Рішення № 78449664, 29.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2018Справа № 910/10406/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/10406/18

за позовом приватного акціонерного товариства "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексперт"

про визнання договору недійсним

Представники сторін: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексперт" про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами Договір № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю волевиявлення відповідача на його укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018р. відкрито провадження у справі № 910/10406/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи. Підготовче засідання призначено у справі на 11.10.2018р.

01.10.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в позові відмовити, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому, відповідач вимоги суду не виконав та витребувані докази не подав.

У судовому засіданні 11.10.2018р. представник відповідача надав пояснення по суті спору, проте витребувані судом оригінали документів суду для огляду не надав.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату і час проведення судового засідання, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10406/18 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 01.11.2018р. та повторно витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.

Присутній у підготовчому засіданні 01.11.2018р. представник відповідача надав суду для огляду витребувані оригінали оспорюваного договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р., протоколу про договірну ціну, Додаткової угоди № 28/1 від 28.12.2016р. до договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. Проте, відповідач не надав належним чином засвідчені копії вказаних документів, а також не надав докази фактичного виконання робіт за спірним договором та їх оплат позивачем.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату і час проведення судового засідання, в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018р. відкладено підготовче засідання у справі № 910/10406/18 на 15.11.2018р. та втретє витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.

15.11.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшли витребувані докази.

Присутній у підготовчому засіданні 15.11.2018р. представник відповідача надав суду для огляду оригінали витребуваних доказів та підтримав свої заперечення проти позову.

Вказані документи досліджені судом в судовому засіданні.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату і час проведення судового засідання, в судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018р. закрито підготовче провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 29.11.2018р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.11.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2016р. між приватним акціонерним товариством "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексперт" (надалі - виконавець) укладено Договір № 362/387-У/09-16 КУО (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконати роботи з паспортизації будівель та споруд СП «Ш/у «Самсонівське-Західне».

Згідно п. 3.3. договору, по закінченню робіт на проектуванні, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання проектних робіт с доданням до нього звіту про результати обстеження будівель та паспортів технічного стану будівель та споруд.

У п. 3.4. договору встановлено, що замовник протягом 15 календарних днів з дня отримання акта здачі-приймання проектних робіт і звітної документації, зазначеної в п. 3.3. договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання проектних робіт або вмотивовану відмову від приймання робіт. У випадку не підписання здачі-приймання робіт у визначений договором строк і ненадання вмотивованої відмови, вказаний акт вважається підписаним, а робота прийнятою.

Строк дії договору з моменту його підписання до 31.12.2016р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. договору).

Зі сторони ТОВ "Компанія Промексперт" договір підписаний директором ОСОБА_1

28.12.2016р. приватним акціонерним товариством "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексперт" укладено додаткову угоду №28/1, відповідно до умов якої сторони погодили строк дії Договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. продовжити до 31.03.2017р.

В матеріалах справи також наявний підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств Акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2017р. на суму 154 416,22 грн. та звіти про результати обстеження будівель.

Позивач стверджує, що у нього наявні сумніви у вільному виявленні ТОВ "Компанія Промексперт" щодо укладення Договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р., оскільки підпис ОСОБА_1 в різних документах відрізняється, а саме у спірному договорі та в Протоколі про договірну ціну до договору, Додатковій угоді №28/1 від 28.12.2016р. до договору підписи виконані по різному.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про вільне волевиявлення ТОВ "Компанія Промексперт" щодо укладення Договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. та про підписання його уповноваженою на те особою з необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Змістом статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ст. 853 Цивільного кодексу України)

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсним Договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р., позивач вказує на те, що у нього наявні сумніви у вільному виявленні відповідача щодо укладення Договору № 362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р., оскільки підпис ОСОБА_1 в різних документах відрізняється, а саме у спірному договорі та в Протоколі про договірну ціну до договору, Додатковій угоді №28/1 від 28.12.2016р. до договору підписи виконані по різному.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що по закінченню робіт на проектуванні виконавець надає замовнику акт здачі-приймання проектних робіт с доданням до нього звіту про результати обстеження будівель та паспортів технічного стану будівель та споруд.

Із матеріалів справи вбачається, що 31.01.2017р. між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 154 416,22 грн. та звіти про результати обстеження будівель.

Від імені позивача вказаний акт підписаний фінансовим директором В.В. Коновим, та на ньому знаходиться відбиток печатки приватного акціонерного товариства "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ".

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Від імені відповідача вказаний акт підписаний директором А.А. Переверзєвим, та на ньому знаходиться відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексперт".

Відповідачем обставини щодо підписання від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексперт" уповноваженою на те особою Договору №362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. та Акту здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2017р. підтверджуються.

Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. № 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справі №3-59гс14.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано представником позивача, роботи згідно Акта здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2017р. на загальну суму 154 416,22 грн. ним були прийняті.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прийняття позивачем від відповідача за Договором робіт згідно Акта здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2017р. на загальну суму 154 416,22 грн. свідчить про схвалення ним укладеного між сторонами правочину Договору №362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також

Отже, позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір №362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору №362/387-У/09-16 КУО від 12.09.2016р. недійсним.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору необхідно відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2018р.

СуддяА.І. Привалов