Рішення № 78489605, 12.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 грудня 2018 р. Справа № 120/4016/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила, що починаючи з 07.05.1984 року по 16.07.1986 року вона працювала вихователькою ясельної групи в дитячих яслах №43, а з 01.08.1986 року і по теперішній час працює викладачем по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі. Разом із тим, 10.10.2018 року отримала лист відповідача №Г-119 від 10.10.2018 року із якого слідує, що вона не має спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Також вказує, що цим листом їй було відмовлено в праві на пенсію за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 12.11.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивачу починаючи з 21.07.2018 року призначено пенсію за віком. Крім того, 26.09.2018 року позивач звернулась із заявою про виплату 10 призначених пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому жодних заяв про призначення пенсії за вислугу років позивачем подано не було. Крім того, зазначив, що у відповідача відсутнє право на отримання 10 призначених пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у позивача відсутній стаж роботи, який дає право на пенсійне забезпечення відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже посада викладачів у позашкільних навчальних закладах не передбачена переліком, затвердженим постановою КМ України №909 від 04.11.1993 року.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1, остання починаючи з 07.05.1984 року по 16.07.1986 року працювала вихователькою ясельної групи в дитячих яслах №43, а починаючи з 01.08.1986 року і по теперішній час працює викладачем по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі.

21.07.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як слідує із матеріалів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, 26.09.2018 року позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою, у якій просила виплатити їй 10 призначених пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За наслідками розгляду даної заяви, листом від 10.10.2018 року №Г-119 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до постанови КМ України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років" посада педагога школи естетичного виховання не значиться.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періодів її роботи викладачем по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25-30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В даному випадку, заперечуючи проти задоволення вимог даного адміністративного позову, представник відповідача вказує на відсутність у позивача права на отримання десяти місячних пенсій, оскільки, посада викладача, який працює у позашкільному навчальному закладі, не передбачена Переліком, затвердженим постановою КМ України від 04.11.1993 року №909.

Разом із тим, суд критично оцінює такі посилання представника відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту" і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні (ст. 4 Закону України "Про позашкільну освіту").

Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів (п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року).

Згідно Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, зокрема, в загального освітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної, навчально-виробничої частини або з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги, практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інші форми гурткової роботи.

За клопотанням Міністерства соціального захисту населення України № 01-3/133-02-2 від 01.02.1995 року Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року без внесення змін до неї.

Дорученням КМУ №397/21 від 06.01.1996 дію вищезазначеної постанови поширено в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 року затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 року, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років".

Крім того, відповідно п. 5 вказаного Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2001 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що викладач по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугою років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Враховуючи наведене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до її спеціального стажу, який дає прав на пенсійне забезпечення відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоду її роботи на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі, на думку суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд також приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1986 року по 06.11.2018 року на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі до спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Що ж до позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача періоду її роботи з 07.05.1984 року по 16.07.1986 року вихователькою ясельної групи в дитячих яслах №43, то суд зазначає наступне.

Так, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, зокрема із листа від 10.10.2018 року №Г-119, відповідь на який слугувала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу періоду її роботи на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі, оскільки така посада на передбачена Переліком, затвердженим постановою КМ України від 04.11.1993 року №909.

При цьому, жодних відмов відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача періоду її роботи з 07.05.1984 року по 16.07.1986 року вихователькою ясельної групи в дитячих яслах №43, матеріали справи не містять.

Отже, вимоги про зарахування до спеціального стажу позивача періоду її роботи з 07.05.1984 року по 16.07.1986 року, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Із наведеного слідує, що підставою для призначення особі пенсії, в тому числі за вислугу років, є письмова заява такої особи, подана нею особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

В даному ж випадку, як вбачається із матеріалів справи, у заяві від 26.09.2018 року ОСОБА_1 просила відповідача виплатити їй 10 призначених пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, жодних вимог щодо призначення їй пенсії за вислугу років у даній заяві не міститься.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з моменту її звернення із заявою від 26.09.2018 року, задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги, на думку суду, є передчасними, адже у заяві від 26.09.2018 року позивач не ставила питання щодо призначення їй пенсії за вислугу років.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 352,40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років.

Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1986 року по 06.11.2018 року на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Вінницькій районній музичній школі до її спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Вінниченка, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41247096).

Повний текст рішення складено 12.12.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна