Рішення № 78463248, 05.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17053/18

Провадження № 2/761/5578/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Горюк В.А.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 380/949/08-А від 31.03.2008 р. В той же день між 31.03.2008 р. між сторонами кредитного договору та позивачем було укладено договір поруки № 386/186/08-Пор з метою забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_3 перед банком по виконанню боржником зобов»язань за кредитним договором № 380/949/08-А від 31.03.2008 р. В подальшому до зазначених договорів вносились зміни. Строк дії кредитного договору закінчився - 30.03.2015 р. До суду з позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся 14.08.2017 р., тобто з порушенням строку визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України Крім того, сторони за кредитним договором 08.02.2012 року внесли зміни до останнього які свідчать про збільшення поручителя, оскільки збільшено розмір відсоткової ставки по кредиту з 10,5% до 13,5% . Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просить суд визнати договір поруки № 380/186/08-Пор з усіма додатками та змінами припиненим відповідно до ст. 559 ЦК України.

Позовна заява була подана як зустрічна по цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

18.04.2018 року у підготовчому засіданні задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про роз»єднання позовних вимог первісного і зустрічного позову у зв»язку із тим, що вимоги ПАТ Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 18.04.2018 р. залишені без розгляду в частині вимог до позивача за зустрічним позовом.

15.05.2018 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим та її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 14.08.2018 р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

17.10.2018 р. зважаючи на те, що 26.04.2018 р. Загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк» прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» вирішено питання про заміну відповідача ПАТ «Уксоцбанк» на АТ «Укрсоцбанк» - як правонаступника.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про день та час розгляду справи повідомлялись належним вином, поважність причин неявки не повідомили, що відповідно до приписів ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши отримані в порядку чинного ЦПК України докази та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, і докази наявності заперечень відсутні, що 31.03.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 380/949/08-А на купівлю транспортних засобів , за умовами якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 26 068.00 доларів США строком до 30.03.2015 року, зі сплатою відсотків у розмірі 10,3% річних.

Згідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою,порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.

31.03.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов»язання відповідати перед банком в повному обсязі солідарно з боржником щодо виконання зобов»язань повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту на купівлю транспортних засобів № 380/949/08-А від 31.03.2008 р.

Як вбачається з матеріалів позову, і доказів зворотного відсутні, на день подання позову сторона договору поруки ОСОБА_2 змінила прізвище на «ОСОБА_2».

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Сторони домовились (Стаття 2 договору), що зміст зобов»язання забезпеченого порукою є повернення кредиту в сумі 26 068,00 доларів США з наступним порядком погашення, що визначений договором кредиту та кінцевим терміном повернення всієї суми кредиту до 30 березня 2015 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 10,50% річних та комісій у розмірі, в строки та порядку визначених договором кредиту.

При цьому сторони визначили. Що у разі збільшення розміру забезпеченого порукою зобов»язання без внесення змін до цього договору, порука зберігається, а поручитель відповідає перед кредитором лише частково, в обсязі, визначеному договором (п. 2.1).

Так, за приписами ч. 1 ст. 559 ЦК України Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Представник позивача зазначає, що кредитор не скористався визначеним законом строком для захисту своїх прав і звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості лише 2017 р., а крім того, у зв»язку зі зміною процентної ставки за договором збільшилась відповідальність поручителя. Зазначене свідчить про те, що порука припинилась. А отже має бути визнано припиненим і договір поруки.

Матеріали справи не свідчать про те, що АТ «Укрсоцбанк» заперечує зазначені ОСОБА_2 обставини.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Здійснюючи правосуддя, згідно до ст. 5 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, як свідчать матеріали справи, за умовами кредитного договору, зобов»язання за ним - сума боргу, нараховані проценти за користування грошима мали бути виконані до 30.03.2015 р.

Також до матеріалів справи долучено копію договору про внесення змін до договору кредиту № 380/949/08-А відповідно до якого кредитор та боржник збільшили процентну ставку за користування кредитом з 10,50 річних до 13,50% річних з 01.11.2011 р.

Суд, повною мірою погоджується з доводами представника позивача, з огляду на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові по справі № 6-53цс14 від 17.09.2014 р. про те, що строк дії поруки (будь - який із зазначених у частині 4 статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб»єктивного права кредитора й суб»єктивного обов»язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права (шляхом пред»явлення позову), кредитор вчиняти не може.

За договором поруки, згідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

З іншого боку в розумінні приписів ст.ст. 546,547 ЦК України порука є спосіб забезпечення виконання основного зобов»язання і є правочином щодо забезпечення виконання зобов»язання.

В свою чергу приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) припинення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В свою чергу приписами Глави 53 ЦК України укладання, зміна і розірвання договору передбачені обставини, які дають підстави сторонам договору розірвати угоду в тому числі і в судовому порядку.

Також чинним законодавством України передбачені підстави для визнання правочинів недійсними.

ОСОБА_2, та її вимоги підтримав повною мірою представник, просить суд захистити право шляхом припинення договору поруки.

Проте, беручи до уваги вищенаведене, з огляду на те, що положеннями ст. 559 ЦК України визначені обставини, які дають підстави визнати припиненою поруку, тобто виконання зобов»язання (права вимоги) за відповідним договором, зважаючи на те, що чинним законодавством України не встановлено такого способу захисту прав як визнання припиненим договору, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, ст.ст. 509,543,544, 559 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим залишити без задоволення.

Судові витрати відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України не стягуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено10.12.2018 року.

Суддя: