Ухвала суду № 78449663, 28.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/14423/15Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи заяву акціонерного товариства «Укргазвидобування» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015

у справі №910/14423/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Київ, ОСОБА_3, м. Київ, ОСОБА_4, м. Київ, ОСОБА_5, м. Київ, ОСОБА_6, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України, м. Київ, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про стягнення 209 608 895,49 грн.,

за участю представників

позивача - Ковалика В.В. (довіреність від 27.12.2018)

відповідача - Слюсар С.В. (довіреність від 06.06.2018 №2-736д)

Національного банку України - Звади Р.В. (довіреність №18-0014/19787 від 06.04.2018)

від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 ОСОБА_6 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - представники не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Товариство): 150 000 000 грн. заборгованості за прострочення кредиту за договором кредитної лінії від 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1; 26 473 972,60 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 13 610 958,92 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 1 217 698,48 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 9 000 000 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання, а всього 200 302 630 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь Банку 150 000 000 грн. заборгованості за прострочення кредиту; 31 405 479,45 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 15 583 561,65 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 1 641 997, 22 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 13 500 000 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання; 1 886 301,37 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом; 91 555 ,79 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами. Крім того стягнуто з Товариства в доход державного бюджету України 73 080 грн. судового збору.

24.03.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 видано відповідні накази.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, задоволено заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 за нововиявленими обставинами; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017 у справі №910/14423/15 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 910/14423/15 скасовано; у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 за нововиявленими обставинами відмовлено; рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 залишено в силі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14423/15 від 25.04.2018 відмовлено Товариству в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/14423/15 залишено без задоволення, ухвалу змінено, викладено резолютивну частину в такій редакції: « 1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 відмовити. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 залишити без змін.».

16.07.2018 Товариство подало суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15, в якій заявник просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15;

- ухвалити нове рішення у справі №910/14423/15, яким відмовити у задоволенні позову Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.09.2013 №ВКЛ-2022390/1.

Заяву мотивовано тим, що:

- 04.07.2018 на адресу Товариства надійшла постанова Верховного Суду у справі № 761/22001/15-ц за позовом Товариства до ОСОБА_5, Банку, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Національний банк України (далі - НБУ), про визнання правочину недійним - договору поруки від 28.11.2017, укладеного ОСОБА_5 та Банком, якою задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5, рішення Апеляційного суду міста Києва від 22.11.2017 скасовано та залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2017; Верховний Суд справу № 760/22001/15-ц розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи та оприлюднив своє рішення на сайті Єдиного реєстру судових рішень лише 23.06.2018;

- таким чином, Верховний Суд встановив дійсність договору поруки від 28.11.2017 №П2022390-6 (далі - Договір поруки), укладеного ОСОБА_5 та Банком;

- за таких обставин Товариство вважає, що судове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 має бути переглянуте, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо факту дійсності Договору, оскільки, підставою для задоволення позовних вимог Банку відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 стало визнання Господарським судом міста Києва договорів поруки (в тому числі і договору від 28.11.2014 №П2022390-6) нікчемними.

У зв'язку із апеляційним і касаційним оскарженням справа перебувала за межами Господарського суду міста Києва.

15.08.2018 матеріали справи № 910/14423/15 було передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 було відкрито провадження за нововиявленими обставинами щодо перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 та розгляд заяви призначено на 28.08.2018.

22.08.2018 Фонд подав суду письмові пояснення, в яких заперечив проти перегляду рішення за новиявленими обставинами та просив суд відмовити у задоволенні заяви Товариства.

28.08.2018 Банк подав суду відзив на заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами, в якому просив суд у задоволенні заяви відмовити повністю.

28.08.2018 через канцелярію суду Товариство подало заяву про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/14423/15 з підстав порушення процесуальних строків встановлених статтею 323 Господарського процесуального кодексу України, що на думку заявника, свідчить про упередженість судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 було зупинено провадження щодо розгляду заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15, до вирішення суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/14423/15; заяву Товариства про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/14423/15 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

У результаті автоматизованого розподілу заяву про відвід було передано 29.08.2018 на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Чеберяк П.П.) від 30.08.2018 у задоволенні заяви Товариства про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи № 910/14423/15 відмовлено.

05.09.2018 матеріали справи № 910/14423/15 були передані до сектору судді Курдельчука І.Д.

Разом з тим, канцелярією суду було повідомлено про те, що надійшла ухвала Верховного Суду від 22.08.2018 № 910/14423/15 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2018 та витребувано з Господарського суду міста Києва справу № 910/14423/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 зупинено провадження щодо розгляду заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15, до повернення матеріалів справи з Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 було поновлено провадження щодо розгляду заяви Товариства про перегляд за нововиялвеними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі 910/14423/15; призначено розгляд заяви на 27.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 було повідомлено учасників справи про те, що у зв'язку з направленням від 21.11.2018 судді Курдельчука І.Д. до Національної школи суддів України на 27.11.2018, судовий розгляд заяи, призначеної на 27.11.2018 відбудеться 28.11.2018.

26.11.2018 Фонд подав суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 910/14423/15 та призначення розгляду справи на іншу дату.

У засідання 28.11.2018 представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та Фонду не з'явилися; про дату, час і місце проведення засідання були повідомлені належним чином; про причини неявки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд не повідомили.

Фонд у клопотанні про відкладення вказав те, що представник, який супроводжує справу № 910/14423/15 буде брати участь у розгляді справи № 918/1930/14 та 903/1297/14 в Північно-Західному апеляційному господарському суді.

Суд, розглянувши вказане клопотання Фонду, дійшов висновку про його відхилення, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 325 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Неявка представника Фонду не є підставою для відкладення засідання у даній справі, оскільки заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розглядається у порядку спрощеного провадження.

Крім того, вказані заявником причини неявки не є поважними; зі змісту поданих ухвал вбачається, що явка представників Фонду не визнавалася обов'язковою; документального підтвердження того, що ОСОБА_10 як повноважний представник Фонду був направлений для участі у вказаних судових засіданнях суду не подано.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, відкладення засідання з розгляду заяви, яка підлягає розгляду у порядку спрощеного провадження, враховуючи надання учасниками справи, які виявили бажання пояснень по суті поданої заяви, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення заяви.

У засідання 28.11.2018з'явилися представники Банку, Товариства та НБУ.

Представник Банку та НБУ надали пояснення по суті заяви та заперечили проти її задоволення.

Представник Товариства надав пояснення по суті заяви, підтримав її та просив суд задовольнити.

Суд, розглянувши заяву Товариства, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Єдиним мотивом заяви, поданої Товариством є те, що на думку заявника, нововиявлена обставина - це встановлення Верховним Судом дійсності Договору поруки, укладеного ОСОБА_5 та Банком.

Товариство вважає, що судове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 має бути переглянуте, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо факту дійсності Договору, оскільки, підставою для задоволення позовних вимог Банку відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 стало визнання Господарським судом міста Києва договорів поруки (в тому числі і договору від 28.11.2014 №П2022390-6) нікчемними.

Згідно із частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Так, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Слід зазначити, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2017 по справі №761/22001/15-ц та постанова Верховного Суду від 13.06.2018, не виключають нікчемності Договору поруки та не спростовують інші факти, які було покладено в основу судового рішення, яке переглядається, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частини перша статті 236 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені у статтями 599 - 609 ЦК України.

Зокрема, відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, наявність судового рішення, яким було нібито встановлено дійсність Договору поруки не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості.

Вказані у постанові Верховного Суду мотиви скасування рішення Апеляційного суду міста Києва від 22.11.2017, не є істотною обставиною для розгляду справи, врахування якої при вирішенні справи судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Заявник вказує на те, що у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 зі справи № 761/22001/15-ц зазначено таке:

«Статтями 215, 216 ЦК України визначено загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків.

За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки.

Крім того, положеннями статті 548 ЦК України не передбачено, що забезпечувальне зобов'язання чи його види можуть визначатися виключно самим основним зобов'язанням, а учасники цивільних правовідносин позбавлені можливості укласти окремий договір, який визначатиме вид та порядок забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 553, 554, 626 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання для боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Чинним законодавством не передбачено обов'язкового отримання попередньої згоди боржника в основному зобов'язанні на укладення кредитором із іншою особою договору поруки на забезпечення виконання його зобов'язань.

Зазначений висновок міститься й в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-51цс11.

Вищезазначені норми не передбачають й обов'язкового визначення основним зобов'язанням видів забезпечення його виконання. Зазначення поруки як виду забезпечення у тексті основного зобов'язання є факультативною умовою, недотримання якої не тягне за собою визнання правочину недійсним.».

