Рішення № 78477483, 30.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18380/18

Провадження № 2-а/521/356/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» листопада 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Целуха А.П.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил, посилаючись на те, що 03.10.2018року начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС, ОСОБА_2 було винесено постанову у справі про порушення митних правил №2543/50000/18 та визнано позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення правопорушення становить 135 377,19гривень. Позивач вважає незаконним притягнення його до відповідальності за вказане порушення митних правил, якого він не вчиняв, а вказану постанову Одеської митниці ДФС протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав відсутності як самої події, так і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд скасувати зазначену постанову та закрити справу з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві, наданому стосовно заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.08.2018 року співробітниками Одеської митниці ДФС України було складено протокол про порушення митних правил №2543/50000/18 у зв*язку із вчиненням гр.. України, ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ст..485 МК України, посилаючись на те, що декларантом ТОВ «СЕГАЛ ПЛЮС», ОСОБА_1 при поданні до Одеської митниці ДФС за № UA500060/2018/025301 вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недоврахування митних платежів у сумі 45 125,73 грн.

03.10.2018року начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС, ОСОБА_2 було винесено постанову у справі про порушення митних правил №2543/50000/18, за ознаками вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Позивач визнаний винним у вчиненні порушення митних правил і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення правопорушення становить 135 377,19гривень.

З даної постанови вбачається, що 16.05.2018 року між ТОВ „ВАРГАРД РЕСУРС” (Україна) та компанією-постачальником „YIWU DESHI IMP. &aня; EXP. CO., LTD” (Китай) було укладено контракт № YDIE–VR1806 щодо поставки в Україну товарів.

В межах наведеного зовнішньоекономічного контракту до зони діяльності Одеської митниці ДФС прибув товар «Замки, іграшки, вентилятори, крючки, ліхтарики, світильники, масажери…»

16.08.2018 декларантом ТОВ „СЕГАЛ ПЛЮС”, ОСОБА_1 була подана митна декларація в електронному вигляді до відділу митного оформлення. Декларація була прийнята до митного оформлення поста «Одеса-центральний» Одеської митниці ДФС, митна декларація типу «ІМ 40 ДЕ», зареєстрована Одеською митницею ДФС за № UA500060/2018/025301.

Відповідно до граф електронної митної декларації (ЕМД) № UA500060/2018/025301 було заявлено зокрема товар №3 «Замки висячі з недорогоцінних металів в асортименті – 30180 шт.», вагою нетто 8 594кг.

Під час здійснення митного контролю було проведено митний огляд товару в контейнері ZCSU9021827, в результаті якого встановлено, що опис товару відповідає заявленому в ЕМД, проте вагові характеристики товару не відповідають відомостям, заявленим у ЕМД та товаросупровідних документах (ТСД) , а саме вага нетто товару складає 10 225 кг. Таким чином, вага нетто збільшилась на 1 631кг, що в свою чергу спричинило недоврахування митних платежів у сумі 45 125,73грн.

Вказані обставини стали підставою для складання протоколу на винесення вище вказаної постанови.

ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, вказана постанова не відповідає дійсним обставинам, є необґрунтованою та такою, що порушує права та особисті інтереси позивача.

Нормами матеріального права, які регулюють дане питання, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI та Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Так, відповідно до ст. 279 Митного кодексу України, базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, та на які законом встановлено адвалорні ставки мита, є їх митна вартість.

Відповідно до ст..190 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Оскільки контрактна ціна імпортованого товару (замків) виражена у грошовому еквіваленті за його одиницю (штуки), очевидно, що і фактурна, і митна його вартість залежать виключно від кількості одиниць у штуках. Тобто, навіть за умов гіпотетичних розбіжностей у вазі, база оподаткування товару залишається незмінною.

Кількість же задекларованого позивачем товару відповідає зазначеній у митній декларації № UA500060/2018/025301, доказом чого слугують відповідні відмітки, проставлені посадовими особами в акті про проведення огляду товарів від 16.08.2018року. Згідно з вказаним актом, огляд був проведений Одеською митницею ДФС у повному обсязі. Даний факт підтверджує, що фактична кількість товару (замків) відповідає товаросупровідним документам та заявленій у митній декларації кількості – 30 180 шт.

Об’єктом правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України є встановлений законодавством України порядок оподаткування та сплати митних платежів, а також порядок використання товарів у цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Правопорушення ж полягає в заявлені в митній декларації неправдивих, тобто недостовірних, відомостей, які необхідні для прийняття рішення про випуск, у тому числі умовний, товарів і транспортних засобів, розміщення їх в обраний митний режим, або відомостей, що впливають на нарахування обов’язкових платежів (неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру), а також у недотриманні визначених строків сплати митних платежів.

При заповненні митної декларації, позивачем виконані всі передбачені ст..ст. 257, 261 МК України вимоги та наведено інформацію (у тому числі необхідну для визначення митної вартості товару, як бази оподаткування митними платежами), достовірність якої Одеська митниця ДФС не спростовувала: опис, кількість, фактурна та митна вартість товару.

Декларування ваги нетто товару здійснено позивачем також у повній відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 відповідно до ч.6ст. 257 МК України, а саме: у графі 38 МД 025301 зазначено в кілограмах вагу товару, описаного в графі 31 МД, згідно з товаросупровідними документами. Джерелом інформації про вагу нетто товару слугує наданий відправником пакувальний лист від 28.06.2018 №YDIE-VR1827/1, на підставі якого ОСОБА_1 і вказано вагу замків – 8594 кг. Доказів неправдивості цих відомостей Одеською митницею ДФС не наведено.

Порядок заповнення митних декларацій 651 враховує можливість ситуацій, коли у відомостях про вагу нетто, що містяться в товаросупровідних документах, є розбіжності і передбачає у цих випадках зазначення ваги згідно з одним з таких документів на вибір декларанта або на підставі результатів зважування.

У даному випадку декларування, пакет комерційних та товаросупровідних документів, на підставі яких позивач заповнив митну декларацію, подібних розбіжностей не містив, підстав для сумнівів у правильності зазначеної відправником ваги товару не виникало.

Тобто, об’єктивна сторона, а саме, дії позивача спрямовані на зменшення розміру митних платежів, у складі інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, відсутня.

Щодо суб’єктивної сторони правопорушення, елементом якої є вина суб’єкта. За відсутності доказів вини у формі як умислу, так і необережності, дії (бездіяльність) суб’єкта не можуть кваліфікуватись як порушення митних правил.

Статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети – неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 № К/800/35863/15.

Ухвалою від 19.07.2017 у справі № К/800/574/17 ВАСУ зазначено, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов’язково повинен поєднуватися з умислом суб’єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У цьому контексті, в супереч вимогам ст..10 КУпАП: наявність належних доказів, посилання на докази вини декларанта ОСОБА_1 у постанові про порушення митних правил від 03.10.2018 року, відсутні. Ця складова адміністративного правопорушення взагалі не була досліджена посадовими особами Одеської митниці ДФС ні на момент складання протоколу, ні під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил.

Також, не з’ясовано обставин індивідуалізації адміністративної відповідальності за загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбаченими частиною другою статті 33 КУпАП: характеру вчиненого правопорушення, врахування особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

Також, відповідачем порушено вимоги, встановлені статтею 489 МК України, зокрема щодо з’ясування чи є підстави для звільнення особи від адміністративної відповідальності, а також загальну норму частини другої статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Слід зауважити, що на Одеську митницю ДФС, як суб'єкта владних повноважень відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень.

Крім того, відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією № UA500060/2018/025301 Позивач отримав лише 22.08.2018, про що Відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08505.

Відповідно до статті 256 МК України, таке рішення органу доходів і зборів має бути вмотивованим роз’ясненнями про неможливість здійснення митного оформлення товарів через невиконання декларантом умов, визначених цим Кодексом.

Проте, в порушення вказаної вище норми, складена Одеською митницею ДФС картка відмови є невмотивованою, посилань на норми МК України, як і на будь які інші правові норми, не містить.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для звинувачення ОСОБА_1 у невиконанні будь-яких умов Митного кодексу України, а також їх порушенні. Тобто, відповідачем не встановлено допущення у митній декларації помилок, які призвели б до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру. Проте, відповідно до статті 268 МК України, встановлення саме таких помилок є підставою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 464 МК України, штраф полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обов’язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом.

Крім того, суд вважає, що сума адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 135 377,19 грн., вмотивований розрахунок якої не було представлено позивачу, є нічим не обґрунтованою, обчисленою з порушенням вимог МК України сумою.

На підставі вище викладеного, відповідно до вимог ст.531 МК України, наведені вище обставини та факти, що їх підтверджують, дають підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил від 03.10.2018 року, враховуючи наступні складові: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність та неповноту провадження у справі про порушення митних правил та необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Невід’ємною ознакою суб’єктивної сторони правопорушень, передбачених цією статтею є наявність умислу у декларанта на «ухилення від сплати митних платежів», яка виникла до або в момент декларування товару. Без наявності цієї ознаки суб’єктивної сторони немає наявності складу правопорушення за цією статтею.

При вирішенні спору суд враховує також, що висновок про виявлення факту порушення митних правил, який відповідно до ст. 360 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення

Таким чином, з аналізу наведеного випливає висновок про те, що у діях позивача, щодо яких складено протокол про порушення митних правил, немає складу правопорушення, а саме об’єкту правопорушення, об’єктивної сторони, суб’єктивної сторони та належного суб’єкту правопорушення за ст. 485 МК України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки ідеологія ст. 1 Першого протоколу Конвенції з захисту прав людини відображена у Конституції України, судам також варто враховувати правові позиції ЄСПЛ під час вирішення питань щодо втручання у право власності осіб, посилатися на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права, а також переймати притаманні його рішенням ідеї справедливості та гуманності.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.11.2007 року у справі «Україна-Тюмень проти України» у пункті 49 суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (subject to conditions provided by law), а другий пункт визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. У пункті 55 надано тлумачення пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу (fair balance) між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних свобод особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення права власності.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що Відповідачем не надано доказів того, що в діях Позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а тому він не повинен нести відповідальність.

Як чітко зобовязує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідні посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.

Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Таким чином, за вказаних обставин, викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржувана постанова має бути скасована, а провадження по справі про порушення митних правил - закрито.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 33, 287-288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 77, 90, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил №2543/50000/18 від 03 жовтня 2018року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення правопорушення становить 135 377, 19грн.

Закрити провадження у справі про порушення митних правил №2543/50000/18 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: А.П. ЦЕЛУХ