Рішення № 78458991, 10.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м.Київ справа № 810/3268/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про зобов'язання повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 12037,92 грн. (дванадцять тисяч тридцять сім гривень, дев'яності дві копійки).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 замінено первісного відповідача - Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, на належного відповідача - Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 01.03.2018 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Велт Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кінащук В.С. та зареєстрованого в реєстрі за №261, було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначив про те, що ним було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 12037,92 грн.

Проте, позивач наголосив на тому, що він придбав житло вперше, а тому не є платником збору обов'язкове державне пенсійне страхування.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримав відмову.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та просить суд зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 12037,92 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. У зв'язку з цим, надання позивачем як доказ первинності придбання майна витягу з державного реєстру прав є недостатнім, оскільки не містить повної інформації щодо прав власності на нерухоме майно, які могли б мати місце до дати формування витягу. А тому відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Присутній у судовому засіданні 27.09.2018 позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судовому засіданні 27.09.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання, призначене на 25.10.2018 сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

27.09.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою від 25.10.2018 року, врахувавши клопотання представника позивача та неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2, виданим Прилуцьким міськрайонним відділом Управління ДМС у Чернігівській області 03.02.2017 (а.с.30-31).

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2018 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Велт Інвест», в інтересах та за рахунок якого діє Компанія по управлінню активами Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест Груп» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кінащук В.С. та зареєстрований в реєстрі за №261.

За умовами п.1.1 договору продавець передає, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_3.

Згідно з п.1.2 договору майно, що відчужується, загальною площею 83.5 кв.м., складається з 3-х кімнат, житловою площею 45,9 кв.м., належить продавцю на праві власності, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашніковим Русланом Едуардовичем, відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, 02.08.2017 року, номер запису про право власності: 21754446, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1320437032109, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 93839992 від 07.08.2017, виданим державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашніковим Русланом Едуардовичем. Пунктом 2.2 договору визначено, що продаж майна за домовленістю сторін вчинено за 1203791,59 грн., без ПДВ, які продавець отримав до підписання цього договору на розрахунковий рахунок, вказаний в Інвестиційному договорі від покупця, відповідно до умов Інвестиційного договору, договору відступлення прав.

Відповідно до п.3.1 договору покупець набуває право власності на майно з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.6.5 договору цей договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (а.с.61-62).

Судом встановлено, що позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 12037,92 грн., що підтверджується квитанцією від 01.03.2018 №0001123 (а.с.6) та меморіальним ордером №І0301R54LD (№182706756) від 01.03.2018 (а.с.76).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області із заявою від 21.05.2018, у якій просив відповідача повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 12037,92 грн., сплачений під час придбання у власність квартири вперше.

У вказаній заяві позивач зазначив про те, що він не є суб'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки ОСОБА_1 придбала у власність квартиру вперше. До вказаної заяви були додані квитанція №0001123 від 01.03.2018 та Інформаційна довідка №123958255 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.7-8).

Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області у листі від 05.06.2018 №4488/08 відмовило позивачу у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, мотивуючи це тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. У зв'язку з цим, надання як доказ первинності придбання майна витягу з державного реєстру прав є недостатнім, оскільки не містить повної інформації щодо прав власності на нерухоме майно, які могли б мати місце до дати формування витягу (а.с.9-10).

Не погоджуючись з відмовою відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 12037,92 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов'язання вичнити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі-Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.

Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 01.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кінащук В.С. та зареєстрованого в реєстрі за №261.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта наявні відомості про право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кінащук В.С. та зареєстрованого в реєстрі за №261 (а.с.15-16).

Відповідно до довідки Управління Державної казначейської служби України у м.Ірпені Киїської області від 06.09.2018 №01-49/534 кошти ОСОБА_1 у сумі 12037,92 грн. були зараховані 01.03.2018 до державного бюджету міста Ірпеня на рахунок 31114156700007 по коду бюджетної класифікації 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», символ звітності банку 156 (а.с.75).

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. У зв'язку з цим, надання як доказ первинності придбання майна витягу з державного реєстру прав, на думку відповідача, є недостатнім, оскільки не містить повної інформації щодо прав власності на нерухоме майно, які могли б мати місце до дати формування витягу, з приводу чого суд зазначає таке.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими. Так, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 (справа №819/657/17), від 20.03.2018 (справа № 819/1249/17), від 19.06.2018 (справа № 819/1554/16).

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 12037,92 грн.

Разом з тим, відповідно до абз.1-2 п.5 Порядку №787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи те, що повернення помилкового сплачених коштів, у тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, здійснюється органами Державної казначейської служби України лише за умови попереднього звернення до них органів, що контролюють справляння надходжень бюджету з поданням, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Ірпені Київської області подання про повернення позивачу 12037,92 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18.06.2018 №0.0.1063166344.1 (а.с.5).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, становить 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Ірпені Київської області подання про повернення ОСОБА_1 12037,92 грн. (дванадцять тисяч тридцять сім грн. 92 коп.) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 08205, АДРЕСА_2) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 41248152, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Шевченка, буд.4).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10.12.2018.

Суддя Кушнова А.О.