Рішення № 78491886, 12.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. справа № 0940/1773/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Коломийської об"єднаної податкової інспекції в Івано-Франківській області про стягнення із Коломийської об"єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час висушеного прогулу з 22.11.2016 до дня поновлення на роботі 30.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом №290/л/09-07-05-31 від 12.09.2018 Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області відмовлено позивачу в проведенні донарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період з 22.11.2016 по 30.08.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

08.11.2018 відповідач подав суду відзив на позов. Проти позову заперечує та зазначає, що ним у повному обсязі було виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі №809/2537/15, а вимоги позивача щодо стягнення з Коломийської ОДПІ середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.11.2016 по 30.08.2018 є безпідставними та такими, що суперечать приписам частини 2 статті 19 Конституції України. Просить відмовити у задоволенні позову.

14.11.2018 позивач подала суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано її тверджень та аргументів стосовно суті позовних вимог. Просить задовольнити позов.

23.11.2018 ОСОБА_1 подала суду клопотання про витребування доказів, а саме копій обліку робочого часу з Коломийської об"єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області по ОСОБА_1 за період з 02.06.2015 по 30.08.2018.

27.11.2018 Коломийська об"єднана подала суду заперечення на відповідь на відзив в якому не погоджується із відповіддю позивача на відзив.

Розглянувши у порядку письмового провадження подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.11.2014 ОСОБА_1 прийнята на роботу до Державної податкової інспекції у Косівському районі 08.11.1994 року.

Наказом Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області №25-о від 02.06.2015 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв"язку із скороченням штатної чисельності працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 809/2537/15 від 21.11.2016 скасовано наказ Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 25 від 02.06.2016 в частині звільнення згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на роботі та визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.06.2015 по час винесення рішення 22.11.2016 в розмірі 26202,88 грн.

Постановою Верховного Суду України у справі № 809/2537/15 провадження № К/9901/20248/18 від 30.05.2018 залишено в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016.

30.08.2018 наказом Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 15-0 на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі № 809/2537/15 від 21.11.2016 поновлено ОСОБА_1 на роботі з 02.06.2015.

Враховуючи значний термін судового розгляду вказаної справи в Львівському апеляційному адміністративному суді та Верховному суді України, в день поновлення ОСОБА_1 на роботі позивач подала до Коломийської ОДПІ заяву про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня винесення Постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 по фактичний день поновлення на роботі 30.08.2018.

Листом № 290/л/09-07-05-31 від 12.09.2018 Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області відмовлено позивачу у проведенні донарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та обов"язків.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно частин 1 - 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Вказаним Законом особливості поновлення на посаді державних службовців не визначено, тому це питання регулюється трудовим законодавством.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, який у справі №21-63-15 в ухвалі від 23 червня 2015 року під час розгляду справи у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки "постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі добровільно виконана ДМСУ шляхом прийняття наказу лише від 02 жовтня 2012 року №1967-к "По особовому складу митних органів", позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення."

Вищезазначене рішення Верховний Суд України прийняв не дивлячись на те, що позивач вчинив необхідних дій, спрямованих на примусове виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року.

Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року у справі № 809/2537/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі виконана 30.08.2018, суд приходить до висновку, що відповідач не виконував вказане судове рішення, що вказує на протиправну бездіяльність та є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Коломийської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39530115, вул. Б.Хмельницького 3, м. Коломия, ІВано-Франківська область, 78200) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.11.2016 до дня поновлення на роботі 30.08.2018.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.