Ухвала суду № 78466961, 10.12.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2833/17

1-кп/214/222/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року колегія суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гриня Н.Г., суддів Чернової Н.В., Попова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Печарник З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015040230000343 від 25.02.2017 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Денисенко О.В., потерпілий ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_1, захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

встановила:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на шістдесят днів, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може вплинути на свідків, також може ухилитись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий підтримав думку прокурора, просив суд продовжити дію запобіжного заходу тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Обвинувачений та його захисники, заперечували проти задоволення клопотання прокурора та вважають що ризики, перелічені прокурором є недоведеними. Крім того, захисник ОСОБА_3 вказав, що його підзахисний має міцні соціальні зв’язки – мати та брата, з якими спільно проживав, малолітнього сина, офіційно працював охоронцем в готелі «Дружба», є учасником бойових дій та раніше не судимий. При цьому захисник ОСОБА_4 зазначив, що тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1 та тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, не є підставою для продовження тримання під вартою останнього. Посилаючись на зазначене, захисники просили змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації, із застосуванням засобів електронного контролю.

Вислухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора та задоволення клопотання сторони захисту, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вимоги норм викладених у ст. 199 КПК України, суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження прокурор повинен довести суду, на який безпосередньо покладено обов’язок вирішення цього питання, що заявлений раніше ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, при цьому навести обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При не доведенні прокурором вказаних обставин суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою.

Під час вирішення питання про доцільність продовження тримання під вартою, підлягають оцінці зазначені прокурором ризики з урахуванням встановлених обставин та переконливих доказів їх реального, а не ймовірного існування.

Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено ризику впливу обвинуваченого на свідків та вчинення ним іншого кримінальне правопорушення.

Щодо тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише в світлі тяжкості покарання, але виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

Так, ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області від 27.02.2017 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У подальшому дія вказаного запобіжного заходу неоднаразово продовжувалось судом під час розгляду кримінального провадження по суті, востаннє ухвалою від 18 жовтня 2018 року строком на шістдесят днів до 17 грудня 2018 року.

При цьому встановлено, що 12.11.2018 року шляхом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було замінено члена колегії суддів Євтушенка О.І. на ОСОБА_5 та ухвалено розпочати розгляд кримінального провадження зі стадії оголошення обвинувального акту.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник (обвинувачений), зменшує це побоювання і його наміри втекти. При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя(Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»).

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, щодо можливості його звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Таким чином, на теперішній час судом розгляд вказаного кримінального провадження по суті лише розпочато, проте обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою понад двадцяти місяців.

Слід також врахувати, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Отже враховуючи, що прокурором не доведено існування ризиків впливу обвинуваченого на свідків та вчинення іншого правопорушення, зазначених у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, вагомих і конкретних підстав для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає

Натомість суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, мати та брата, з якими до затримання спільно проживав і малолітнього сина, що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків. Також ОСОБА_1 офіційно працював охоронцем в готелі «Дружба», є учасником бойових дій, раніше не судимий.

На підставі викладеного, зважаючи на тривалість перебування обвинуваченого під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задовлення клопотання сторони захисту та обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю з покладенням обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Застосовуючи такий запобіжний захід, суд виходить з необхідності запобігання ризику, визначеного п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватись від суду.

Керуючись ст.ст. 110, 331, 369, 371 КПК України, суд, -

ухвалила:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 задовольнити, змінити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто з 05 грудня 2018 року до 05 лютого 2019 року, за місцем його проживання, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Негайно звільнити обвинуваченого з під варти у залі суду.

Для виконання обраного запобіжного заходу покласти на ОСОБА_1 зобов’язання виконувати обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не залишати місце фактичного мешкання: АДРЕСА_1 цілодобово, окрім, як за дозволом суду; заборонити контакти із будь-якими іншими учасниками кримінального провадження, окрім суду чи захисників.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та органу внутрішніх справ, який контролює поведінку обвинуваченого під домашнім арештом – для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено о 16 00 годині 10.12.2018 року.

Головуючий суддя Н.Г. Гринь

судді

ОСОБА_6

ОСОБА_5