Рішення № 78492691, 06.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р. № 820/1608/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача та третьої особи - Кезлі М.Д.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати п. 16 (п.п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 р. про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо гр. СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що п. 16 (п.п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 р. про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо гр. СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року по справі № 820/1608/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано п. 16 (п. п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо гр. СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Верховного суду від 03.08.2018 року по справі № 820/1608/17 касаційну скаргу Державної міграційної служби України задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року прийнято до розгляду адміністративну справу № 820/1608/17 та призначено до розгляду.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у позові та просив задовольнити позов.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, у 1993 році прибула до України відповідно до Угоди, укладеної між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 року. Згодом позивач залишилася на постійне проживання в Україні.

Також, судом встановлено, що 13.08.2004 року ГІРФО ГУ МВС в Київській області, а надалі 14.07.2008 року УГІРФО ГУМВСУ в Харківській області позивача було документовано безстроковою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1.

Наказом ДМС України № 290 від 20.11.2016 року, зокрема п. 16 цього наказу, на підставі висновку УДМС у Київській області від 19.10.2016 року стосовно ОСОБА_3, скасовано повністю рішення відділу ГІРФО ГУМСВ України в Київській області від 13.08.2004 р. та УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 14.07.2008 року про документування посвідками на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Видані на підставі цих рішень посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 13.08.2004 року та серії НОМЕР_1 від 14.07.2008 року визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню. Начальником ГУДМС у Харківській області ОСОБА_6 за місцем проживання іноземця забезпечено вилучення вказаних у пп. 16.2 п. 16 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснено заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. При цьому, перевіркою проведеною Головним управлінням ДМС України в Харківській області було встановлено, що рішення про надання посвідки на постійне проживання в Україні було прийнято з порушенням вимог абз. 4 п. 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію», а саме порушення позивачем терміну звернення з заявою про надання посвідки на постійне проживання.

Не погодившись з прийнятим ДМС України рішенням, позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно п.16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок), для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Пунктом 15 цього ж Порядку передбачено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Так, згідно вимог п.2.9 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 № 681 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2013 р. за № 1335/23867, за результатами розгляду заяви протягом семи днів з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки.

Як підтверджено матеріалами справи, видача посвідки на постійне проживання позивача здійснювалась відповідно до абз.3 п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", згідно з яким вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичною Республікою В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Зазначені підстави для видачі посвідки на постійне проживання були самостійно визнані ГУ ДМС України в Київській області та зазначені у висновку. Під час видачі посвідки на постійне проживання ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області керувався зазначеними положеннями Закону України "Про імміграцію", будь-яких заперечень не висловлював, таким чином визнав позивачку такою, що має дозвіл на імміграцію.

Як зазначалося раніше, 13.08.2004 р. ГІРФО ГУ МВС в Київській області оформило і видало гр. ОСОБА_3 посвідку на постійне проживання .

14.07.2008 р. на підставі вище зазначеної довідки від 13.08.2004 року гр. СРВ ОСОБА_3 видано нову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 термін дії "безстроково".

Згідно висновку УДМС України в Київській області від 19.06.2016 року, на момент звернення (13.08.2004 року) положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до абз. 4 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки позивач звернулась після передбаченого законом шестимісячного терміну.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно п.18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Так, згідно п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається, що посвідка на постійне проживання видається уповноваженим органом за заявою, та не передбачає попереднього оформлення дозволу на імміграцію. А відтак, позивач отримала посвідку на постійне проживання в межах законодавства.

Суд зазначає, що позивачу не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки вона прибула до України в 1993 році, а Закон України "Про імміграцію" прийнятий 07 червня 2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію позивача в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень. І позивачу в силу дії цього Закону щодо набуття права на дозвіл на імміграцію надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

При наданні вперше 13.08.2004 року позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області проводило перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України та керувалося положеннями Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

При цьому відповідачем не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а "інших випадків", зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинне законодавство не було передбачено. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абз.3 п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

Таким чином, суд дійшов висновку, що п. 16 (п. п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо гр. СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати п. 16 (п. п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо гр. СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12 грудня 2018 року.

Суддя Бідонько А.В.