Рішення № 78491463, 12.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5698/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій просило: визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у непідготовці висновку про повернення надміру сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 126720,69 грн. за заявою від 01.10.2018 року № 181017-MAX та неподанні його до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області; зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 126720,69 грн. за заявою від 01.10.2018 року № 181017-MAX та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

29.05.2018 року керуючись вимогами статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, Наказом Міністерства Фінансів № 643 ТОВ « 100 ШИН+» звернулося до відповідача із заявою № 181017-МАХ від 29.05.2018 року, що містить вимогу підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, передати висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. До заяви було додано: МД UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 року; аркуш коригування до МД UA500030/2017/015947від 23.01.2018 року; аркуш коригування до МД UA500030/2017/015947 від 25.05.2018 року; постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року по справі № 815/5599/17; постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі № 815/5599/17; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1433 від 10.10.2017 року; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1472 від 13.10.2017 року; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1486 від 17.10.2017 року; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1504 від 18.10.2017 року. 17.07.2018 року був отриманий лист-відповідь Одеської митниці ДФС № 2987/10/15-70-19-01 від 21.06.2018 року, якою митниця відмовила підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів. Свою відмову Одеська митниця ДФС мотивувала тим, що митниця приймає заходи щодо касаційного оскарження рішення суду, що вступило в законну силу, також в листі-відповіді Одеська митниця ДФС наголошує, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи. 13.08.2018 року ТОВ « 100 ШИН+» звернулося до ДФС України зі скаргою на бездіяльність начальника Одеської митниці ДФС. 19.09.2018 року ТОВ « 100 ШИН+ » було отримано лист-відповідь ДФС України № 29404/6/99-99-19-01-01-15 від 12.09.2018 року, яким зобов’язано Одеську митницю ДФС вжити заходів щодо виконання рішення суду, що вступило в законну силу. 01.10.2018 року керуючись вимогами статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, Наказом Міністерства Фінансів № 643 ТОВ « 100 ШИН+» звернулося вдруге до відповідача із заявою № 181017-МАХ від 01.10.2018 року, що містить вимогу підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, передати висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. До заяви було додано: МД UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 року; постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року по справі № 815/5599/17; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1433 від 10.10.2017 року; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1472 від 13.10.2017 року; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1486 від 17.10.2017 року; платіжне доручення про сплату за митне оформлення № 1504 від 18.10.2017 року. 29.10.2018 року був отриманий лист-відповідь Одеської Митниці ДФС № 5224/10/15-70-19-02 від 22.10.2018 року, якою митниця відмовила підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів. Свою відмову Одеська митниця ДФС мотивувала тим, що митниця приймає заходи щодо касаційного оскарження рішення суду, що вступило в законну силу, також в листі-відповіді Одеська митниця ДФС наголошує, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що до заяви ТОВ «100 ШИН+» від 29.05.2018 року № 181017-МАХ не було додано доказів відсутності у позивача податкового боргу, тобто вказана заява ТОВ « 100 ШИН+» не відповідала вимогам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 року № 1146 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 р. за № 1679/28124). До заяви ТОВ « 100 ШИН+» від 29.05.2018 року № 181017-МАХ не додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів), а також копії постанови Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року у справі № 815/5599/17 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі № 815/5599/17, які відповідають вимогам пункту 6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 174. В подальшому, 01.10.2018 року ТОВ « 100 ШИН+» вдруге звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою від 01.10.2018 року № 181017-МАХ щодо підготування висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та передання цього висновку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. Опрацюванням вказаної заяви позивача було встановлено, що заяву вдруге подано з порушеннями, на які митницею вказувалося під час опрацювання вперше поданої заяви. Внаслідок опрацювання вказаної заяви, Одеською митницею ДФС листом від 22.10.2018 року № 5224/10/15-70-19-02 повідомлено позивача, що у разі, якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 розділу III Порядку № 643, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу, готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ні ст.43 Податкового кодексу, ні норми Порядку № 1146 не містять переліку документів, що повинні бути додані до заяви про повернення надміру сплачених сум грошових коштів, а тим більше не містять обов’язку платника податків надавати докази відсутності в нього податкового боргу. Відповідно до опису вкладення до поштового відправлення до заяви № 181017-МАХ від 01.10.2018 року було додані платіжні доручення № 1433 від 10.10.2017 року, № 1472 від 13.10.2017 року, № 1486 від 17.10.2017 року, № 1504 від 18.10.2017 року, що в повній мірі підтверджуються сплату митних платежів. Платежі були перераховані на рахунок, відкритий на ім’я Одеської митниці ДФС, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів в порядку ст.299 Митного кодексу. Після завершення митних формальностей за ВМД UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 року, передплата була перерахована відповідачем до державного бюджету, що підтверджується актом звірки залишків сум коштів переплат на відповідному рахунку митного органу № 460 від 22.10.2018 року. В листі-відмові № 5224/10/15-70-19-02 від 22.10.2018 року, яким Одеська митниця ДФС відмовила в підготовці висновку за заявою позивача № 181017-МАХ від 01.10.2018 року відповідач не посилається на наявність недоліків в документах, поданих позивачем у якості додатків до заяви, лист митниці не містять викладення обставин відмови у складенні висновку про повернення коштів, окрім посилань на ту обставину, що питання повернення коштів не було предметом судового розгляду у справах про оскарження рішення про коригування митної вартості.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

В судове засідання, призначене на 11.12.2018 року, сторони не з’явилися. 10.12.2018 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. 11.12.2018 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 року для здійснення митного оформлення товару ТОВ « 100 ШИН+» подало до Одеської митниці ДФС електронну вантажну митну декларацію № UA500030/2017/015758 від 17.10.2017 року з пакетом супровідних документів. У ВМД № UA500030/2017/015758 від 17.10.2017 року митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 1,45 Євро за 1 кг. нетто.

Одеська митниця ДФС за результатами опрацювання поданої ВМД та документів винесла картку відмови у прийнятті митної декларації № UА500030/2017/00289 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2017 № UA500030/2017/000033/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом на рівні 2,17 Євро за 1 кг. нетто.

ТОВ « 100 ШИН+» 18.10.2017 року подало до Одеської митниці ДФС нову ВМД № UA500030/2017/015947, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, та звернувся до суду з позовом з метою їх оскарження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року по справі № 815/5599/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00289, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 18.10.2017 року UA500030/2017/000033/2 було задоволено, визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00289, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 18.10.2017 року UA500030/2017/000033/2.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі № 815/5599/17 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року залишено без змін.

Тобто, суд погоджується з позивачем, що ТОВ « 100 ШИН+» фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства, що підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили.

Розмір митних платежів, який ТОВ « 100 ШИН+» фактично сплатило при митному оформлені товару за резервним методом, що був визначений митним органом, зазначений в графі 47 (Подробиці розрахунків) ВМД № UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 року, де перша сума - це сума нарахованих платежів на митну вартість визначена за 1-им методом (визначену декларантом), а друга сума - це сума доплати, платежів нарахованих на митну вартість визначена за резервним методом (визначена митним органом і зазначена в рішенні про коригування митної вартості), а саме: ввізне мито 5 % - 49445,31 грн., ввізне мито 5 % - 24369,37 грн., ПДВ 20 % - 207670,32 грн., ПДВ 20 % 102351,32 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених ТОВ « 100 ШИН+» платежів складає 126720,69 грн.

29.05.2018 року ТОВ «100 ШИН+» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою № 181017-МАХ від 29.05.2018 року, в якій просило підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, а також передати його для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. До заяви було додано: МД UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 року, аркуш коригування до МД UA500030/2017/015947 від 23.01.2018 року, аркуш коригування до МД UA500030/2017/015947 від 25.05.2018 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року по справі № 815/5599/17, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі № 815/5599/17, платіжні доручення про сплату за митне оформлення № 1433 від 10.10.2017 року, № 1472 від 13.10.2017 року, № 1486 від 17.10.2017 року, №1504 від 18.10.2017 року.

Одеська митниця ДФС у відповідь на заяву листом від 21.06.2018 року відмовила в підготовці висновку та повідомила ТОВ « 100 ШИН+», що питання повернення коштів або стягнення надмірно сплачених митних платежів з Держбюджету не було предметом розгляду судової справи, повернення надмірно сплачених митних платежів можливе після закінчення касаційного розгляду справи та з урахуванням прийнятого Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішення по суті спору.

13.08.2018 року ТОВ «100 ШИН+» звернулося до ДФС України зі скаргою на бездіяльність начальника Одеської митниці ДФС у відповідь на яку отримало лист-відповідь, яким зобов’язано Одеську митницю ДФС вжити заходів щодо виконання рішення суду, що вступило в законну силу.

01.10.2018 року ТОВ «100 ШИН+» звернулося повторно до Одеської митниці ДФС із заявою № 181017-МАХ від 29.05.2018 року, в якій просило підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, а також передати його для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. До заяви було додано: МД UA500030/2017/015947 від 18.10.2017 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року по справі № 815/5599/17, платіжні доручення про сплату за митне оформлення № 1433 від 10.10.2017 року, № 1472 від 13.10.2017 року, № 1486 від 17.10.2017 року, №1504 від 18.10.2017 року.

Одеська митниця ДФС листом від 22.10.2018 року відмовила в задоволенні заяви від 01.10.2018 року та повідомила ТОВ « 100 ШИН+», що рішенням суду не передбачено повернення сум грошових зобов’язань,

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов’язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч.5 ст.301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.301 Митного кодексу України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.2 ст.43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з п.43.3 та п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб’єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев’ятій, десятій статті 55, частині п’ятій статті 299, частинах третій, п’ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Згідно з п.п.1-3 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України. У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.п.4-6 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124.

Відповідно до п.п.5-6 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв’язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Згідно з абз.2 п.7 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов’язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до положень п.п.8-9 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

З сукупного аналізу вказаних норм суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 25.11.2014 у справі № 21-207а14, в якій зазначено, що у разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За таких обставин, на думку суду, позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів у сумі 126720,69 грн.

При цьому, суд встановив, що відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

З урахуванням зазначеного, відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у непідготовці висновку про повернення надміру сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 126720,69 грн. за заявою від 01.10.2018 року № 181017-MAX та неподанні його до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, є протиправною.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції, рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов’язання (англ. - «positive obligations», «duties») передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов’язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов’язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Зокрема, ОСОБА_1 (Starmer) виокремлює п’ять категорій обов’язків, що покладаються на держави позитивними зобов’язаннями за Конвенцією: обов’язки запобігати порушенням прав, гарантованих Конвенцією (обов’язок «превентивних дій» з боку держави, коли є розумні підстави очікувати його виконання) (напр. справи «Осман проти Сполученого Королівства», «Маркс проти Бельгії», «Платформа «Дrtze fьr das Leben» проти Австрії»); обов’язок держави забезпечувати інформування та консультування осіб стосовно порушень прав і свобод, що гарантуються Конвенцією (напр., справа «Гуерра проти Італії»); обов’язок реагувати на порушення прав людини, проводити ефективне розслідування «гідних довір’я» (тобто обґрунтованих) скарг щодо серйозних порушень прав, гарантованих Конвенцією (напр., справи «Айдін проти Туреччини», «ОСОБА_1 проти Туреччини», «Пол і ОСОБА_2 проти Сполученого Королівства»); обов’язки забезпечувати індивідів ресурсами, щоб запобігати порушенню їх прав, гарантованих Конвенцією (справа «Ейрі проти Ірландії»). При цьому, головний позитивний обов’язок держави, як зазначає ОСОБА_1, полягає у створенні «національної правової рамки» (англ. - «national legal framework»), передусім національного законодавства, яке забезпечує ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справі «Х та Y проти Нідерландів»).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «ОСОБА_3 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «ОСОБА_4 проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «ОСОБА_5 проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 126720,69 грн. за заявою від 01.10.2018 року № 181017-MAX та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (просп. Юрія Гагаріна, 23, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 38012976) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 39441717), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, 1-А, м. Одеса, 65023, ідентифікаційний код 37607526), про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у непідготовці висновку про повернення надміру сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 126720,69 грн. за заявою від 01.10.2018 року № 181017-MAX та неподанні його до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

3. Зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 126720,69 грн. за заявою від 01.10.2018 року № 181017-MAX та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (код ЄДРПОУ 38012976) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3662,81 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко