Ухвала суду № 78458282, 05.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1827/18

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

05 грудня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, Органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (79000, м. Львів,вул. Генерала Чупринки, 85) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), Органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (79045, м. Львів, вул. Чупринки, 85) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення спеціаліста Франківської районної адміністрації Львівської міської ради Дашко М.В., яким відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 - ОСОБА_6;

- зобов'язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з адреси: АДРЕСА_1;

- здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 - ОСОБА_6, за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2, без вимоги надання письмової згоди матері ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 грудня 2017 року спеціалістом Франківської районної адміністрації Дашко М.В. відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання малолітнього сина позивача, ОСОБА_7. У рішенні про причину відмови вказано посилання на п. 18 абз. 14 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року, а саме зазначено, що відсутня згода матері малолітньої дитини. Вважає таку відмову протиправною, оскільки згідно висновку органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з татом ОСОБА_1

Ухвалою суду від 07 травня 2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22 травня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін.

20 серпня 2018 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_3 та орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

31 серпня 2018 року ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без участі та зазначила, що жодних заперечень проти реєстрації місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 у квартирі, яка належить їй на праві власності не має.

В судове засідання призначене на 05 грудня 2018 року представники сторін не прибули. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник третьої особи, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.06.2007 року. На даний час розлучені та проживають окремо. Згідно висновку органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з татом ОСОБА_1

15 грудня 2017 року позивач звернувся із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7 у зв'язку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_2.

20 грудня 2017 року спеціалістом Франківської районної адміністрації Дашко М.В. відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання малолітнього сина позивача. ОСОБА_7. У рішенні про причину відмови вказано посилання на п. 18 абз. 14 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року, а саме зазначено, що відсутня згода матері малолітньої дитини.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративна справа підлягає до закриття з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством в сфері приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З огляду на матеріали справи, 20.12.2017 року Центр надання адміністративних послуг Львівської міської ради відмовив в знятті з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_7 з підстави відсутності передбачених п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, документів, а саме згоди матері на зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.

Згідно з п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207 у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Зі змісту матеріалів адміністративного позову вбачається, що оскаржуване рішення обумовлено відсутністю згоди матері (письмової згоди у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку письмової згоди). При цьому позивач вважає, що за таких обставин між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини, оскільки згідно висновку органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з татом ОСОБА_1

Таким чином, позивач, розуміючи законодавчі вимоги, що висуваються для зняття з реєстрації місця проживання дитини, зокрема потребу згоди другого з батьків, та усвідомлюючи, що оскаржувана відмова Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради від 20.12.2017 про відмову в знятті реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_7 обумовлена недотриманням заявником вимог п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207, тобто за відсутністю фактичного спору з суб'єктом владних повноважень у сфері публічних відносин, звернулась до адміністративного суду із даним позовом з метою отримати адміністративну послугу за відсутності законодавчо визначених підстав для цього. При цьому в основу цього звернення покладено твердження про відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини, що суперечить фактичній підставі звернення - відсутності згоди другого з батьків на реєстрацію місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

При цьому суд враховує, що знятт з реєстрація малолітньої дитини ОСОБА_7 та подальша реєстрація місця прожвиання з батьком фактично визначить місце проживання дитини разом з батьком, а при вирішенні цих питань з'ясуванню підлягають чи не буде суперечити таке рішення інтересам малолітньої дитини, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків тощо, тобто суду необхідно вирішити цей спір з дотриманням норм міжнародного та національного права; усебічно й повно дослідити обставини справи, взявши до уваги фактичний, емоційний, психологічний, матеріальний, віковий та медичний чинники, пропорційно й обґрунтовано оцінити інтереси дитини і з урахуванням цього ухвалити рішення, забезпечивши найкращі інтереси дитини.

Однак вирішення таких спорів регламентовано Цивільним процесуальним кодексом, статтею 19 якого установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Тобто цей спір виник із відносин приватноправового характеру і його існування не залежить від того, чи додержав вимог законодавства суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства відсутня.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 та постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа №495/367/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір стосується приватноправових відносин, - Львівський окружний адміністративний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно - правовим, відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст. 238,248,256, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

у х в а л и в:

Провадження у справі № 813/1827/18 за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна