Рішення № 78456718, 30.11.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 324/2101/16-ц

Провадження № 2/324/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2, в якому зазначив, що 09.10.2014 між ним та відповідачем ОСОБА_2 виникла домовленість про те, що ОСОБА_2 продала, а він купив належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку в розмірі 3,5296га кадастровий номер 2324288200:14:019:0010, розташовану на території Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. Договір купівлі-продажу був оформлений у простій письмовій формі, у зв’язку з тим, що на момент укладення зазначеного договору в Україні діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, внаслідок чого посвідчити нотаріально договір не виявилось можливим. Під час укладення договору купівлі-продажу відповідач запевнила позивача, що, як тільки мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення буде скасовано, вони одразу ж оформлять їхні правовідносини у встановленому порядку, тобто звернуться до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. На виконання домовленості позивач передав відповідачу обумовлену договором суму в розмірі 5295 доларів США, що станом на 19.10.2016 за курсом обміну становить 137670грн. На підтвердження отримання від позивача грошей відповідач підписала акт прийому-передачі від 09.10.2014 та передала йому Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП №165218, виданий 14.08.2007 Пологівським районним відділом земельних ресурсів. На теперішній час позивачу стало відомо із розмови з відповідачем, що остання вважає земельну ділянку своєю власністю, а існуючу між ними домовленість такою, що не укладалась. У зв’язку з тим, що на момент укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, укладений між ними договір, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, є нікчемним в силу закону, тобто таким, що не тягне за собою ніяких юридичних наслідків для сторін. Таким чином, грошові кошти, отримані відповідачем від позивача на підставі нікчемного правочину є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачеві. На усні звернення відповідач відмовляється у добровільному порядку повертати безпідставно отримані грошові кошти. У зв’язку із цим, позивач з посиланням на положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно одержані гроші в сумі 5295 доларів США, на 19.10.2016 становить 137670грн., а також стягнути понесені ним судові витрати.

В ході судового розгляду справи позивач та його представники, підтримавши позов та виклавши мотиви його пред’явлення, просять поданий позов задовольнити.

В ході судового розгляду справи відповідач та її представники заперечили проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, в тому числі на не доведення фактів підписання відповідачем спірного договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі до нього, отримання відповідачем грошових коштів за цим договором та безпідставне застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України.

З поданих відповідачем до суду письмових заперечень проти позову вбачається, що відповідач ніяких грошей не отримувала, в тому числі в доларах США, та не підписувала ніяких договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі землі, зазначених у позові. Оскільки навіть візуально видно, що її підпис, наприклад, в її паспорті та у вищезазначених документах відрізняються по формі і стилю виконання та можливо виконаний невідомими особами. Розрахунок доларами США заборонений чинним законодавством. Позивач не надав жодного доказу про те, що відповідач отримувала від нього саме цю суму доларів. Підпис свідка ОСОБА_3 (який є відповідно до довіреності її представником) не є тим доказом, який засвідчує обставину отримання коштів. В договорі вказано про те, що він укладений та гроші отримані у присутності двох свідків. Хто є другим свідком незрозуміло, адже про нього нічого не вказано у договорі взагалі. Будь-яких інших доказів (банківські чеки, розписки та інше) позивач не надав взагалі. Як і не надав будь-яких доказів про те, що у нього були ці кошти, саме у доларах США. Незрозуміло, яким чином передавалися гроші, готівкою чи за безготівковим розрахунком. Крім цього, відповідно до наданих медичних документів відповідач є інвалідом II групи внаслідок психічного розладу, та обмежена в здатності контролювати свою поведінку, обмежена в здатності до орієнтації, обмежена в здатності до спілкування, та обмежена в здатності до самообслуговування. Позивач скористався її психічною хворобою та здійснив що до неї низку незаконних дій. Також, в спірному договорі вказується про те, що продавець зобов'язалась оформити нотаріально вказаний договір, однак, не вказано коли саме це потрібно зробити (що переносить цей правочин на невизначений строк). Вказано про те, що сплату цього повинен здійснити покупець. Таким чином, якщо покупець не схоче сплачувати за послуги нотаріуса у майбутньому, то фактично цим він може маніпулювати. До цього часу позивач взагалі не звертався до неї з приводу якогось боргу чи землі. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження зазначеного у позові. Крім цього, взагалі не зрозуміло, яким чином позивач збирається стягувати кошти без доказів та без пред’явлення суду вимоги про визнання недійсним цього договору купівлі-продажу та акту, оскільки, мораторій діяв тільки на пайову землю, а не на землю взагалі. І позивач не надав доказів, про те, що саме на цю землю розповсюджується мораторій на продаж. З урахуванням викладеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, що не підтверджуються жодним належним доказом по справі, та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню із наступних підстав.

За змістом ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 3,5296 га, кадастровий номер 2324288200:14:019:0010, розташованої на території Федорівської (колишня назва Чубарівська) сільської ради Пологівського району Запорізької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП №165218, виданим 14.08.2007.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 639, 640 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зі ст. ст. 629, 654 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Вимоги щодо форми окремих договорів купівлі-продажу визначені законодавцем у ст. 657 ЦК України.

Відповідно до вказаної правової норми договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,5296 га, кадастровий номер 2324288200:14:019:0010, розташованої на території Федорівської (колишня назва Чубарівська) сільської ради Пологівського району Запорізької області, був укладений у простій письмовій формі 09.10.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 До вказаного договору 09.10.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був підписаний акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.

Твердження відповідача про те, що вона не укладала і не підписувала цей договір та акт прийому-передачу, суд вважає не доведеними. На підтвердження своїх тверджень відповідач ніяких належних і допустимих доказів до суду не надала. Відповідач відмовилася від призначення і проведення по даній справі судової почеркознавчої експертизи, клопотання про проведення якої нею було подано до суду, мотивуючи це відсутністю у неї коштів. Судом відповідачу було роз’яснено наслідки відмови від призначення і проведення по справі почеркознавчої експертизи.

Натомість, представником позивача було подано до суду висновок експерта №4-13 від 19.01.2018, складений за результатами проведеної почеркознавчої експертизи судовим експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, на підставі заяви про проведення почеркознавчої експертизи від 11.01.2018 представника позивача адвоката ОСОБА_3 та укладеного договору №19/108/3-4 про надання платних послуг з проведення судової експертизи (експертного дослідження) від 15.01.2018, згідно якого експерт прийшов до наступних висновків: рукописний текст: «Сивак Ирина Степановна» в графі «Продавець» договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6; «ОСОБА_7 ОСОБА_8» в графі «Продавець» акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6; «Сивак Иріна Степанівна» в графі «Підпис:» довіреності, посвідченій 01.10.2013 року ОСОБА_9, приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області р№ 1866; «Сивак Иріна Степановна» в графі «Підпис» довіреності, посвідченої 11.03.2011 року ОСОБА_10, секретарем Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, р№32; «Сивак Иріна Степановна» в графі «Підпис» заповіту, посвідченого 11.03.2011 року ОСОБА_10, секретарем Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, р№31 – виконані однією особою. Підписи від імені ОСОБА_2: в графі «Продавець» договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6; графі «Продавець» акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – виконані однією особою.

Судом досліджено документи, рукописний текст та підписи, в яких експерт порівнював із рукописним текстом та підписами в договорі купівлі-продажу від 09.10.2014, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також в акті прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09.10.2014, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відповідачем не заперечувався той факт, що вона підписувала: заповіт, посвідчений 11.03.2011 ОСОБА_10, секретарем Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за №31; довіреність, посвідчену 01.10.2013 ОСОБА_9, приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстровану в реєстрі за №1866; довіреність, посвідчену 11.03.2011 ОСОБА_10, секретарем Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, зареєстровану в реєстрі за №32, що дослідувалися експертом.

З листа Запорізького НДЕКЦ від 04.09.2018 №19/108/1-13048 вбачається, що під час оформлення результатів проведеного дослідження у висновку судового експерта №4-13 від 19.01.2018 на сторінках 2, 7, 8, 9, 11 – 15 були допущені технічні помилки в прізвищі «Байтереков» було помилково вказано прізвище «Байтерековський», тому, надалі вважати вище зазначені невідповідності технічними помилками.

Допитаний під час судового розгляду справи судовий експерт ОСОБА_11 підтвердив, складений ним висновок експерта №4-13 від 19.01.2018, та повідомив, при його складенні ним було допущено описки, а саме замість прізвища «Байтереков» помилково вказано прізвище «Байтерековський».

Суд враховує, що судовий розгляд даної справи був розпочатий за правилами Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, попереднє судове засідання у справі не проводилося, так як відповідно до ст.130 ЦПК України 2004 року не було обов’язковим. 15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VІІІ від 03.10.2017, відповідно до якого Цивільний процесуальний кодекс України був викладений в новій редакції. Таким чином, з 15.12.2017 розгляд справ позовного провадження здійснюється судом в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017. Під час судового розгляду справи на замовлення представника позивача адвоката ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст.106 ЦПК України було проведено почеркознавчу експертизу, висновок якої було подано до суду. Одночасно з поданням висновку експерта до суду його копії відповідно до вимог ч.9 ст.83 ЦПК України були надіслані позивачу та її представнику.

З огляду на викладене, суд визнає поданий до суду представником позивача висновок експерта №4-13 від 19.01.2018, належним і допустимим доказом.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та його представника про підписання нею договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2014 та акту прийму-передачі до вказаного договору, тому суд вважає доведеним факт підписання вказаних документів відповідачем ОСОБА_2 як продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання повинне належно виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом встановлено, що укладений 09.10.2014 між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки є нікчемним через недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, так як його недійсність встановлена законом (ч. 1 ст.220 ЦК України), а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

З огляду на викладене, до спірних правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України, а тому твердження представника відповідача про зворотне є безпідставними.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості стягнення грошових коштів з відповідача, суд вважає, що позивачем не надано суду переконливих доказів отримання відповідачем грошових коштів в сумі 5295 доларів США.

Жодною розпискою не підтверджено отримання відповідачем грошових коштів у вказаній сумі. В ході судового розгляду справи відповідач категорично заперечувала факт отримання нею грошових коштів в сумі 5295 доларів США.

В той же час, договір купівлі-продажу від 09.10.2014 та акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09.10.2014 містять суперечливі відомості щодо отримання відповідачем грошових коштів.

Так, в договорі купівлі-продажу від 09.10.2014 п.1 зазначено, що продаж здійснюється за 5295 доларів США, які продавець отримав від покупця в повному обсязі до підписання даного договору. Поряд із цим, в п.9 договору зазначено, що договір підписаний та отримані гроші в присутності двох свідків. Однак, в якості свідка в договорі зазначена лише одна особа: ОСОБА_8 В судовому засіданні 30.11.2018 позивач та його представник відмовилися від виклику і допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8

В позовній заяві позивач зазначає, що на підтвердження отримання від нього грошей відповідач підписала акт прийому-передачі від 09.10.2014 та передала йому Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП №165218.

В акті прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09.10.2014 п.2 зазначено, що продавець отримав від покупця обумовлену п.2 договору суму 5295 доларів США. Однак, у вказаному акті не зазначено коли саме було отримано гроші та не зазначено п.2 якого саме договору була обумовлена отримана продавцем сума 5295 доларів США, оскільки в договорі купівлі-продажу від 09.10.2014 п.2 викладений наступним чином: «отчуждаемый земельный участок принадлежит Продавцу на основании ОСОБА_12 на право собственности серии ЗП №165218 от 14.08.2007 года, выданный Пологовской райгосадминистр.».

В судовому засіданні 30.11.2018 представник позивача пояснила вказані неточності тим, що так було виготовлено бланки договору купівлі-продажу від 09.10.2014 та акту прийму-передачі до вказаного договору. Однак, вказівка в п.1 договору купівлі-продажу від 09.10.2014 про отримання коштів продавцем від покупця в повному обсязі до підписання даного договору, є теж надрукованим текстом бланку вказаного договору.

Також слід зазначити, що зі змісту акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 09.10.2014 вбачається, що він підписувався після укладення договору купівлі-продажу від 09.10.2014 і свідчить про передання відповідачем та прийняття позивачем земельної ділянки площею 3,5296га, кадастровий номер 2324288200:14:019:0010, розташованої на території Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, а тому посилання позивача на цей акт в якості підтвердження отримання від нього грошей відповідачем не є переконливим, оскільки згідно відомостей договору купівлі-продажу від 09.10.2014 (п.1) такі кошти були отримані відповідачем від позивача в повному обсязі ще до підписання цього договору.

Факт же наявності у позивача Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №165218, виданого 14.08.2007, що належить відповідачу, не свідчить про отримання нею будь-яких коштів.

За ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Позивачем така розписка не вимагалася від відповідача, а зазначенні у договорі купівлі-продажу від 09.10.2014 та акті прийому-передачі до нього відомості щодо отримання в рахунок договору грошових коштів є суперечливими та не переконливими, тому у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо отримання відповідачем коштів в сумі 5295 доларів США.

Крім цього, суд враховує, що відповідач є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу, що підтверджується висновком №298 від 17.03.2016 та довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0667968.

Згідно ст.6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 177, 220, 207, 509, 626, 627, 628, 629, 639, 640, 654, 655, 657, 1212 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштівв сумі 5295 доларів США, що на 19.10.2016 становить 137670 (сто тридцять сім тисяч шістсот сімдесят)грн., відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений станом на 05.12.2018.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Справа№ 324/2101/16-ц

Провадження № 2/324/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У зв’язку зі складністю справи, відповідно до ст.259 ЦПК України, складення повного рішення відкладається на п’ять днів. Особи, які приймали участь у справі, зможуть ознайомитись з повним рішенням 05.12.2018.

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштівв сумі 5295 доларів США, що на 19.10.2016 становить 137670 (сто тридцять сім тисяч шістсот сімдесят)грн., відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений станом на 05.12.2018.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: