Рішення № 78476228, 30.11.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №490/8728/15-ц

Провадження №2/487/76/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря Ігнатьєва А.О., представника позивача: ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу №490/8728/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за недовраховану електроенергію

В С Т А Н О В И В:

28.08.2015 року ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 6 728,17 грн., що були заподіяні внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 користування електричною енергією для населення.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що 15.03.2014 року представниками ПАТ «Миколаївобленерго» при перевірці дотримання вимог діючих ОСОБА_3 користування електричною енергією для населення в квартирі АДРЕСА_1 було встановлено порушення вищевказаних правил, яке виразилося в самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю енергопостачальника схованою електропроводкою поза приладом обліку з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити при контрольному огляді. В результаті чого, рішенням комісії по розгляду актів ПКЕ від 24.04.2014 року нараховані збитки в розмірі 6728,17 грн., які на час розгляду справи відповідачем не сплачені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив його залишити без задоволення мотивуючи тим, що на момент вищевказаної перевірки даної квартири він не був її власником, а за такого вважав, що позовні вимоги до нього не правомірно пред’явлені.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Миколаївобленерго» в особі філії м. Миколаєва виконує постачання електроенергії будинків, які розташовані у Центральному районі м. Миколаєва, у тому числі за адресою: АДРЕСА_2. За вказаною адресою відкрито особовий рахунок №421248.

15.03.2014 року представниками ПАТ «Миколаївобленерго» при перевірці дотримання вимог діючих ОСОБА_3 користування електричною енергією для населення в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено порушення вищевказаних правил, яке виразилося в самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю енергопостачальника схованою електропроводкою поза приладом обліку з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити при контрольному огляді. Вказане порушення відображене в акті №Д-7862.

Рішенням комісії по розгляду актів ПКЕ від 24.04.2014 року нараховані збитки в розмірі 6 728,17 грн.

Судом також встановлено, що власник вищевказаної квартири ОСОБА_4 померла 25.09.2009 року (свідоцтво про смерть серії 1-ФП №108650 від 28.09.2009 року).

Згідно тимчасового договору №421248 від 30.10.2014 року укладеного між відповідачем та позивачем, ОСОБА_2 отримав право користування електричною енергією.

А оформив право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 лише 28.03.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, посвідчене приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_5 28.03.2016 року, реєстраційний номер 567.

За Конституцією України, ст. 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із договорів та інших правочинів, зміст яких, відповідно до статей 203-204, 215 ЦК України, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; вони вчинені у формі, встановленій законом, особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільного волевиявлення і відповідно до їх внутрішньої волі і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. ОСОБА_3 користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ст. 525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно застосовуваними вимогами. Принцип належного виконання припускає, що зобов'язання має бути виконане належними суб'єктами, в належному місці, в належний час, належним предметом і належним чином.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під порушенням зобов’язання слід розуміти такий протиправний вплив з боку правопорушника, внаслідок чого суб’єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення чи взагалі ліквідації. Порушенням зобов’язання є його невиконання і неналежне виконання. Невиконання зобов’язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов’язання, або не утримуються від певних дій, хоча за змістом зобов’язання могли утримуватися від їх вчинення.

Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

В силу статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, ч. ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

З урахуванням того, що відповідач на момент проведення перевірки не був споживачем електроенергії за АДРЕСА_2, а право власності на дану квартиру оформив лише 28.03.2016 року, суд дійшов переконання, що позовні вимоги належить залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за недовраховану електроенергію відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя: Ж.П. Павлова