Рішення № 78476221, 11.12.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 487/4644/16-ц Провадження № 2/478/533/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Томашевського О.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12566 грн. 92 коп., з яких: 6554 грн. 89 коп. – заборгованість за кредитом; 2361 грн. 63 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3376 грн. 49 коп. – заборгованість за пенею (прострочене зобов’язання); 950 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею (за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.); 250 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 586 грн. 52 коп. – штраф (процентова складова), у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами 16.12.2008 року кредитного договору № б/н, а також про стягнення судових витрат у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 16.12.2008 року між сторонами було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредиту, відсотків за користування кредитом, пеню та штрафи, що станом на 17.08.2016 року складає 12566 грн. 92 коп.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва суду від 20.09.2016 року, провадження по справі відкрито й призначено до розгляду.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2016 року позовну заяву задоволено повністю.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2018 року, заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2016 року скасовано, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2018 року, матеріали цивільної справи направлено на розгляд за підсудністю до Казанківського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 14.11.2018 року, матеріали цивільної справи прийнято до провадження судді Томашевського О.О., та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з'явився, з поданого до суду одночасно з позовною заявою клопотання вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи був повідомлений завчасно та належним чином.

У відведений в ухвалі час, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнав і посилаючись на порушення позивачем строку позовної давності, у межах якого він мав можливість звернутися до суду з вимогою про захист своїх порушених прав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.Також відповідач просив справу розглядати без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з’явилися до зали судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 16.12.2008 року між сторонами укладено договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00% на рік за користування кредитом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1054 ЦПК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Виходячи з вимог ст.ст.526 та 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши кредит, відповідач лише частково погашав його, в результаті чого станом на 17.08.2016 року у нього утворилась заборгованість на загальну суму 12566 грн. 92 коп., з яких: 6554 грн. 89 коп. – заборгованість за кредитом; 2361 грн. 63 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3376 грн. 49 коп. – заборгованість за пенею (прострочене зобов’язання); 950 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею (за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.); 250 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 586 грн. 52 коп. – штраф (процентова складова).

Згідно з доданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача станом з 16.12.2008 року по 17.08.2016 року, заборгованість за процентами за користування кредитом складає 2361 грн. 63 коп., яка розраховувалася позивачем з процентної ставки 2,5 % на місяць (30,00 % на рік) з розрахунку 360 календарних днів, та яка в подальшому в односторонньому порядку змінювалася позивачем.

З огляду на матеріали позовної заяви, зміни процентної ставки повністю узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зокрема, п.1.1.3.2.3 кредитного договору передбачає право позивача проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформується позичальник шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Отже, незважаючи на умови кредитного договору, зміна позивачем в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом, з огляду на вказані приписи ч.3 ст.1056-1 ЦК України та зазначені обставини справи, є нікчемним.

За таких обставин підстав для застосування підвищеної процентної ставки немає. Отже, за період з 16.12.2008 року по 17.08.2016 року підлягає застосуванню відсоткова ставка у 30,00% річних (2,5% на місяць).

Таким чином, суд не може прийняти як належний доказ надані Банком розрахунки заборгованості процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, визначаючи дійсну суму заборгованості відповідача перед позивачем суд враховує приписи ч.1 ст.1048 ЦК України, якою передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

В свою чергу, розмір позики отриманий відповідачем від позивача складає 100 грн. 00 коп., про що зазначено позивачем в позовній заяві. Будь-яких доказів зміни розміру позики та ознайомлення з ними відповідача, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що визначаючи розмір відповідача за відсотками необхідно розраховувати за ставкою 30,00% на рік на тіло кредиту в розмірі 100 грн. 00 грн.

Так, розмір заборгованості по відсоткам відповідача перед Банком станом на 17.08.2016 року становить 227 грн. 77 коп. (100 грн. 00 коп. (заборгованість за тілом кредиту) х 30,00% : 360 днів х 808дні (кількість днів, за яку нараховується заборгованість, а саме з 01.09.2014 року по 17.08.2016 року) + 160 грн. 44 коп. (раніше нараховані проценти за користування кредитом з 16.12.2008 року по 01.09.2014 року).

Отже, процентна складова штрафу розраховується за наступною формулою: (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за відсотками) х 5%, та становить 16 грн. 39 коп. (100 грн. 00 коп. + 227 грн. 77 коп. х 5%).

Крім того, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме - пп.2.1.1.7.6, передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором.

У той самий час згідно з пп.2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при непогашенні простроченого кредиту на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 21.10.2015 №6-2003цс15.

Виходячи з наведеного, у задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Однак, дане твердження відповідача не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача, останній платіж відповідачем у сумі 208 грн. 00 коп., здійснено 03.11.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом 19.09.2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

У зв’язку з чим, в задоволенні вимог відповідача про застосування строків позовної давності, слід відмовити.

З огляду на все наведене вище, суд приходе до висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 594 грн. 16 коп., з яких: 100 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 227 грн. 77 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 250 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 16 грн. 39 коп. – штраф (процентова складова).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача згідно розміру задоволених вимог також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати.

Згідно з платіжним дорученням № ІНВ99В1СМG від 29.08.2016 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Частина задоволених позовних вимог складає 4,73% від заявлених вимог позивача, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 65 грн. 18 коп.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Українська, 105-В, РНОКПП НОМЕР_1) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором від 16.12.2008 року у сумі 594 (п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 16 коп., з яких: 100 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 227 грн. 77 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 250 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 16 грн. 39 коп. – штраф (процентова складова).

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № 29092829003111) судовий збір, в розмірі – 65 (шістдесят дві) грн. 18 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 11 грудня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_3