Рішення № 78457871, 10.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4448/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (79060, АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3) про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, у якій (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просить суд:

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 30.06.2018 року по 30.07.2018 року в розмірі 12 183,30 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що при звільненні позивача зі служби мало бути виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за невикористану відпустку у кількості 5 календарних днів основної відпустки та 7 календарних днів додаткової відпустки. На день звільнення виплату одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку проведено не було. Всупереч вимогам статті 116 КЗпП остаточний розрахунок був проведений лише 30.07.2018 року, тобто через 30 днів після звільнення.

Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

08 жовтня 2018 року позивач через канцелярію суду подала клопотання про усунення недоліків позовної заяви до якої долучила заяву про зменшення позовних вимог, залишивши лише вимогу про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 30.06.2018 року по 30.07.2018 р. в розмірі 12 183,30 грн. та просила відкрити провадження. Зазначила, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» на вимогу, яка залишилась поширюються пільги по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14 листопада 2018 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов, в якому позов заперечує повністю та наполягає на його необґрунтованості. На момент звільнення зі служби підполковник поліції ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника організаційно-методичного сектору УКР Головного управління НП у Львівській області. Зазначає, що 30.06.2018 року - день звільнення позивача є вихідним днем, тобто позивач в день звільнення не працювала. Відповідно до п. 1.1. Головного управління НП у Львівській області «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня для поліцейських, державних службовців, працівників поліції Головного управління НП у Львівській області» № 1863 від 10.08.2016 року для поліцейських встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними в суботу та неділю. Зважуючи на вищевикладені положення законодавства, позивач повинна була б письмово звернутись з вимогою про розрахунок, однак, не зробила цього. Як вбачається, з долученої до позову роздруківки про отримання грошового забезпечення ОСОБА_1 у червні 2018 року їй було виплачено грошове забезпечення у розмірі 12 183,47 грн. Враховуючи, що позивач не зверталась з вимогою про розрахунок, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, зазначеного вище, тому й виплата грошового забезпечення була здійснення 30 липня 2018 року. В задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

21 листопада 2018 року позивач через канцелярію суду подала відповідь на відзив, де зазначила, що посилання відповідача на пункт 14 розділу 1 наказу МВС № 260 від 06.04.2016 року свідчить про допущення відповідачем порушення чинного законодавства. Адже, згідно вищезазначеної норми передбачено, що у разі, якщо день виплати грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні. Оскільки її звільнено зі служби 30.06.2018 року, то виплата нарахованих сум мала бути здійснена напередодні - 29.06.2018 року. Додатково зазначила, що неодноразово зверталась в управління фінансового забезпечення та фінансового обліку Головного управління НП у Львівській області. На письмовий запит позивача щодо розрахунку сум, які належали їй при звільненні з НП, з метою перевірки правильності їх нарахування відповідачем було надіслано розрахунок супровідним листом, у якому роз'яснено, що затримка розрахунку відбулася через те, що наказ Головного управління НП у Львівській області від 27.06.2018 року № 437 о/м про звільнення позивача зі служби в поліції надійшов до УФЗБО 09.07.2018 року, до бази даних було внесено інформацію про потребу в цих коштах лише 18.07.2018 року. А оскільки виплата грошового забезпечення проводиться в останній день місяця за поточний місяць, то 30.07.2018 року було проведено повний розрахунок по грошовому забезпеченню та інших виплатах.

28 листопада 2018 року представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення на позовну заяву, де зазначив, що позивача було звільнено на підставі її рапорту від 25.06.2018 року, а подання інформації про потребу в коштах на виплату грошового забезпечення здійснюється до 18 числа місяця про що й зазначено у листі ГУ НП № Т-276/оп/05/17-2018 від 23.10.2018 року. Вважає, що у відповідності до статті 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач з 03 грудня 1997 року проходила службу в органах внутрішніх справ України. Наказом начальника Головного управління НП у Львівській області від 27.06.2018 року № 437 о/с підполковника поліції, начальника організаційно-методичного сектору управління карного розшуку ГУ НП ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу). . Вислуга років на день звільнення становить 20 років 06 місяців 27 днів. Підставою для видання наказу Головного управління НП у Львівській області слугував рапорт ОСОБА_1 від 25.06.2018 року та свідоцтво про хворобу від 23.06.2018 року № 171, видане ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Львівській області».

Згідно із положеннями ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У відповідності статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.1991 року № 2011-12 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року, передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та встановлено, що особам які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В день звільнення позивача зі служби в поліції (30.06.2018 року) належна їй сума одноразової грошової допомоги при звільненні виплачена не була.

Згідно банківської виписки остаточний розрахунок з позивачем проведено 30 липня 2018 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію».

Приписами ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію"проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

При цьому суд зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, у зв'язку із чим, суд вважає, що до вказаних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Зазначені висновки суду відповідають висновкам, наведеним в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 806/535/16, від 01.03.2018 року у справі № 806/1899/17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 806/829/17.

З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 30.06.2018 року, а остаточний розрахунок, зокрема виплату одноразової грошової допомоги в сумі 116 405,53 грн. проведено 27.07.2018 року та 30.07.2018 року виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4 404,18 грн. то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку (за 30 днів затримки розрахунку).

З огляду на відомість, долучену до позовної заяви, за два місяці служби перед звільненням (травень, червень 2018 року) грошове забезпечення позивача складало: 12 183,60 грн. та 12 183,47 грн.) Середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 24 367,07 грн. : 60календарних днів = 406 грн. 11 коп.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 12 183,30 грн. (30 днів х 406 грн. 11 коп.), яка має бути стягнута на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Львівській області.

Суд додатково зазначає, що необхідність виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку зазначено у наказі від 27.0.201 року № 437 о/с, проте, як зазначає сам відповідач, вказану виплату було проведено лише 30.07.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 30.06.2018 року по 30.07.2018 року в розмірі 12 183,30 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати стягненню в порядку ст.139 КАС України не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75,76 77, 243,245, 246, 262, 295, КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні- задоволити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (79060, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 30.06.2018 року по 30.07.2018 року в розмірі 12 183,30 грн.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна