Рішення № 78475520, 12.11.2018, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"12" листопада 2018 р. Справа № 145/1435/18

Провадження № 2/145/837/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Крикливої М.С.,

позивачки ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красне – Агроінвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

встановив:

13.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Красне - Агроінвест», який зареєстрований у Тиврівському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 27.06.2008 року за № 040886900061, предметом якого, є земельна ділянка кадастровий номер 0524586900:01:002:0103, площею 4.1760 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області та стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що даний договір було укладено її матір'ю ОСОБА_5 з відповідачем на строк на 15 років, розмір орендної плати сторони визначили в розмірі 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік ( п.4.1 договору), яка мала сплачуватись до 31 грудня кожного року (п. 4.3 договору).

02 липня 2013 року її мати ОСОБА_4 померла. 31 травня 2016 року на її ім'я видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку.

Її право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 12.6 Договору оренди від 14.04.2008 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Згідно з п. 9.4 Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою, що передана в оренду.

Нею було негайно повідомлено орендаря про смерть матері та одержання нею свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку.

Крім того, вона неодноразово просила орендаря про виплату орендної плати на її користь, однак їй було відмовлено та висунуто умову для цього, а саме щодо укладення додаткової угоди відносно даної землі, що свідчить про грубе порушення її прав відповідачем.

Крім того, відповідач до 31 травня 2016 року ( дата одержання нею свідоцтво про право на спадщину за заповітом) мав можливість вносити орендну плату на депозитний рахунок нотаріуса (нотаріальної контори) за місцем відкриття спадщини.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, за заявою позивачки справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Встановлено відповідачеві строк для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення ухвали, а відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.

На підставі заяви представника відповідача, за згодою сторони позивача, ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.09.2018 року справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 9-30 год. 11.10.2018 року.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.10.2018 року підготовче засідання проведено, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 14-00 год. 09.11.2018 року. Згідно поданого у строки, визначені ухвалою Тиврівського районного суду від 21.08.2018 року представником відповідачем ОСОБА_3 відзиву на позов, відповідач просить відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом "д" такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Натомість, враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно якої, необхідна наявність істотного порушення стороною договору (постанова Верховного суду від 26 червня 2018 року по справі 908/109/17).

Водночас, позовна заява не містить положень, якими б було доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням відповідачем.

Позивачем також не доведено, що нею на виконання статті 148-1 ЗК України протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку вона звертався до відповідача у встановленому законом порядку з повідомленням про набуття права власності на земельну ділянку, площею 4,176 га, кадастровий номер 0524586900:01:002:0103 та надала всю необхідну інформацію та документи, хоча в момент видачі свідоцтва про право на спадщину на виконання п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5) було витребувано Витяг з Державного земельного кадастру, який містив усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, в тому числі і відомості про оренду землі і їй достовірно було відомо, що відповідач є орендарем цієї земельної ділянки.

Отже, невиконання позивачем покладеного законом обов'язку щодо повідомлення відносно переходу права власності на земельну ділянку є в розумінні положень статті 613 ЦК України простроченням кредитора, внаслідок якого орендар не міг виконати свій обов'язок по сплаті орендної плати новому орендодавцеві, що спростовує вину відповідача у несплаті орендної плати, а відтак, наявність підстав для розірвання договору оренди між сторонами.

Повідомлення у спосіб, передбачений ч.3 ст. 148 ЗК України було надіслано позивачем тільки 13.08.2018 року. Заборгованість з орендної плати була надіслана на адресу позивача та у спосіб, що вказаний позивачем у відповідному повідомленні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених у заяві.

Позивач ОСОБА_1 також пояснила, що вперше до відповідача з вимогою сплатити оренду плату вона звернулась в червні 2016 року. Вона безпосередньо спілкувалась з працівником відповідача ОСОБА_6 Остання зробила копії з її правовстановлюючого документу на землю і запропонувала підписати пустий бланк додаткової угоди, на що вона відмовилась. ОСОБА_6 почала заповнювати бланк тієї угоди, а потім пояснила, що у них комісія і вона не має часу, дала їй частково заповнену угоду і запропонувала її підписати. Вона (ОСОБА_1М.) той папір забрала, його не підписала і поїхала додому.

Після чого, вона неодноразово телефонувала і ОСОБА_6 і Паламарчуку, який керував підприємством, просила виплатити їй оренду плату.

В серпні 2018 року вона звернулась до відповідача уже письмово з вимогою сплатити їй орендну плату, проте отримала письмову відповідь від 15.05.2015 року за №105.

В зв'язку з чим, звернулась до суду із позовом.

Не заперечує, що в вересні-жовтні 2018 року з Тульчинського поштового відділення зв'язку на її ім'я від відповідача надійшли кошти, суму не пам'ятає. Проте, на пошту вона не пішла і гроші не отримала, так як з відповідачем уже виник спір.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив суду, що додаткова угода за червень 2016 року, що подана позивачем до позовної заяви, містить реквізити відповідача, в тому числі його розрахунковий рахунок, які позивачці невідомі, що свідчить про те, що заповнював дану угоду саме працівник підприємства, а не позивачка.

Крім того, порівнявши почерк позивачки в заяві від 13.08.2018 року, в якій вона просить відповідача виплатити належні їй кошти та почерк, яким виконано Додаткову угоду за червень 2016 року, стає зрозумілим, що ці два документи складались різними особами.

Також зауважує, що в п. 1 даної Угоди міститься інформація про реквізити правовстановлюючого документу, на підставі якого позивач стала власником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди, а саме реквізити свідоцтва про право на спадщину за законом (його номер, дата видачі).

Тобто, на виконання вимог ст.. 148-1 ЗК України позивач звернулась до відповідача з метою упорядкувати відносини щодо договору оренди.

Разом з тим, запропоновані відповідачем позивачу умови не відповідали вимогам чинного законодавства на час її звернення, зокрема, всупереч Указу Президента щодо мінімального розміру орендної плати, позивачці пропонувалось підписати угоду за ставкою, визначеною в основному договорі, яка є меншою мінімального розміру (п.4 Угоди).

Крім того, за даною угодою орендна плата позивачці мала нараховуватись з моменту її підписання (п. 2 Угоди), що суперечить вимогам ст. 1268 ЦК України та є несправедливим, оскільки підприємство користувалось земельною ділянкою і, відповідно, отримувало з неї прибутки, а відтак така умова на вимогах законодавства не ґрунтується.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, а також зазначив, що вперше з вимогою про виплату орендної плати позивач звернулась до відповідача в серпні 2018 року, коли надіслала письмову заяву. На її звернення відповідач направив їй лист від 15.08.2018 року, їй пропонувалось укласти договір про заміну орендодавця, оскільки підприємство має знати особу орендодавця, якому має сплачувати оренду плату. Крім того, угода набирає чинності після її державної реєстрації.

12.09.2018 року у відповідь на лист позивачки від 15.08.2018 року на адресу позивачки відповідачем були направлені кошти, які є орендною платою за спірним договором оренди, починаючи з дня смерті орендодавця- Любчак З. Проте, дані кошти позивачкою не отримані і за минуванням 30-ти денного терміну їх знаходження у поштовому відділенні вони були повернені на рахунок відповідача.

За таких обставин відповідач звільняється від відповідальності за несплату орендної плати в розумінні ст.. 612, 613 ЦК України.

Заперечує факт заповнення працівником ТОВ «Красне –Агроінвест» Додаткової угоди за червень 2016 року до Договору від 14.04.2008 року.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

14.04.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Красне -Агроінвест» укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4.1760 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району, який зареєстрований у Тиврівському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 27.06.2008 року за № 040886900061.

Договір укладено на строк 15 років (ст.3 Договору). Відповідно п.п.4.1, 4.3 орендна плата мала вноситись орендарем у грошовій формі через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання в розмірі 2,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у строк до 31 грудня кожного року оренди.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

02.07.2013 року ОСОБА_4 померла (а.с. 14).

31.05.2016 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 0524586900:01:002:0103, площею 4.1760 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району (а.с.16).

Цього ж дня за позивачкою було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стверджується інформаційною довідкою з вказаного Реєстру від 31.05.2016 року (а.с. 17).

Згідно п. 12.6 ст. 12 Договору від 14.04.2008 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди.

Проте, до дня подання позову до суду 13.08.2018 року (а.с.21) орендна плата позивачці відповідачем виплачена не була.

Так, відповідно до ч.3 ст. ст. 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Відповідного письмового повідомлення про звернення позивачки до відповідача в червні 2016року суду надано.

Проте, у долученій до позову Додатковій угоді до вищевказаного Договору оренди землі від 14.04.2008 року №156 за червень 2016 року (а.с.18), містяться реквізити відповідача ( його р/р, банківська установа, в якій він розміщений, МФО, ЄДРПОУ, ІПН, номер свідоцтва підприємства), а також інформація про реквізити правовстановлюючого документу, на підставі якого позивач стала власником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди, а саме реквізити свідоцтва про право на спадщину за законом (його номер, дата видачі), паспортні дані позивачки.

Заперечення представника відповідача, що дана угода не заповнювалась працівником підприємства, нічим не спростовані. Питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи на предмет ідентифікації почерку особи, а саме, що дану угоду не заповнювала працівник підприємства ОСОБА_6, він не ставив.

Слід також, зазначити, що 13.08.2018 року позивач письмово звернулась до відповідача з проханням виплатити належну їй оренду плату за оспорюваним договором оренди, де зазначила всі необхідні відомості для її виплати, а також вказала про те, що будучи спадкоємицею ОСОБА_4 вона одразу ж повідомляла про це відповідача, що є беззаперечним фактом (а.с. 19, 20).

За сукупності вказаних обставин, суд погоджується з доводами сторони позивача, що позивачка в червні 2016 року інформувала відповідача про перехід права власності до неї на земельну ділянку з проханням про виплату їй орендної плати, в ході чого надавала і правовстановлюючий документ на земельну ділянку і свої паспортні дані.

Проте, за даною угодою орендна плата позивачці мала нараховуватись з моменту її підписання (п. 2 Угоди), що суперечить вищевказаним вимогам законодавства.

Суд також погоджується з доводами сторони позивача, що з набранням чинності Указу Президента « Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002року № N 92/2002 ( в редакції Указу N 725/2008 ( 725/2008 ) від 19.08.2008), тобто з 01.09.2008 року, плата за оренду земельної ділянки не могла бути нижчою 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, а відтак пропозиція щодо залишення розміру орендної плати на рівні 2,5 % нормативно-грошової оцінки не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Крім того, що відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Проте, на звернення позивача від 13.08.2018 року відповідачем 15.08.2018 року за №105 їй направлено повідомленння, згідно якого, для вирішення питання про виплату орендної плати необхідне укладення додаткової угоди до оспорюваного договору про заміну сторони зобов'язання та запропоновано надати свідоцтво про право на спадщину, витяг з реєстру речових прав та копію її паспорта і коду.

Слід зазначити, що ОСОБА_4 померла 02.07.2013 року, орендна плата з того часу відповідачем не виплачувалась, проте дані про повідомлення правонаступника щодо можливості отримання орендної плати за договором або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу (стаття 537 ЦК України), відкриттям рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, відповідачем суду не надано.

Між тим, змістом пунктів 4.1 ст.4, ст.9 Договору оренди від 14.04.2018 року передбачено, що оренда плата вноситься орендарем, а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.

Визначення шляхів її сплати із каси або перерахування на банківський розрахунковий рахунок орендодавця не звільняє орендаря від своєчасності виконання обов'язку по внесенню (сплаті) щорічної орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Зазначена позиція висловлена Верховним судом у справі №497/187/17 (постанова від 21.05.2018 року), у справі №577/3866/17-ц ( постанова від 28.02.2018 року).

Спроба відповідача сплатити заборгованість по орендній платі після пред'явлення позову до суду позову не спростовує.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5 - 13, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 537, 1218, 1225, 1233, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 148-1 ЗК України, ст.ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі»,

ухвалив:

Позов задоволити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Красне -Агроінвест», який зареєстрований у Тиврівському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 27.06.2008 року за № 040886900061, предметом якого, є земельна ділянка кадастровий номер 0524586900:01:002:0103, площею 4.1760 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красне -Агроінвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання його в повному обсязі, тобто з 21 листопада 2018 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:ОСОБА_8