Рішення № 78473191, 19.10.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/9529/17

Провадження № 2/643/931/18

19.10.2018 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ференчук О.В.,

при секретарі - Cиротенко О.Є.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», який є правонаступником Публічного акціонергого товариства «ОСОБА_1 Аваль», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, 17.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1422/85/91016, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 26 390,00 доларів США на строк до 17.08.2027 року зі сплатою 14,25 % річних у тимчасове користування на умовах його забезпечення, строковості, повернення, цільового характеру та плати за користування. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором у жовтні 2010 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року. За результатами розгляду справи № 2-1541/11 25.10.2011 року було ухвалено заочне рішення, яким позов банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року станом на 07.10.2010 року у розмірі 29 697,44 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ на 07.10.2010 року (1 дол. США = 7,90 грн.) складає 234 903,78 грн., з яких: - 25 632,85 дол. США (202 753,04 грн.) сума заборгованості за кредитом; - 146,33 дол. США (1 157,46 грн.) сума простроченої заборгованості за користування кредитними коштами; - 1 650,75 дол. США (13 057,27 грн.) сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; - 220,16 дол. США (1 741,44 грн.) сума нарахованих відсотків. Позивач зазначає, що примусове стягнення заборгованості, яка утворилася на дату звернення з позовом до суду та винесення рішення по суті не зупиняє дію кредитного договору та вказує, що відповідно до п. 9.1 кредитного договору № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року, кредитний договір діє до повного виконання кредитної заборгованості позичальника за договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойок, відшкодування можливих збитків). Станом на 30.06.2017 року заборгованість ОСОБА_2 за відсотками та пенею за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року складає: - сума заборгованості за відсотками (за період з 30.06.2014 року по 30.06.2017 року) – 11 029,96 дол. США (гривневий еквівалент за курсом НБУ на 18.07.2017 року, де 1 долар США = 25,964818 грн, складає 286 390,90 грн.); - сума заборгованості за пенею (за період з 30.06.2016 року по 30.06.2017 року) – 21 010,46 дол. США (гривневий еквівалент за курсом НБУ на 18.07.2017 року, де 1 долар США = 25,964818 грн, складає 545 5321,77 грн.), а всього – 32 040,42 дол. США (гривневий еквівалент за курсом НБУ на 18.07.2017 року, де 1 долар США = 25,964818 грн, складає 831 923,67 грн.), яку посилаючись на п.п. 1.3, 5.1, 5.7, 10.1 кредитного договору № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року, позивач просить стягнути з ОСОБА_2

На підставі ухвали Московського районного суду від 17.08.2018 року позивача ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» було замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», як правонаступника

Представник позивача до судового засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлялися належним чином, відповідач через канцелярію суду надав заяву, якою просив розглядати справу без його участі та без участі його представника, проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у заяві про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Суд, дослідивши докази по справі вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 17.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1422/85/91016, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 26 390,00 доларів США на строк до 17.08.2027 року зі сплатою 14,25 % річних у тимчасове користування на умовах його забезпечення, строковості, повернення, цільового характеру та плати за користування.

27.10.2010 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року.

До позовної заяви від 27.10.2010 року позивачем було додано вимогу від 12.06.2009 року про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року, якою, керуючись п. 6.5 кредитного договору, банк вимагав до 12.07.2009 року здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору у розмірі 26 640,75 доларів США.

25.10.2011 року заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11 за позовною заявою АТ «ОСОБА_1 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», до ОСОБА_2М про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року в сумі 234 903,78 грн., судовий збір 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн.

17.11.2016 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11, провадження № 6/643/332/16 задоволено заяву ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Поновлено стягувачу ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» строк для пред’явлення до виконання виконавчого листа № 2-1541/11, виданого Московським районним судом м. Харкова на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року у розмірі 234 903,78 грн., судового збору у розмірі 1 700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Як пояснив ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні, що відбулося 12.07.2018 року, про існування заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11, відповідач у справі ОСОБА_2 довідався лише 19.11.2016 року, коли отримав копію ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.11.2016 року, після чого його представник 30.11.2016 року за допомогою засобів фотофіксації ознайомився з матеріалами цивільної справи № 2-1541/11 та отримав копію повного тексту заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11.

31.01.2017 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11, провадження № 2-п/643/4/17 за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11 за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Таким чином, суд поновив ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11.

14.02.2017 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11, провадження № 2-п/643/4/17 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11 було відмовлено.

07.03.2017 року ухвалою апеляційного суду Харківської області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання апеляційної скарги. Зі змісту даної ухвали вбачається, що суд прийняв до уваги доводи ОСОБА_2 та поновив йому строк на подання апеляційної скарги.

2 1.04.2017 року ухвалою апеляційного суду Харківської області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11, апеляційну скаргу ОСОБА_2 з підстав невиконання вимог ухвали апеляційного суду Харківської області від 07.03.2017 року повернуто апелянту як неподану.

Отже, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11 набрало законної сили лише 21.04.2017 року.

24.04.2017 року, ОСОБА_2 на виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11 здійснив повну оплату заборгованості за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року в загальній сумі 234 903,78 грн., стягнутої з нього заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11 (квитанція № 209/1535-11 від 24.04.2017 року).

Таким чином, судом встановлено, що 24.04.2017 року ОСОБА_2 виконав заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-1541/11 та в повному обсязі сплатив стягнуту з нього заборгованість за спірним кредитним договором.

1 3.06.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

20.07.2017 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11, провадження № 6/643/185/17 було задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий лист по справі № 2-1541/11, виданий на виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року у розмірі 234903,78 грн., судового збору у розмірі 1700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.

24.10.2017 року ухвалою апеляційного суду Харківської області ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 року було залишено без змін.

Крім того, 18.07.2017 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернулось Московського районного суду м. Харкова з заявою про винесення додаткового рішення у цивільній справі № 2-1541/11 за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що в резолютивній частині рішення стягнення заборгованості зазначено тільки у гривневому еквіваленті, тоді як позовні вимоги заявлені в іноземній валюті – доларах США, із зазначенням всіх складових заборгованості.

20.07.2017 року додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11, провадження № 2-др/643/15/17 заяву ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 2-1541/11 за позовом АТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Доповнено рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року у справі № 2-1541/11 за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що з ОСОБА_2 стягнута на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року в сумі 29 697 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) доларів США 44 центи, що по курсу НБУ на 07.10.2010 р. складає 234 903 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот три) грн. 78 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 25 632,82 дол. США, що по курсу НБУ на 07.10.2010 р. складає 202 753,04 грн.; сума простроченої заборгованості за користування кредитними коштами - 146,33 дол. США, що по курсу НБУ на 07.10.2010 р. складає 1 157,46 грн.; сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами -1 650,75 дол. США, що по курсу НБУ на 07.10.2010 р. складає 13 057,27 грн.; сума нарахованих відсотків - 220,16 дол. США, що по курсу НБУ на 07.10.2010 р. складає 1 741,44 грн.; сума пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом - 2193,71 доларів США, що по курсу НБУ на 07.10.2010 р. складає 17 352,03 грн.; судовий збір 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

24.10.2017 року ухвалою апеляційного суду Харківської області додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 року (суддя Погасій О.Ф.) у цивільній справі № 2-1541/11 було залишено без змін.

Судом встановлено, що у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, направленням відповідачу вимоги від 12.06.2009 року про дострокове погашення кредиту у повному обсязі позивач змінив строк виконання зобов’язання за кредитним договором з 17.08.2027 року на 12.07.2009 року та мав право звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості. Таким правом позивач скористався і його позовні вимоги були задоволені повністю заочним рішенням суду від 25.10.2011 року, яке набрало законної сили 21.04.2017 року.

Після зміни строку виконання зобов’язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою від 12.06.2009 року позичальник був зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02.12.2015 року у справах № 6-1707цс15 та № 6-249цс15.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, після направлення відповідачу вимоги від 12.06.2009 року про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Крім того, згідно положень абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за кредитним договором.

Таким чином, у даному випадку, після ухвалення заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2011 року про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, що має бути виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України.

Посилання позивача на те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язань з прийняттям судового рішення є безпідставним, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція повністю узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Право відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відповідно до статті 403 ЦПК України належить лише суду, який розглядає справу в касаційному порядку.

Аналіз наведеного свідчить про те, що в даному випадку суд першої інстанції при виборі і застосуванні норм права у подібних правовідносинах не має права відступити від вказаних в постанові Верховного Суду висновків.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків та пені, що у загальному розмірі складають 32 040,42 дол. США (гривневий еквівалент за курсом НБУ на 18.07.2017 року, де 1 долар США = 25,964818 грн, складає 831 923,67 грн.), задоволенню не підлягають.

Крім того, до ухвалення судового рішення відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій посилаючись на вимоги ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України, відповідач просив застосувати наслідки пропуску позовної давності у справі, оскільки направленням ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» на адресу ОСОБА_2 вимоги від 12.06.2009 року про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором № 014/1422/85/91016 від 17.08.2007 року, строк виконання зобов’язання на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України було змінено на 12.07.2009 року, та саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Вказаним правом позивач скористався, пред’явивши 27.10.2010 року позов до відповідача, внаслідок чого строк позовної давності перервався та з 28.10.2010 року перебіг позовної давності розпочався заново. Таким чином, відповідач вважає, що строк позовної давності сплив ще 28.10.2013 року, а позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача процентів з вимогами про стягнення заборгованості по відсоткам і пені за кредитним договором з пропуском строку позовної давності майже на 4 роки у липні 2017 року. При цьому, позивач не просив поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин для пропуску звернення до суду.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що у задоволенні позову про стягнення заборгованості судом відмовлено з підстав його недоведеності та необґрунтованості, оскільки після направлення відповідачу письмового повідомлення про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача пені та відсотків за кредитним договором та має право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову з причини пропуску позивачем позовної давності, при цьому вирішивши спір по суті.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення судових витрат з відповідачів задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-83, 141, 265, 280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», який є правонаступником Публічного акціонергого товариства «ОСОБА_1 Аваль», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.В. Ференчук