Рішення № 78460978, 06.12.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40147/18-ц

Категорія 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Литвинової І. В.

при секретарі Чепізі Є. І.,

за участі:

представника позивача Бойка А. В.,

представника відповідачів ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ПАТ «ФІДОБАНК» в особі Уповноважнної особи на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленко Олександра Володимировича до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору відступлення права вимоги недійсним. Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що договір відступлення права вимоги за банківським вкладом від 21 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_6, від імені якого діяла ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладений в порушення ст. ст. 201, 215 ЦК України, його зміст суперечить положенням Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства та, крім того, ОСОБА_7, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_6, не мала повноважень на укладення зазначеного договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що 20 січня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ «ПРОМЕКОНОМБАНК» укладено договір про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 від 20 січня 2014 року, у зв'язку з чим на вказаний рахунок було перераховано кошти у розмірі 197 000 грн.

На підставі постанови Правління НБУ від 21 травня 2014 року № 296 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «ПРОМЕКОНОМБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21 травня 2014 року прийнято рішення № 35 про запровадження з 22 травня 2014 року тимчасовою адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».

На підставі частини четвертої ст. 34 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 15 серпня 2014 року № 70 про продовження строку до 22 вересня 2014 року.

22 серпня 2014 року уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» було підписано з ПАТ «ФІДОБАНК» договір про передачу частини активів та зобов'язань ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».

Відповідно до вказаного договору ПАТ «ФІДОБАНК» набув усіх прав та обов'язків боржника перед вкладниками ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» щодо повернення грошових коштів вкладників, залучених ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» і сплати відсотків за договорами банківського рахунку/вкладу (у тому числі за іменними ощадними сертифікатами), укладеними ПАТ «КБ «ПРОМЕОНОМБАНК» у межах 200 тисяч гривень, в т. ч. щодо грошових коштів ОСОБА_6

У подальшому, відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року.

Рішенням виконавчої служби дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки тимчасової адміністрації до 19 липня 2016 року та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленка О.В. з 20 червня 2016 року по 19 липень 2016 року.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 18 червня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 червня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» з 20 червня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ФІДОБАНК», визначені, зокрема, ст.ст. 37-38, 47-52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладі фізичних осіб» в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами - Коваленку Олександру Володимировичу з 20 червня 2016 року до 19 червня 2018року включно.

На підставі пункту 2 частини п'ятої ст. 12, частини першої ст. 35, частини п'ятої ст. 44, частини третьої ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 липня 2018 року № 1836 про продовження строку здійснення процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» строком на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ФІДОБАНК», визначені Законом, зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 53З Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку Олександру Володимировичу строком на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року включно.

Позивач стверджує, що договір відступлення права вимоги за банківським вкладом, укладений 21 грудня 2016 року між ОСОБА_6 (від імені якого виступала ОСОБА_7) та ОСОБА_8 є недійсним, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 представляла інтереси ОСОБА_6 на підставі довіреності від 21 січня 2014 року за реєстраційним номером 51, посвідченої ПНКМНО БАШЛАЙ Д. І. Позивач стверджує, що довіреність надавала повноваження ОСОБА_7 діяти в інтересах ОСОБА_6 тільки в ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».

Представник позивача та представник третьої особи у справі у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали і просили позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ «ПРОМЕКОНОМБАНК» укладено договір про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 від 20 січня 2014 року, у зв'язку з чим на вказаний рахунок було перераховано кошти у розмірі 197 000,00 грн.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною третьою ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

21 грудня 2016 року між ОСОБА_6, від імені якого виступала ОСОБА_7 на підставі довіреності від 21 січня 2014 року за реєстраційним номером 51, посвідченої ПНКМНО БАШЛАЙ Д. І., та ОСОБА_8 укладено договір відступлення права вимоги за банківським вкладом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги сторона позивача посилалася на порушення сторонами договору норм чинного законодавства, а саме: 203, 207, 238, 244, 245, 517, 638 Цивільного кодексу України. Зокрема, ОСОБА_7, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_6, не мала повноважень на укладення зазначеного договору, крім того, під час відступлення права вимоги не було проведено ідентифікацію особи, якій були передані права вимоги та відсутні докази передачі документів що встановлюють факт існування та передачі зобов'язання.

В той же час, вказані обставини не можуть слугувати підставою для визнання недійсним спірного правочину, з огляду на наступне.

Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 ЦК України).

Таким чином, законодавцем передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 910/6098/14, та від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6098/14). Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, договір банківського рахунку таких умов не містить.

Виходячи з природи оспорюваного договору, внаслідок укладання договору відступлення права вимоги відбулась лише заміна кредитора у зобов'язанні на відповідача, а саме зобов'язання продовжувало існувати.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-56гс14.

Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання і заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

У Постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 3-30гс15 зазначено, що зміст зобов'язання (обсяг прав та обов'язків сторін) внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто, законодавцем передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Таким чином, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються станом на момент переходу цих прав до нового кредитора.

При цьому, ненадання доказів переходу прав вимоги за зобов'язанням не звільняє боржника від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань за договором взагалі і не переносить строки такого виконання, а лише дає можливість виконати зобов'язання на користь первісного кредитора, з огляду на що посилання сторони позивача на невчасне повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги за договором банківського рахунку, як на підставу відсутності факту виникнення зобов'язання перед відповідачем за наслідками такої уступки, є помилковими та не ґрунтуються на нормах права, оскільки, норми статей 512-518 Цивільного кодексу України не зобов'язують нового кредитора надавати боржнику договір про відступлення права вимоги, а відповідно до частини другої статті 14 цього Кодексу новий кредитор не може бути примушений до вчинення таких дій.

За змістом положень ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовими слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціну договору.

Оборотоздатність вимоги за грошовим зобов'язанням, що виникає в межах договірного зобов'язання, визначається тим, що в грошових зобов'язаннях особа кредитора не має істотного значення для боржника. Тому право вимоги за грошовим зобов'язанням є в принципі оборотоздатним і його відступлення іншій особі не підпадає під заборону, встановлену ст. 515 ЦК (зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається).

Як роз'яснено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин (договір) про відступлення права вимоги має відповідати вимогам ст.203 ЦК України.

Відповідно до частин першої-п'ятої ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтею 516 цього Кодексу не встановлено нікчемність правочину про відступлення права вимоги за відсутності згоди боржника, якщо така передбачена договором або законом. Отже, договір про відступлення права вимоги є оспорюваним. Однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладанням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини вбачається, що сторонами спірного договору були дотримані всі умови укладення договору передачі (відступлення) прав вимоги, у зв'язку з чим підстав визнання спірного договору недійсним, у суду немає.

Щодо відсутності у ОСОБА_10 повноважень на укладення такого Договору відступлення права вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_7 виступала в інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності від 21 січня 2014 року за реєстром № 26, посвідченої ПНКМНО ОСОБА_11 Зі змісту довіреності вбачається, що ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_10 бути представником в ПАТ «ПРОМЕКОНОМБАНК» з усіх питань, що стосується користування та розпорядження грошовими коштами на рахунку НОМЕР_1, відкритому в зазначеній банківський установі на ім'я довірителя, з правом проведення будь - яких банківських операцій, отримувати належні довірителю грошові кошти, компенсації тощо через ФГВФО у будь якому уповноваженому банку (банк агент) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а також виконувати всі необхідні дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності. Також, даною довіреністю ОСОБА_10 було надане право вчиняти будь-які дії та подавати, підписувати чи отримувати будь - які інші документи, які хоч прямо і не указані у цій довіреності, але випливають із суті та змісту, та які будуть необхідними для правильного, повного і ефективного ведення слів Довірителя та захисту його інтересів.

Позивач стверджує, що зазначений в довіреності банківський рахунок не має жодного відношення до ПАТ «ФІДОБАНК», оскільки в договорі цесії наведений вже новий рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ «ФІДОБАНК».

Проте, позивачем не враховано, що між ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» укладено договір банківського рахунку. В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 21 травня 2014 року № 296 ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних. Згідно з рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21 травня 2014 року № 35 розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 22 травня 2014 року та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» з відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання, а також призначено уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_12. Після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» ОСОБА_6 неодноразово письмово звертався з вимогою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК», щодо надання інформації про нього, як вкладника ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з вимогою про його включення до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Листом від 06 липня 2015 року (вих. 14-21888/15) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_6 про те, що відповідно до договору № 1 про передачу активів і зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» від 22 серпня 2014 року ПАТ «ФІДОБАНК» набув усіх прав та обов'язків боржника перед кредиторами (вкладниками) за зобов'язаннями щодо повернення грошових коштів, залучених неплатоспроможним банком, переданих відповідно до умов цього договору в обсязі і на умовах, які існували на момент складання Реєстру договорів з вкладниками(додаток до договору № 2) та згідно з таким реєстром договорів з кредиторами(вкладниками) (додаток №2) Таким чином, ПАТ «ФІДОБАНК» став стороною договору банківського вкладу (рахунку, а ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК». У зв'язку з цим належним адресатом вашого звернення є ПАТ «ФІДОБАНК».

Дійсно, 22 серпня 2014 року ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ПАТ «ФІДОБАНК» укладено договір про передачу частини активів та зобов'язань ПАТ «КБ «ПРОЕКОНОМБАНК».

Відповідно договору № 1 від 22 серпня 2014 року про передачу активів і зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК», ПАТ «ФІДОБАНК» набув усіх прав та обов'язків боржника перед кредиторами (вкладниками) щодо повернення грошових коштів, залучених неплатоспроможним банком і сплаті процентів за договорами банківського рахунку/вкладу (у тому числі за іменними ощадними сертифікатами), переданими відповідно до умов цього договору в обсязі і на умовах, які існували на момент складання вищезазначеного реєстру договорів з кредиторами(вкладниками) та згідно з такими Реєстрами договорів з кредиторами (вкладниками). Таким чином, ПАТ «ФІДОБАНК» став стороною договору банківського вкладу (рахунку), а ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» втратив даний статус. На виконання умов Договору ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» (в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію) передав до ПАТ «ФІДОБАНК» перелік вкладників ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК», реєстр договорів, а також зобов'язання і відповідну частину активів.

З моменту укладення договору всі обов'язки боржника щодо повернення грошових коштів вкладників в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, залученими ПАТ «КБ «ПРОМКОНОМБАНК», взяв на себе ПАТ «ФІДОБАНК» на тих самим умовах, що існували на момент переходу таких зобов'язань.

Відповідно до частини п'ятої ст. 40 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зобов'язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їх балансовою вартістю (з можливістю виплати премії з боку покупця) на підставі договору про проведення боргу за реєстром договорів з відповідними кредиторами (вкладниками). Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків боржника перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку. ПАТ «ФІДОБАНК» у відповідності до умов Договору, вимог чинного законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, взяв на себе зобов'язання забезпечити виконання всіх переданих йому зобов'язань неплатоспроможного банка перед вкладниками.

В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 ПАТ «ФІДОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Надалі, відповідно до рішення виконавчої дирекції ФОНДУ від 20 травня 2016 року № 783 розпочато процедуру виведення ПАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 22 транвя 2016 року та призначено уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію ПАТ «ФІДОБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленко Олександр Володимирович.

Постановою правління НБУ від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Фідобанк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідації банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» на цей строк, Коваленко О.В..

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що з 29 березня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює виплати коштів вкладникам ПАТ «ФІДОБАНК», в тому числі інших банків, які на підстави договорів передали свої активи для виплати вкладів вкладникам.

У зв'язку з тим, що між уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та ПАТ «ФІДОБАНК» укладений договір від 22 серпня 2014 року згідно якого до ПАТ «ФІДОБАНК» перейшли всі обов'язки перед вкладниками, в тому числі перед ОСОБА_6, інтереси якого представляла ОСОБА_7 на підставі довіреності, тому ствердження позивача щодо відсутності повноважень укладати договір цесії ОСОБА_7, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, є помилковими.

Згідно приписів ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

ОСОБА_7 діяла в інтересах ОСОБА_6, який мав право на отримання грошових коштів, які зобов'язаний йому виплатити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Виходячи з наведеного, ОСОБА_7 діяла в інтересах ОСОБА_6 добросовісно, не перевищуючи своїх повноважень.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «ФІДОБАНК».

Керуючись ст. ст. 1-16, 203, 215, 512, 513, 514, 516, 518, 517 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору відступлення права вимоги - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова