Вирок № 78462531, 11.12.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/1001/17

1-кп/465/442/17

ВИРОК

Іменем України

11.12.2018 рокуФранківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Гулієвої М.І.

при секретарі Мацко Х.Д.

з участю прокурора Кулика Б.А.

захисника Гельо С.Б.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, непрацюючого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

обвинувачений ОСОБА_2, 18.12.2015 року о 16.40 год. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, зайшов у приміщення салону краси "Лілу", що по вул. Рудницького,15 у м.Львові та направився до масажного кабінету. Перебуваючи у середині масажного кабінету, таємно, шляхом вільного доступу викрав з гаманця потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1200,00 грн. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел викрав з підвіконника вказаного кабінету наручний годинник ОСОБА_3 марки "Касіо Джі Чок" моделі "Джі 350"та у подальшому покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, 30.12.2015 року о 19.00 год.обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна зайшов в офісний центр, що вул.Героїв УПА,73 у м.Львові.Перебуваючи у приміщенні гардеробу даного офісного центру, почав обшукувати куртку, що знаходилась на вішаку гардеробу та належить ОСОБА_5. Після чого дістав з її внутрішньої кишені гаманець, який належиить потерпілому ОСОБА_5 та таємно, шляхом вільного доступу викрав грошові кошти у сумі 1600,00 грн. і одразу ж покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

29.12.2016 року о 12.30 год. обвинувачений ОСОБА_2 маючи умисел та таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, зайшов у приміщення готелю "ІНФОРМАЦІЯ_2", що по АДРЕСА_2 та спустившись по сходах на 0 поверх попрямував до масажного кабінету, що перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_6.Зайшовши в середину ОСОБА_2 скориставшись відсутністю працівників масажного кабінету, таємно, шляхом вільного доступу викрав гаманець, належний ОСОБА_6, вартістю 1000,00 грн. у якому знаходилась:грошові кошти у сумі 8000,00 грн., 90 євро, золотий ланцюжок 985 проби, вагою близько 4 г., довжиною 50 см., вартістю 5000,00 грн., хрестик золотий 985 проби вагою близько 3г., вартістю 5000,00 грн., золотий хрестик, 985 проби, вагою близько 3г., вартістю 5000,00 грн., золоте кільце 985 проби, вагою близько 4 г., вартістю 4000,00 грн., золотий браслет 985, проби, вагою близько 6г., вартістю 6000,00 грн., паспорт громадянина України, посвідчення водія, видані на ім"я ОСОБА_6, банківські та дисконтні картки.

Окрім цього, 21.01.2017 року о 20.0 0год. обвинувачений ОСОБА_2 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, зайшов у приміщення стоматологічної клініки"Аура-дент", що по вул. Н.Левицького,13 у м.Львові. Перебуваючи у приміщені вказаної стоматологічної клініки, а саме: у коридорі, під виглядом поміщення свого верхнього одягу в спеціально відведену шафу для одягу відвідувачів, почав обшукувати чоловічу куртку чорного кольору, що знаходилась в цій шафі та належала ОСОБА_7. Після чого, шляхом вільного доступу із внутрішньої кишені вищевказаної чоловічої куртки викрав гаманець, належний ОСОБА_7 ,у якому знаходились грошові кошти на суму 4900,00 грн.та одразу ж покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

07.04.2017 року о 17.30 год. обвинувачений ОСОБА_2 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів зайшов у приміщення манікюр-студії "Нейл", що по вул. Н.Левицького,5 у м.Львові. Де шляхом вільного доступу із стола адміністратора закладу, який знаходиться навпроти входу у приміщення, викрав мобільний телефон "Айфон 6" ,вартістю 13000,00 грн.та грошові кошти у сумі 1500,00 гр., які належали ОСОБА_8 та одразу ж покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2. свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення.Цивільні позови визнав повністю. Просить суд звільнити його від покарання на підставі п.г ст.1 Закону України "Про амністію в 2016 році".

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2., його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

Потерпілі ОСОБА_3,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з"явились, надіслали клопотання про слухання справи у їх відстуності.

Потерпілий ОСОБА_5.у судове засідання повторно не з"явився,про причини неявки суд не повідомив,хоч належно увідомлений про час та місце судового розгляду.

Виходячи з положень ст.325 КПК України суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності потерпілих.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, так як він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2., суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення , особу обвинуваченого,який раніше судимий ,хворіє туберкульозом, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, а також обставини,які пом"якшують та обтяжують покарання.

Так,обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2., у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття, сприяння слідству у розкритті злочину та встановлення істини по справі, часткове відшкодування заподіяної шкоди потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі .

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону. Ст. 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набув законної сили Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, згідно ст. 1 п. «г» цього Закону від відбування покарання звільняються особи, які визнані винними у вчиненні злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України та які хворіють на активну форму туберкульозу.

Згідно ст. 12 Кримінального кодексу України злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2,є злочинами середньої тяжкості.

На протязі 2017-2018 років у ОСОБА_2 під час медичного обстеження було діагностовано туберкульоз легень, що вбачається з довідок приватної медклініки «МЕДІ-СВІТ» №14/37 від 20.04.17р.та №18/93 від 13.03.2018р.

Свою вину ОСОБА_2, у вчиненні вказаного злочину за ст.185 ч.2 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному,просить застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році» .

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2. амністії, передбачених ч.4 ст.86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Цивільні позови слід задоволити повністю.

Внесену суму застави слід повернути заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4(чотирьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі п.г ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Цивільні позови задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_8 14500грн.заподіяної матеріальної шкоди та 5 000грн.моральної шкоди,а всього 19 500(дев"ятнадцять тисяч п"ятсот )грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_6 36700 (тридцять шість тисяч сімсот)грн. заподіяної матеріальної шкоди .

Гроші в сумі 27 560(двадцять сім тисяч п"ятсот шістдесят)грн. ,внесені в якості застави на рахунок 37315022000757,банк одержувача Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742,одержувач ТУ ДСА у Львівській області повернути ОСОБА_9.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя М.І. Гулієва