Рішення № 78492310, 11.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м.ПолтаваСправа № 440/4028/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2018 року по день постановлення рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року у справі №1640/3123/18 про стягнення невиплачених коштів та середнього заробітку задоволено. При цьому вищевказане рішення до цього часу не виконане, а тому в силу вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України з відповідача необхідно стягнути середній заробіток з моменту постановлення рішення по справі №1640/3123/18 по день постановлення рішення у даній справі.

10 грудня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача у яких остання зазначила, що 07 грудня 2018 року відповідачем виплачено заборгованість належних ОСОБА_1 при звільненні сум в розмірі 45859,64 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 28780,66 грн. (а.с. 30)

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив до суду клопотання в якому просив здійснити розгляд справи без участі представника (а.с. 26).

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Державній екологічній інспекції у Полтавській області на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.

Наказом начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 30 серпня 2018 року №117-о ОСОБА_1 звільнено з посади з 31 серпня 2018 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 86 Закону України "Про державну службу" (а.с. 18).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року по справі №1640/3123/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення невиплачених коштів та середнього заробітку задоволено. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті належних позивачу при звільненні сум в розмірі 45859,64 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят чотири копійки). Стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28780,66 грн. (а.с. 24-25).

Вказане рішення набрало законної сили 06 листопада 2018 року.

16 листопада 2018 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №1640/3123/18 (а.с. 13-14).

Як випливає із заяви від 26 листопада 2018 року вищевказані виконавчі листи звернуто до примусового виконання (а.с. 12).

07 грудня 2018 року на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано суму заборгованості у розмірі 45859,64 грн. та 28780,66 грн. (а.с. 31)

Позивач вважаючи, що Державною екологічною інспекцією у Полтавській області протиправно не здійснено виплату заборгованості по заробітній платі присудженої рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 04 жовтня 2018 року по справі №1640/3123/18, звернувся до суду із вимогою стягнути середній заробіток із 04 жовтня 2018 року по дату постановлення рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина друга статті 47 Кодексу законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що їх положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року по справі №1640/3123/18 стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті належних їй при звільненні сум в розмірі 45859,64 грн. та стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28780,66 грн.

При цьому, правовідносини при розгляді даної справи (№440/4028/18) за своєю суттю є спором, що виник внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення, що виключає можливість застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином положення статті 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 57 рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" (заява №377/02), остаточне рішення від 04 жовтня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв'язку з цим Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу "при відсутності спору щодо суми" заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період "фактичного розрахунку" (частина перша статті 117), а "при наявності спору про розміри сум" заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

У пункті 65 цього рішення Суд зазначив, що вимоги заявниці щодо компенсації за період з 8 липня 1997 по 18 березня 1999 року не мають жодного правового підґрунтя (див. пункти 56 і 57 вище). Зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю не могла бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена заявниці за рішенням суду.

Таким чином, не має обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі №807/1502/15 та від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17.

Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38019348, юридична адреса: вул.Коцюбинського, 6, м.Полтава, 36039) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повний текст рішення виготовлено 12 грудня 2018 року.

Суддя С.О. Удовіченко