Рішення № 78457700, 05.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3588/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Луганській області), Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області (далі - відповідач 2, Біловодське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії чи бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганської області та Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області, яка полягає у відмові в поновленні перерахунку раніше призначеної пенсії, ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 року;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганської області, та Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду Луганської області поновити нарахування та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за віком починаючи з 07.10.2009 року в Україні через представника за довіреністю;

- зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду Луганської області вчинити такі дії: взяти на облік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, через представника.

При цьому позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29.05.2018 року ОСОБА_1 через свого представника, який діє на підставі довіреності, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з особистою заявою щодо поновлення та перерахування раніше призначеної пенсії за віком в Україні.

У відповідь 25.06.2018 року її представник отримав від Відповідача 1 лист - відмову №382/К-11 від 25.06.18, в якій було зазначено, що вимоги, викладені в заяві, не підлягають задоволенню, оскільки відсутній паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання на території України; на даний час відсутні нормативно-правові акти, які передбачають умови та порядок виплати пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, тому відсутні підстави для виплати пенсії позивачеві, яка постійно проживає за кордоном; заяву було подано не особисто ОСОБА_1; в даному випадку питання про поновлення та виплати пенсії повинно розглядатися безпосередньо до територіального управління Пенсійного фонду за місцем проживання на території України; відсутність інформації щодо збереження архівів пенсійної справи ОСОБА_1.

Позивач вважає, що такі дії (бездіяльність) Відповідача 1 - ГУ ПФУ в Луганській області щодо не поновлення виплати раніше призначеної пенсії, є протиправними та незаконними, виходячи з того, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Кадіївка Луганської області (з 1977 року перейменовано на м. Стаханів), що підтверджується свідоцтвом про народження, та є громадянкою України.

29.06.1964 року отримала диплом про навчання в Харківському медичному училищі №2 та здобула спеціальність зубного лікаря.

З 28.08.1959 року по 01.02.1994 року працювала зубним лікарем, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Згідно копії пенсійного посвідчення та копій довідок їй було призначено пенсію за віком в Стахановському відділі соціального захисту населення, і отримувала пенсію за віком починаючи з 01.02.1994 по травень 1998 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.

Позивач проживала в АДРЕСА_1 але в травні 1998 року була знята з реєстраційного обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, що підтверджується закордонним паспортом громадянки України серія РП номер 152330. При оформленні виїзду за кордон, паспорт громадянина України, був зданий до органів внутрішніх справ.

Відтак, пенсія їй виплачувалася починаючи з 01.02.1994 року до моменту виїзду з України на постійне проживання до Ізраїлю, а саме до 01.11.1998 р., де вона була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. З моменту виїзду за кордон і по теперішній час позивач пенсії не отримує.

07 жовтня 2009 року Конституційним судом України було винесено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" справа N 1-32/2009.

У зв'язку з віддаленістю постійного місця проживання позивача, через її похилий вік, стан здоров'я, тривалий час проживання за межами України, та того факту, що ЗМІ Ізраїлю не висвітлюють зміни в пенсійному законодавстві України, про зазначене рішення КСУ від 07.10.2009 року позивач дізналась випадково.

Проте, починаючи з 2010 року, як тільки їй стало відомо про винесення зазначеного Рішення КСУ від 07.10.2009 року, вона неодноразово зверталася з приводу свого порушеного права до різних органів з вимогами поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком в Україні.

В силу постійного проживання в Державі Ізраїль, де немає територіального органу ПФУ, свою заяву про поновлення пенсії мала подати за останнім місцем перебування на обліку, а саме до Стаханівського ПФУ Луганській області. Виходячи з того, що територія м. Стаханів, знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, особи, які переїхали з непідконтрольної українській владі території, з усіх пенсійних питань можуть звернутись до будь-якого управління Пенсійного фонду України на підконтрольній території (п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2).

Тому, позивач звернулася через представника 29.05.2018 року до ГУПФУ в Луганській області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До своєї заяви позивачка долучила наступні документи:

1. Нотаріально завірену копію закордонного паспорту, в якому наявна відмітка про постійне проживання в країні Ізраїль та перебування на консульському обліку в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль;

2. Копію довіреності ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1;

3. Нотаріально завірену копію трудової книжки ОСОБА_1;

4. Заяву про виплату пенсії ОСОБА_1;

5. Заяву про перерахунок/призначення поновлення пенсії ОСОБА_1.

6. Супровідний лист, в якому представник позивача просив поновити виплату пенсії згідно рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року та просив у разі відмови надати вмотивоване рішення про відмову у поновленні раніше призначеної пенсії.

Проте, у липні 2018 року представник позивача отримав лист-відмову відповідача 1, хоча отримавши відповідну заяву позивача про поновлення виплати пенсії, мав розглянути заяву та прийняти вмотивоване рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновленні виплати пенсії.

Враховуючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду Луганської області, який в свою чергу відмовив у поновлені виплати пенсії, не прийняв мотивованого рішення сам, та не визначив уповноважений територіальний орган, що мав розглянути заяву по суті та направити її за належністю - позивач звернулась ще й до Біловодського об'єднаного Пенсійного фонду Луганської області (Відповідач 2), а саме до Пенсійного фонду в Міловському районі Луганської області у орган, який відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 здійснює обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку Управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема для виконання завдань передбачених пунктами 2-4 Положення про Пенсійний Фонд України. В пункті 3 цього Положення двома із завдань є реалізація політики з питань пенсійного забезпечення і ведення обліку осіб, які підлягають страхуванню, згідно пункту 4 підпункту 7 призначає, перераховує і виплачує пенсію.

Позивач звернулася до Відповідача 2 щодо поновлення виплати пенсії, на що отримала лист від 13.09.2018 № 5/М-14, у якому з посиланням на статті 1, 4, 7 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, від 01.10.2014 №509, від 08.06.2016 № 365, зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивачу потрібно особисто звернутися до органів соціального захисту населення та органів Пенсійного фонду України на контрольованій українською владою території.

На думку позивача, відповідач 2 безпідставно посилався на статті 1,4, 7 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки позивач не має статусу внутрішньо переміщеної особи. Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, ідеться в Законі України від 18 січня 2018 року №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Це знаходить своє підтвердження і в пункті 2 статті 4 Закону № 2268-VIII, де зазначено, що цілями державної політики є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; та пунктах 1,3,4 статті 6 цього Закону, де вказано, що основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.

Отже, ненадання позивачем, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття на облік як особи, яка перемішується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу пенсійних виплат.

Позивач вважає, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України. Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Позивач вважає, що має право на поновлення, перерахунок виплати раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а право позивача, як громадянина України на поновлення пенсії за віком не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні та відсутністю на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

На підставі викладеного просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі позов не визнали.

30.11.2018 Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало щодо задоволення позовних вимог, виходячи з того, що управління здійснює обслуговування страхувальників управління Пенсійного фонду в м. Стаханов Луганської області. Функції з обслуговування пенсіонерів вказаного управління на Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не покладено.

Поновити виплату пенсії управління може лише згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

На підставі викладеного, Відповідач 2 просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.77-78). ?

05.12.2018 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач 1 зазначив наступне.

Згідно відомостей наданих представником позивача у адміністративному позові та додатках до нього, позивач у період з січня 1994 року по травень 1998 року отримувала пенсійне забезпечення у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із зазначеного можна зробити висновок, що протягом вказаного періоду часу Позивач не перебував на обліку в жодному з управлінь Пенсійного фонду України, оскільки функції з призначення та виплати пенсії у Луганській області були передані органами праці та соціального захисту органам Пенсійного фонду України з 2002 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду".

Відповідно до п.5 вказаної постанови, Міністерство праці та соціальної політики забезпечує проведення органами праці та соціального захисту населення інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і здійснює їх передачу органам Пенсійного фонду України.

Згідно з абз. 9 пп.1 п.2 Порядку передачі функцій з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення органам Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 497, органи праці та соціального захисту населення передають за актом приймання-передачі архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років, тоді як з моменту закриття пенсійної справи позивача у 1998 році на час передачі функцій з призначення і виплати пенсій органам Пенсійного фонду минуло більше трьох років.

Отже, найймовірніше пенсійна справа позивача до системи органів Пенсійного фонду України не передавалася взагалі.

А відтак, враховуючи що територіальними органами Пенсійного фонду України рішення про припинення виплати пенсії позивачеві не приймалося, ними до особистого звернення позивача за місцем реєстрації на території України у встановленому чинним законодавством порядку з подачею особисто відповідної зави встановленого зразка та документів, не може бути прийняте і рішення про поновлення її виплати.

Крім того, безпосередньо таке рішення може бути прийняте виключно управлінням, що наділено відповідною компетенцією, а саме для Луганської області виключного управлінням Фонду в районі, місті, районі у місті або об'єднаним управлінням у відповідності до пп.7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення про місцеві управління).

Отже, головне управління - Відповідач 1 - рішення про поновлення виплати пенсії позивачеві в силу відсутності відповідних повноважень не може прийняти в будь-якому випадку, як не може і виплачувати її - в силу відсутності коштів призначених головному управлінню для цієї мети.

Також Відповідач 1 зазначив, що у відповідності до п.п. 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Повноважень з призначення та виплати пенсій за Законом України «Про пенсійне забезпечення» або Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чинним законодавством на головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а відтак і на головне управління, що є самостійною юридичною особою публічного права, не покладено.

Крім того, передача органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" була проведена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 у 2007 році.

За таких обставин, на думку Відповідача 1, позивач на обліку в головному управлінні у якості особи, що отримує пенсію ніколи не перебував і не міг перебувати; Головне управління інформацією про пенсійне забезпечення позивача, а також носіями такої інформації, зокрема пенсійною справою позивача не володів, не володіє і не зобов'язаний володіти.

Відповідач 1 також зазначив, що у зв'язку з тим, що м. Стаханов згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1058-р. знаходиться на території, що не контролюється органами державної влади України, органи виконавчої влади, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, тимчасово не здійснюють в повному обсязі своїх повноважень та не мають доступу до архівних сховищ, витребувати пенсійну справу позивача, для отримання будь-якої інформації щодо її пенсійного забезпечення не надається можливим.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» до 1 грудня 2014 року передбачено переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють повноваження в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області не пройшло перереєстрацію та території, підконтрольній українській владі, функції та повноваження зазначеного управління щодо призначення пенсій, ведення пенсійної документації, зняття з обліку не передано жодному з управлінь Пенсійного фонду України Луганської області.

Повноважень з обслуговування пенсіонерів, що перебували на обліку в даному управлінні до Відповідача 1 та Відповідача 2 ніколи ніяким чином не передавалися.

Представник позивача неодноразово звертався до головного управління з питань відновлення виплати позивачеві і неодноразово отримував відповідні роз'яснення.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, Відповідач 1 просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимог пред'явлених до управління Пенсійного фонду України в Луганській області в повному обсязі (а.с.107-112).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

В судове засідання сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.70,71,76).

Представник позивача просив суд розглянути справу без його участі, про що зазначив в позовній заяві (а.с.15).

Відповідач 1 також просив розглянути справу без участі представника головного управління, про що зазначив у відзиві позовну заяву (а.с.111).

Відповідач 2 подав окрему заяву від 05.12.2018, в якій просив суд також розглянути справу за відсутності представника (а.с.106).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Кадіївка Луганської області (в подальшому перейменовано на м. Стаханів та після декомунізації знову має назву м.Кадіївка), що підтверджується свідоцтвом про народження, та є громадянкою України (а.с.20).

29.06.1964 року позивач отримала диплом про навчання в Харківському медичному училищі №2 та здобула спеціальність зубного лікаря (а.с.22).

З 28.08.1959 року по 01.02.1994 року позивач працювала зубним лікарем, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.24-29).

Згідно копії пенсійного посвідчення НОМЕР_1 позивачу було призначено пенсію за вислугою років в Стахановському відділі соціального захисту населення, і отримувала пенсію за віком починаючи з 02.02.1994 (а.с.32).

Як зазначив позивач в позові вона проживала в АДРЕСА_1 але в травні 1998 року була знята з реєстраційного обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. В матеріалах справи знаходиться копія закордонного паспорту громадянки України НОМЕР_2, виданий 27.04.2017 строком до 27.04.2027. На 2 сторінці вказаного паспорту міститься відмітка Посольства України в Державі Ізраїль №1 про постійне проживання позивача в Ізраїлі (а.с.21).

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач та її представник, починаючи з 2010 року, неодноразово звертались на території України до відповідних органів з приводу поновлення їй виплати пенсії, на що отримували відповідні відповіді та роз'яснення (а.с.30,31,36,38,39,40,41).

28.08.2018 позивач через свого представника звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі, яке є відділенням Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, з заявами про призначення/перерахунок пенсії, в одній просила поновити виплату пенсії починаючи з 07.10.2009, а в іншій про перерахунок пенсії з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів. До вказаних заяв був наданий пакет документів (а.с.79-81,82-83,84-85,86-103).

13.09.2018 Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області надало відповідь представнику позивача за №198/К-14, в якій зазначило, що управління здійснює обслуговування страхувальників управління Пенсійного фонду в м.Стаханові Луганської області. Функції з обслуговування пенсіонерів вказаного управління на Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду Луганської області не покладено.

Поновлення виплати даним управлінням здійснюється згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Прядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою КМУ від 06.06.2016 №365 (а.с.58).

25.06.2018 за №382/К-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за зверненням представника позивача надало роз'яснення щодо порядку поновлення виплати пенсії та вказало на те, що заяву та необхідні документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, ОСОБА_1 необхідно надати безпосередньо до територіального управління Пенсійного фонду за місцем проживання на території України (а.с.40).

Не погоджуючись з такими діями (бездіяльністю) відповідачів, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.

Розглядаючи справу по суті заявлених вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).

За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, суд робить висновок, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі Порядок № 22-1). Відповідно до цього Порядку:

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5.);

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8.);

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22.);

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23);

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1.);

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3).

Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Отже, вказаними нормами права дійсно передбачено, що після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач - територіальний орган управління Пенсійного фонду України повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Проте, такі дії повинен вчинити саме той територіальний орган управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебував пенсіонер за місцем свого фактичного проживання.

Як вже було встановлено судом раніше позивач до травні 1998 року проживала в м. Стаханів.

Загально відомим фактом є те, що починаючи з 15.04.2014 на території Луганської та Донецької областей розпочалась антитерористична операція та частина населених пунктів вказаних областей залишилась на непідконтрольній українській владі території. Згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2016 року №1276-р) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення " м.Стаханів відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За інформацією Відповідача 1 Управління Пенсійного фонду в м.Стаханові Луганської області не пройшло перереєстрацію та території підконтрольній українській владі, функції та повноваження зазначеного управління щодо призначення пенсій, ведення пенсійної документації, зняття з обліку не передано жодному з управлінь Пенсійного фонду України Луганської області.

Згідно пункту 1 постанови Правління Пенсійного фонду України «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» від 12.05.2015 № 9-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 р. за № 608/27053, відповідно до пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, та у зв'язку з відсутністю умов для забезпечення функціонування та здійснення в повному обсязі повноважень окремих управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей (далі - управління Фонду) правління Пенсійного фонду України постановило про те, що обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаним управлінням Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови (далі - управління Фонду, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників).

Згідно з Додатком до вказаної постанови ПФУ України повноваження з обслуговування страхувальників Управління Пенсійного фонду в м.Стаханові Луганської області передано УПФУ в Міловському районі. Вказане управління увійшло до складу Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом, на яке посилається позивач, як на правомірність заявлених позовних вимог, передбачено лише передачу повноважень щодо обслуговування страхувальників, ким не являється позивач. При цьому повноважень щодо поновлення виплати пенсії пенсіонерам, які перебували на обліку в УПФУ в м.Стаханові, вказаний нормативно-правовий акт не містить.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не є тим територіальним органом Пенсійного фонду України, який зобов'язаний поновити виплату пенсії ОСОБА_1, а тому підстави для задоволення позовних вимог заявлених до вказаного відповідача відсутні.

Суд звертає увагу позивача на те, що Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області має повноваження щодо відновлення пенсійних виплат лише відносно внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані в межах населених пунктів, що відносяться за територіальною дислокацією до вказаного управління. Оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, а іншого діючого механізму щодо поновлення виплати пенсії позивачу на даний час не існує, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 заявлених до відповідача 2 в повному обсязі.

Не вбачає правових підстав суд і для задоволення позовних вимог заявлених позивачем до відповідача 1, оскільки на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області також не було покладено обов'язку щодо відновлення виплати пенсії особам, які постійно проживають за кордоном.

Так, згідно пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення;

2) планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

3) організовує роботу управлінь Фонду щодо:

забезпечення надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства;

ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, внесення відомостей до них та їх використання;

стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

застосування фінансових санкцій та нарахування пені, передбачених законом та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату пенсій;

призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства;

надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством;

4) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами);

5) здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

6) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;

7) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати;

8) застосовує фінансові санкції, передбачені законом та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату пенсій;

9) організовує первинний бухгалтерський облік та звітність в управліннях Фонду, одержує в установленому порядку статистичну й бухгалтерську звітність, складає зведені бухгалтерські звіти та баланси, забезпечує своєчасне їх подання відповідним органам;

10) надає управлінням Фонду допомогу у вирішенні питань матеріально-технічного забезпечення;

11) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

12) проводить у межах своїх повноважень інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення;

13) інформує громадськість про свою діяльність;

14) здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг;

15) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці та інформації з обмеженим доступом, контроль за її збереженням у головних управліннях Фонду;

16) узагальнює та аналізує результати роботи головного управління Фонду та управлінь Фонду, вносить відповідні пропозиції правлінню Фонду;

17) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Аналізом положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судом встановлено, що законодавством на головні управління Пенсійного фонду України в областях не покладено обов'язку щодо призначення та поновлення виплати пенсій таким категоріям пенсіонерів, до яких відноситься позивач.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача заявлені до відповідача 1 є також безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволені слід відмовити.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно підпункту 7 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань вживає відповідно до законодавства та міжнародних договорів України заходів до переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні.

У зв'язку з чим позивач не позбавлений можливості звернутись до вказаного органу виконавчої влади з відповідною заявою та з заявою про визначення територіального органу Пенсійного фонду України, якому буде доручено розгляд питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу, як громадянину, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В рамках адміністративного судочинства бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Враховуючи те, що позивач оскаржує саме бездіяльність суб'єктів владних повноважень, яка є триваючою у часі, у зв'язку з цим позивач має право звернутись за захистом порушених прав до суду протягом усього часу, протягом якого триває така бездіяльності.

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки він не пропущений.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704,80грн. (а.с.3).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя Н.М. Басова