Рішення № 78459001, 11.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6406/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Копань А.В. (по довіреності)

відповідача - ОСОБА_2 (за паспортом)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Головне управління ДФС в Одеській області із заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року.

За цією заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на це подання.

В судове засідання представник заявника з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Заява обґрунтована тим, що 06.12.2018 року ГУ ДФС в Одеській області, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та\або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі наказу №9405 від 30.11.2018 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, здійснений вихід за адресою магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»: АДРЕСА_2, однак, у допуску посадових осіб органу доходів та зборів до проведення перевірки та наданні документів, необхідних для її проведення, відповідачем відмовлено, про що складений акт «Про недопуск до фактичної перевірки» №2119/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07 грудня 2018 року. Враховуючи зазначені обставини, ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_2, обґрунтованість якого підлягає підтвердженню в судовому порядку.

Відповідач в судове засідання з'явився. З пояснень відповідача вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки до початку фактичної перевірки, службове посвідчення було пред'явлено лише однією посадовою особою, під час ознайомлення відповідача з наказом №9405 від 30.11.2018 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, посадові особи Головного управління ДФС в Одеській області залишили місце проведення перевірки та зазначили, що їх не допустили до проведення перевірки, при цьому ніяких актів на місці проведення перевірки працівники податкового органу не складали. Крім того, наказ про проведення перевірки не обґрунтований та не містить посилання на наявну податкову інформацію щодо порушень ФОП ОСОБА_2 норм податкового законодавства.

Вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та\або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв ГУ ДФС в Одеській області винесений наказ №9405 від 30.11.2018 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 (аркуш справи 8).

Підставою для винесення зазначеного наказу стала доповідна записка начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області з пропозицією про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України за адресою: АДРЕСА_2, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (аркуш справи 9).

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 04.12.2018 року №4742, №4743 (аркуші справи 10-11) співробітниками Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснено вихід за адресою господарської одиниці ФОП ОСОБА_2: АДРЕСА_2, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», з метою вручення копії наказу, надання для ознайомлення направлень на проведення перевірки та безпосередньо проведення фактичної перевірки.

Однак, 06 грудня 2018 року о 17 год. 30 хв. відповідачем відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, про що складено акт «Про недопуск до фактичної перевірки» №2119/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07 грудня 2018 року, акт «Про відмову від підпису в акті не допуску до фактичної перевірки» №2120/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07.12.2018 року та акт «Про відмову від отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями до фактичної перевірки» №2121/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07.02.2018 року (аркуші справи 12-14).

У зв'язку з не допуском посадових осіб до проведення перевірки на підставі звернення заступника начальника управління податків та зборів з фізичних осіб ГУДФС в Одеській області про застування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2018 року (аркуш справи 7) начальником ГУДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2018 року, час прийняття рішення 14 год. 00 хв. (аркуш справи 6).

Оскільки, відповідно до вимог п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, обґрунтованість рішення керівника контролюючого органу про застосування арешту майна платника податків протягом 96 годин має бути підтверджена судом, заявник звернувся до суду з цією заявою.

Відповідно до п. п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75, п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, контролюючі органи мають право проводити, в тому числі, фактичні перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином підставою для проведення фактичної перевірка є наявність інформації про порушення вимог законодавства, а також наявність повноважень посадових осіб на її проведення.

З доповідної записки начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області №К 422/11/15-32-40-04-07 від 26.11.2018 року не вбачається наявність у податкового органу інформації про порушення вимог законодавства ФОП ОСОБА_2 в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, тобто, в даному випадку, у податкового органу були відсутні будь-які підстави для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2

Крім того, відповідно до п. 80.7 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, в тому числі, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що до початку фактичної перевірки, службове посвідчення було пред'явлено лише однією посадовою особою Головного управління ДФС в Одеській області, що є порушенням вимог податкового законодавства та відповідач зазначив, що він навіть не встиг ознайомитися з наданим наказом, оскільки працівники податкового органу забрали всі документи та залишили місце проведення перевірки, будь-які акти при цьому ними не складалися.

Будь-яких доказів, які спростовують ці обставини заявником до суду не надано.

Суд звертає увагу, що фактична перевірка господарської одиниці ФОП ОСОБА_2: АДРЕСА_2, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» проводилася 6 грудня 2018 року, однак акти «Про недопуск до фактичної перевірки» №2119/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07 грудня 2018 року, «Про відмову від підпису в акті не допуску до фактичної перевірки» №2120/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07.12.2018 року, «Про відмову від отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями до фактичної перевірки» №2121/15-32-40-04/НОМЕР_1 від 07.02.2018 року складені посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на наступний день 07.12.2018 року, не в присутності відповідача, що підтверджує неможливість відповідача підписати зазначені акти та отримати вказані документи.

Відповідно до п. 94.1, 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

При цьому, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав у заявника на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2.

Крім того, відповідно до п. 3 розділу IV, п. 1, 2 розділу V, п. 1 розділу X «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017 року, за наявності однієї з наведених обставин керівник органу доходів і зборів (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис: 1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; 2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Функції виконавця рішення про арешт майна покладаються на податкового керуючого або іншого працівника контролюючого органу, призначеного керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Виконавець рішення про арешт майна: надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 3 розділу IV цього Порядку; організовує опис майна платника податків.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Проаналізувавши зміст вищезазначеної норми права, судом враховується те, що остання передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність, зокрема, рішення про застосування арешту майна, а саме: безпосереднє вручення такого рішення під розписку; надіслання листом з повідомленням про вручення.

Правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Законодавець вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Однак, позивачем, всупереч вищезазначених норм права, не надано до суду ані доказів безпосереднього вручення платнику податків рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2018 року під розписку, ані доказів направлення вказаного рішення за місцезнаходженням та/чи юридичною адресою підприємства (фіскального чеку, повідомлення про вручення поштового відправлення), ані доказів зазначення поштовою службою, в направленому податковим органом повідомленні про вручення поштового відправлення, причин такого невручення, як це передбачено вимогами ПК України.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не дотримано процедури з`ясування та встановлення чітко визначених необхідних обставин для застосування до платника податків адміністративного арешту, які передбачені п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України та належного повідомлення суб`єкта господарювання про наявність рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2018 року, що, в свою чергу, створює перешкоди для реалізації відповідачем здійснення права на захист свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає заяву Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не обґрунтованою, а повний адміністративний арешт майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 таким, обґрунтованість якого не підлягає підтвердженню.

Керуючись ст. ст. 6, 77, 90, 283, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 66101, АДРЕСА_1) про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ч. 8 ст. 283 КАС України, з урахуванням п.п.15.1. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л. І. Свида

.