Рішення № 78476320, 05.12.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1942/16-ц

Провадження № 2/480/408/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

при секретарі Куртась К.В.,

розглянувши 05 грудня 2018 року в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

20.04.2016 року представник позивача ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 Банку “ПриватБанк” звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 11753,85 грн.. та судових витрат в розмірі 1378,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до укладеного договору без номеру від 16.02.2011 року відповідачка ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 800,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, що Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" (надалі - ОСОБА_2), про шо зазначено у п.І.І. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк".

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідача позивач просив стягнути з нього заборгованість станом на 31.05.2016 року в розмірі 11753 грн. 85 коп., яка складається з наступного:

- 422,24 грн. – заборгованість за кредитом;

- 7395,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг:

- 500 грн. – штраф (фіксована частина);

- 535,90 грн. – штраф ( процентна складова).

У розглядуваній цивільній справі 25 листопада 2016 року ухвалювалося заочне рішення, яке за заявою відповідача скасоване ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.01.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 11.06.2018 року подав відзив на позовну заяву та заяву про пропуск строку позовної давності. У відзиві представник відповідача посилається на те, що пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії)..... Позивачем не надано доказів стосовно строку дії картки, що була видана відповідачу, також не надано доказів на підтвердження надання йому нової картки з новим строком дії.

Крім того представник зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання кредиту саме в сумі 800,00 грн. В заяві підписаній позичальником відсутні будь які дані стосовно виданої суми кредиту.

Вважає безпідставним нарахування відсотків після закінчення строку дії картки так як позивачем не надано жодного доказу на підставі чого, в розрахунку заборгованості з 01.09.2014р. по 01.04.2015р. змінюється в односторонньому порядку відсоткова ставка, з 30% до 34.8%., а з 01.04.201 5р. по 31.12.2015р. з 34.8% до 43.2%.

Також не надано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості за весь період користування кредитом з вказанням періодів сплати певних коштів, залишку тіла кредиту після поступового погашення кредиту, прострочених та нарахованих відсотків, а також нарахованих штрафних санкцій.

Як зазначає представник відповідача з наданих позивачем до суду доказів, він констатує факт недоведеності представниками ПАТ «ПриватБанк» наявності у відповідача обов'язків цивільного характеру, а саме кредитної заборгованості та вважає позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними, а тому просить відмовити в позові ПАТ КБ “Приватбанк” в повному обсязі.

А в заяві про застосування строку позовної давності посилається на те, що згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1. ч.2 п.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так. позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Виходячи з умов Договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов Договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Натомість від представника позивача надійшла відповідь на відзив де вказано, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.02.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 800.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповіді на відзив представник позивача зауважує щодо форми кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ПАТ ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов).

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5577212914822674 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Таким чином ОСОБА_2 забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід'ємною частиною Договору Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, Позичальник в ОСОБА_2 не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Також представник позивача стверджує, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Строк позовної давності, як загальний, так і спеціальний, Позивачем дотримано при зверненні до суду. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

А тому просить суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Представником ОСОБА_3 подано заперечення на відповідь по відзиву однак їх не слід брати до уваги оскільки заперечення надано з порушенням правил визначених ст. 180 ч.3 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між Закритим Акціонерним Товариством ОСОБА_2 Банком “ПриватБанк”, правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 “ПриватБанк” і ОСОБА_3, 16.02.2011 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останній кредит у розмірі 800,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідно відповідач ОСОБА_3 належним чином використати та повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

П.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою”, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та тарифами банку які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.Тобто зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 ЦКУ, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 634 ч.1 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тобто це договір, за яким умови договору визначені заздалегідь однією із сторін, може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до договору в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит відповідно до умов договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та видав позичальнику обумовлену кредитним договором суму, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Натомість відповідач своїх обов'язків за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни не виконав.

Тому станом на 31.05.2016 року у відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість в розмірі 11753 грн. 85 коп., яка складається з наступного:

- 422,24 грн. – заборгованість за кредитом;

- 7395,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг:

- 500 грн. – штраф (фіксована частина);

- 535,90 грн. – штраф ( процентна складова).

Позивачем надано виписку з карткового рахунку, де чітко видно, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Судом встановлено, що за умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витратами коштів в рамках платіжного ліміту, тому заперечення відповідача в частині не знання наявності та суми заборгованості являються не обґрунтованими.

Також слід зауважити, що згідно виписки по рахунку, видно, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором.

Тому посилання представника відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування суд не бере до уваги.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи положення статті 549 ЦК України, згідно з якою штраф і пеня є одним видом цивільно - правової відповідальності, то їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно - правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6 — 2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6 — 1374цс17.

За таких обставин вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитом, лише в частині стягнення основого боргу, що складає: 422,24 грн. – заборгованість за кредитом;

- 7395,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Крім того відповідно наданої довідки Миколаївського РВДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за виконавчим провадженням № 54767158 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 480/1942/16-ц виданого 03.03.2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “приватбанк” у розмірі 13131,85 грн. З боржника стягнуто грошові кошти на суму 1349,33 грн.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов такого.

Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Однак з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.02.2011 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_3 вбачається, що останній платіж суми погашення за наданим кредитом в сумі 100,00 грн., здійснено 25.09.2013 року, а позов подано позивачем 20.07.2016 року. Тобто позов подано в межах позовної давності.

Тому в заяві представника відповідачки ОСОБА_3 про застосування позовної давності слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вище викладене суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути непогашену суму боргу в розмірі 9368,62 грн., та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання (реєстрації): Миколаївська область Миколаївський район, с. Нечаяне, вул. Шкільна,10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111, МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року в сумі 9368,62 грн.та судовий збір – 1098,26 грн., а всього –10466 грн. 88 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_4

05.12.2018