Рішення № 78492477, 07.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2129/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Поповича Ю.І.,

представника третьої особи Панасюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги згідно із заявою від 26 січня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив стокову військову службу у складі Збройних Сил СРСР. Під час її проходження отримав травми, у зв'язку із чим у 2012 році йому встановлено 3 групу інвалідності (у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням інтернаціонального обов'язку на території Демократичної Республіки Афганістан). У 2017 році йому встановлено 2 групу інвалідності.

Позивач у січні 2016 року звернувся до уповноважених органів із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності або ж отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності (надалі - одноразова грошова допомога). Оскільки на звернення він жодної відповіді не отримав, то у січні 2018 року повторно звернувся із аналогічною заявою.

Позивач зазначає, що лише у липні 2018 року дізнався, що заява від 26 січня 2016 року із відповідним пакетом документів була повернута Міністерством оборони України без реалізації у зв'язку із встановленням заявнику інвалідності у понад трьохмісячний термін після звільнення зі строкової військової служби.

Однак позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (надалі - Порядок №499). Також вважає, що Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) чи спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі - Порядок №975), у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки обставини, що стали підставою для встановлення йому інвалідності, мали місце до набрання нею чинності.

В порушення пункту 7 Порядку №499 відповідач як головний розпорядник коштів у місячний строк після надходження до нього документів не прийняв рішення про призначення одноразової грошової допомоги чи про відмову у такому призначенні, чим допустив, на думку позивача, протиправну бездіяльність.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 02 листопада 2018 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Одночасно вирішено питання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат.

У відзиві на позов представник Міністерства оборони України щодо задоволення позовних вимог позивача заперечив (а.с.53-57). В обґрунтування своєї позиції вказав, що з урахуванням положень пункту 2 Порядку №975, що прийнятий відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається та виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на таку допомогу (у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії).

Позивач отримав 3 групу інвалідності у 2012 році, а тому застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на цей момент.

Відповідно до частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року) та Порядку №499 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність у 2012 році, тобто, через 24 роки після звільнення зі строкової військової служби, то, на думку відповідача, право у ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги відсутнє.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Волинського обласного військового комісаріату (надалі - Волинський ОВК) - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (надалі - третя особа) у поясненнях щодо позовної заяви (а.с.33-34) зазначив, що обласний військовий комісаріат як повноважений орган відповідно до Порядку №975 оформляє та надсилає документи для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги до комісії з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва, або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка знаходиться в Департаменті фінансів Міністерства оборони України.

Заява ОСОБА_2 разом із підтверджуючими документами 09 лютого 2016 року була спрямована на розгляд комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо можливості виплати заявнику одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи та розглянута останньою. Комісією було встановлено, що підстав для подання пропозицій міністру оборони України про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги немає. Як наслідок, документи заявника було повернуто до Волинського ОВК без реалізації з тих підстав, що інвалідність заявнику встановлена у 2012 році, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої був прийнятий Порядок №975.

Про прийняте рішення заявник був письмово повідомлений засобами поштового зв'язку листом від 21 березня 2016 року №396. Проте у січні 2018 року позивач повторно подав заяву про призначення йому і виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. При цьому інших додаткових підтверджуючих документів він не подав. Оскільки рішення Міністерства оборони України (про повернення документів заявника без реалізації) у встановленому порядку не було скасоване (змінене), то Волинським ОВК документи повторно були повернуті заявнику листом від 06 лютого 2018 року №ВСЗ/122.

Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Інші заяви по суті справи від учасників справи не надходили.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримують повністю та просять ці вимоги задовольнити з наведених у позові підстав. Також уточнили, що бездіяльність відповідача полягає у неналежному розгляді його заяви від 26 січня 2016 року - своєчасно та у встановлений чинним законодавством спосіб.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов; у задоволенні позову просить відмовити повністю. Також звертає увагу, що позивач був повідомлений про результати розгляду його заяви листом Волинського ОВК ще у березні 2016 року, а з позовом звернувся лише у жовтні 2018 року.

Представник третьої особи у судовому засіданні вважає позовні вимоги безпідставними, посилаючись на обґрунтування, що викладені у письмовому поясненні щодо позову.

Заслухавши пояснення учасників справи (вступне слово), дослідивши доводи учасників справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 у період з 16 листопада 1986 року по 15 листопада 1988 року проходив строкову військову службу, про що наявні відмітки у військовому квитку НК №5041105 (а.с.17-19), а також підтверджується копією довідки від 10 січня 2018 року №6, виданою Ратнівським районним військовим комісаріатом (а.с.23). З цієї довідки також вбачається, що ОСОБА_2 з 14 травня 1987 по 14 серпня 1988 року проходив службу на території Демократичної Республіки Афганістан.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 07 лютого 2012 року ВЛН №0110588 (а.с.21) ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності з причин контузії, отриманої при виконанні обов'язків військової служби (на строк до 01 травня 2013 року). Про причинний зв'язок поранення, контузії, захворювань позивача із виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, свідчить витяг протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03 січня 2012 року №2 (а.с.22). Надалі у 2017 році ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності довічно, що слідує з копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 20 квітня 2017 року (а.с.21).

З моменту встановлення інвалідності до теперішнього часу позивачу одноразова грошова допомога у зв'язку зі встановленням інвалідності не виплачувалася.

26 січня 2016 року ОСОБА_2 через Ратнівський районний військовий комісаріат (надалі - Ратнівський РВК) звернувся із заявою та пакетом документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що сталася внаслідок виконання обов'язків військової служби (а.с.38-42). Листом Ратнівського РВК від 02 лютого 2016 року №201 вказані документи скеровані до Волинського ОВК (а.с.43), а ним листом від 09 лютого 2016 року №ВСЗ/191 - до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.44). Документи зареєстровані у Міністерстві оборони України 20 лютого 2016 року (вх. №1592).

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29 лютого 2016 року №248/3/6/973 за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги Волинський ОВК повідомлено, що заявник не має права на призначення такої допомоги згідно із новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, оскільки інвалідність заявнику встановлена у 2012 році - до набрання чинності вказаними нормою Закону та Порядком №975. Також повідомлено, що відсутні законодавчі підстави для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно зі статтею 16 вказаного Закону у редакції, яка діяла на час встановлення йому інвалідності і відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, оскільки інвалідність заявнику встановлена понад зазначений у підпункті 4 пункту 2 Порядку №499 термін. За цими нормами одноразова грошова допомога признається особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із строкової військової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження. З наведених вище підстав документи ОСОБА_2 повернуто без реалізації (а.с.45).

В матеріалах справи наявний лист Волинського ОВК від 21 березня 2016 року №396, адресований ОСОБА_2, про повернення без реалізації документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги (а.с.46).

16 січня 2018 року позивач знову звернувся через Ратнівський РВК із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням, контузією, отриманими при виконанні обов'язків військової служби, додавши ті ж самі документи, що подавалися ним і до заяви від 26 січня 2016 року (а.с.35). Того ж дня заява разом із пакетом документів листом Ратнівського РВК № 73 скеровано до Волинського ОВК (а.с.36).

06 лютого 2018 року листом Волинського ОВК №ВСЗ/122 такі документи повернуті без реалізації до Ратнівського РВК з тих підстав, що вони уже направлялися до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, листом якого від 09 лютого 2016 року №ВСЗ/191 були повернуті у Волинський ОВК без реалізації у зв'язку із встановленням заявнику інвалідності понад трьохмісячний термін після звільнення зі строкової військової служби, що передбачено статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка діяла на час встановлення ОСОБА_2 інвалідності (а.с.37).

ОСОБА_2 вважає, що відповідач протиправно не вирішив питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив надати оцінку тій обставині, що за захистом порушеного права позивач звернувся лише у жовтні 2018 року, хоча Волинський ОВК повідомив його про результати розгляду заяви від 26 січня 2016 року у Департаменті фінансів Міністерства оборони України у березні 2016 року. Клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду відповідач та третя особа не заявляли.

З цього приводу суд зауважує, що позивач, звертаючись із даним позовом, просив поновити строк звернення до суду. Однак матеріали позову не дали підстав для висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з огляду на надані письмові докази: копію заяви ОСОБА_2 від 18 вересня 2018 року до Волинського ОВК (а.с.9), у якій позивач просив надати докази надіслання та вручення йому листа Волинського ОВК від 21 березня 2016 року №396, докази ознайомлення із листом від 06 лютого 2018 року №ВСЗ/122, копії відповіді на це звернення від 26 вересня 2018 року №1179 (а.с.10). Докази, які б спростували твердження позивача про те, що про результати розгляду заяви від 26 січня 2016 року він дізнався лише у липні 2018 року, відповідачем та третьою особою не надано. Наявність в матеріалах справи лише листа Волинського ОВК від 21 березня 2016 року №396 без доказів, що вказували б на спосіб надіслання (вручення) його ОСОБА_2, не дає підстав вважати, що такий дійсно був доведений до останнього у розумні строки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення, дії (бездіяльність) відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності своєї поведінки щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 26 січня 2016 року про виплату одноразової грошової допомоги.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції на січень 2016 року - на час звернення позивача із заявою) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні збори - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ України, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975). При цьому пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу 3 групи інвалідності (тобто, станом на лютий 2012 року), - Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року; Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Порядок №499).

Так частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Аналогічне правило закріплено Порядком №499. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Як визначено пунктом 3 Порядку №499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

При вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури розгляду заяви ОСОБА_2 та прийняття відповідного рішення суд вважає за необхідне зазначити таке.

У справі «Рисовський проти України», № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункт 70, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Діючим на час звернення позивача Порядком №975 було встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (пункти 12, 13 Порядку №975).

Згідно з пунктом 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Аналогічний порядок встановлений пунктом 7 Порядку №499: керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз пункту 7 Порядку №499 та пункту 13 Порядку №975 дає можливість зробити висновок, що ними встановлений єдиний порядок розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому розгляд заяви і доданих до неї документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Іншого цими Порядками не передбачено.

Також варто зауважити, що наказом Міністра оборони України від 12 липня 2007 року №168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби. Відповідно до пункту 2 цього наказу голова комісії забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби. За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне), яке може бути предметом оскарження у суді.

Суду не надано доказів розгляду зазначеною вище комісією заяви ОСОБА_2

У даному випадку, отримавши через Волинський ОВК заяву позивача з доданими документами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідач не прийняв відповідного рішення про призначення позивачу такої допомоги чи рішення про відмову у її призначенні. Натомість, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29 лютого 2016 року №248/3/6/973 лише повідомлено через Волинський обласний військовий комісаріат про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Проте лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду заяви позивача. У свою чергу, повернення документів без реалізації ні Порядком №499, ні Порядком №975 не передбачено та суперечить зазначеним вище нормам.

Оскільки заява позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням 3 групи інвалідності Міністерством оборони України у встановлені законодавством порядок та строки не розглянута - рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало, то відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача.

Таким чином, позов у цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Разом з тим, за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані позивачем документи є належним чином оформлені, а їх перевірка уповноваженим органом - завершена, а також заважаючи на ту обставину, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем у встановленому порядку та спосіб не вирішено, оскільки документи повернуті без реалізації, то визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб'єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб'єкт ще не приймав, не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство оборони України обов'язку розглянути заяву ОСОБА_2 із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №750/5581/17, від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17, 26 червня 2018 року у справі №264/8156/15-а, від 21 серпня 2018 року у справі №534/2842/15-а, від 05 жовтня 2018 року у справі №363/3743/16-а.

Отже, виходячи із меж позову, позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Докази про понесення інших судових витрат позивач не надав. Отже, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (44101, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ратнівським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області 14 лютого 2000 року) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, 85а, ідентифікаційний код юридичної особи 08013516) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги від 26 січня 2016 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_2 від 26 січня 2016 року та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 11 грудня 2018 року