При вирішення спору, господарський суд виходив з того, що нікчемність договорів поруки мотивована таким:

- операції договірного списання коштів з рахунків поручителів, здійснених на погашення заборгованості Товариства за договорами кредитних ліній, а також укладання договорів порук були проведені на дату, коли Банк було віднесено до категорії проблемних та в його діяльності Національним банком України було запроваджено ряд обмежень в частині операцій з інсайдерами, затверджених від 30.10.2014 Постановою №692/БТ, що вказує на порушення зазначених вимог;

- в порушення пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ в частині обмеження операцій передачі в забезпечення третім особам майна та активів Банку на означений період і за умови отримання погодження куратора Банку. Банком були укладені договори поруки з фізичними особами та виконано операції договірного списання грошових коштів поручителів, за якими відповідно до статті 556 ЦК України фізичні особи-поручителі отримали право регресу до позичальника (Товариство). Таким чином, Банк, уклавши договори поруки та здійснивши за ними договірне списання, передав активи Банку, що знаходяться у заставі НБУ, кредиторам банку фізичним особам з наданням їм переваг, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами Банку;

- в порушення статей 554, 555, 557 ЦК України, якими визначаються обов'язки сторін (боржника і поручителя) не було повідомлено та не отримано згоду позичальника про введення поручителів, про що свідчать факти відсутності листів-повідомлень від Банку до Товариства щодо згоди на внесення змін до структури забезпечення за договорами кредитних ліній;

- незважаючи на укладання двосторонніх угод-порук та рішення Кредитного комітету Банку (пункти 4 протоколів за № № 50/78, 50/79 від 30.10.2014) не відбулося внесення змін до договорів кредитних ліній в частині забезпечення зобов'язань, тобто не були оформлені додаткові угоди на доповнення пунктів 1, 3 вказаних договорів;

- незважаючи на те, що договори поруки були укладені 28 листопада 2014 року, в обліковій системі Б2 дані поруки були обліковані на рахунках 9031 «Прості гарантії, отримані Банком» із запізненням майже в три місяця, тобто 19 та 20 лютого 2015 року, що є порушенням процедури обліку зобов'язань та вимог за укладеними договорами і свідчать про оформлення договорів порук датою, не дійсною на момент підписання, тобто «заднім» числом;

- відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку;

- таким чином, керуючись положеннями статті 38 Закону, статей 215, 216, 228 ЦК України вирішено визнати договори поруки нікчемними.

Із вищевказаного жодним чином не вбачається, що судовим рішенням Верховного Суду від 13.06.2018 зі справи № 761/22001/15-ц було спростовано обставини нікчемності Договору поруки у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які були предметом розгляду у справі № 910/14423/15.

При розгляді справи №761/22001/15-ц не було оцінки нікчемності Договору поруки та не спростовано обставини, які покладені в основу судового рішення зі справи № 910/14423/15.

Товариство у своєму позові по справі №761/22001/15-ц просило визнати недійсним Договір поруки на підставі статей 203, 215 ЦК України у зв'язку з тим, що вказаний договір суперечить та порушує приписи статті 548 ЦК України, тобто, Товариство не заявляло позовної вимоги про визнання нікчемного правочину недійсним. Нікчемність Договору поруки не була предметом розгляду по справі № 761/22001/15-ц.

Таким чином, відмова у задоволенні позову щодо визнання недійсним Договору поруки, не виключає його нікчемність в силу приписів частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що і було встановлено судовим рішенням по справі № 910/14423/15.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 зі справи № 910/14423/15 чітко вбачається, що під час розгляду даної справи судом були досліджені факти недійсності (нікчемності) Договору поруки на підставі присів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, викладені Верховним Судом тези щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору поруки на підставах заявлених Товариством (статті 203, 215, 548 ЦК України) у межах цивільної справи, не є підставою для перегляду рішення з господарського спору, яке ґрунтувалося на засадах верховенства права та ухваленого судом відповідно до норм матеріального права, зокрема, спеціального закону - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки, підстави для перегляду рішення у суду у даній справі за нововиявленими обставинами вістуні, то у задоволенні заяви слід відмовити.

Судові витрати, понесені Товариством при поданні заяви, слід покласти на заявника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235, 320 та 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити акціонерному товариству «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в задоволенні заяви (від 12.07.2018 вих.2.1.1-03-5880) про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 за нововиявленими обставинами та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_3 (01004, м. АДРЕСА_5, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_4 (03186, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_3), ОСОБА_5 (04116, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_4), ОСОБА_6 (01025, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_5), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016), про стягнення 209 608 895,49 грн., в силі.

Судові витрати покласти на акціонерне товариство «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775).

Ухвала набрала законної сили 28.11.2018 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Повне судове рішення складено 10.12.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук