Рішення № 78476220, 28.11.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5062/18

Провадження № 2/487/2187/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.11.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

02.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (на далі ТОВ «Служба миттєвого кредитування») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 20.05.2014 року був укладений кредитний договір № 140520-131131 та останній отримав кредит в розмірі 500,00 грн. Відповідно до договору відповідач зобов’язалася повернути отримані грошові кошти в розмірі 500,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 175,00 грн. у строк до 02.06.2014 року.

Але в порушення договірних умов відповідач не виконує свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів, а також сплати процентів за користування кредитом, тому станом на 05.07.2018 року утворилась заборгованість разом із процентами та пенею в сума 15 335,00 грн.

Оскільки відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з нього зазначену заборгованість.

Ухвалою від 21.08.2018р.по даній справі відкрито провадження.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

До судового засідання відповідач не з’явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 20.05.2014 року був укладений кредитний договір № 140520-131131 та остання отримала кредит в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до п.3.3 договору відповідач зобов’язався повернути отримані грошові кошти в розмірі 500,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 175,00 грн. у строк до 02.06.2014 року.

Крім того, 02.06.2014 року відповідач ОСОБА_1 відповідно до п.2.3 Договору сплатила відсотки за користування кредитом в сумі 175,00 грн. та пролонгувала договір строком до 16.06.2014 року.

16.06.2014 року відповідач сплатила відсотки за користування кредитом в сумі 175,00 грн. та пролонгував договір строком до 30.06.2014 року зобов’язавши провернути кредит разом із відсотками у розмірі 500,00 грн.

Також судом встановлено, що в порушення договірних умов відповідач не виконує свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів, а також сплати процентів за користування кредитом, тому станом на 05.07.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 15 335,00 грн., з яких:

- сума основного боргу – 500,00 грн.;

- проценти за договором – 175,00 грн.;

- пеня за договором – 14 660,00 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України 23 вересня 2015 року при розгляді справи № 6-37цс15, яка є обов'язковою для застосування судами України при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 14 660,00 грн., суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та при наявності інших обставин, які мають суттєве значення.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір заборгованості складає 17 114,62 грн., з яких пеня нарахована в розмірі 14 660,00 грн.

Конституційний суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань ” від 22 листопада 1996 року дійшов до висновку , що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватись таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога, щодо нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає вимогам передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 ,ч.ч.1.2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного суду України узгоджується з положенням Резолюції Генеральної Асамблеї ООН “Керівні принципи для захисту інтересів споживачів ” від 09 квітня 1985 року №39/248 , в якій наголошено , що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають зокрема , за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Тому Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що розмір пені необхідно зменшити до 1000,00 грн., що буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суму основного боргу, проценти та пеню в розмірі 1675,00 грн., з яких

- сума основного боргу – 500,00 грн.;

- проценти за договором – 175,00 грн.;

- пеня за договором – 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 172,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (місце знаходження вул. Сорок років Рад.України, 39-А оф.25 м.Запоріжжя, 69037 код ЄДРПОУ 38839217) заборгованість за кредитним договором № 140520-131131 від 20.05.2017 року у розмірі 1675,00 грн., з яких:

- сума основного боргу – 500,00 грн.;

- проценти за договором – 175,00 грн.;

- пеня за договором – 1 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (місце знаходження вул. Сорок років Рад.України, 39-А оф.25 м.Запоріжжя, 69037 код ЄДРПОУ 38839217)витрати по сплаті судового збору в розмірі 172,45 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА