Рішення № 78449547, 11.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018Справа № 910/14087/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/14087/18

за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча";

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

про стягнення 12 065,63 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17782,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснене незбережне перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційних актів №485604/177, № 485604/178 від 04.02.2018р., та заподіяння відповідачем позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 17782,07 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 29.11.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 29.10.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 02.11.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.11.2018р. через відділ діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем не доведено наявність збитків, оскільки, в порушення ст. 115 Статуту залізниць, не надано належних і допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу.

Станом на 11.12.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018р. № 938 «Про деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Також вищевказаною постановою статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" викладено у новій редакції та зазначено нове найменування товариства українською мовою:

повне - акціонерне товариство "Українська залізниця", скорочене - АТ "Українська залізниця".

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів вже проведено.

Отже, станом на день вирішення даної справи, відповідно до норм статті 108 Цивільного кодексу України відбулось перетворення юридичної особи відповідача шляхом зміни найменування з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на акціонерне товариство "Українська залізниця".

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018р. між публічним акціонерними товариством «Українська залізниця» (виконавець) та приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовласник, позивач) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги.

23.03.2018р. між позивачем (за договором - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки № 738116/753, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар виробництва ПрАТ "СЕВГОК" ПрАТ "ИнГОК", ПрАТ "ЦГОК", ПАТ "ЮГОК", а покупець прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього (п. 1.1 договору).

Згідно рахунку-фактури № 92060700 від 14.06.2018р. та сертифікату якості на концентрат №115 (ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") позивач та ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" погодили поставку товару - концентрат агломераційний залізорудний, зокрема, на суму 7 065 364,86 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору поставки № 738116/753 від 23.03.2018р., відповідно до залізничної накладної № 47024294 від 14.06.2018р. та досильної накладної № 47085121 вантажовідправником - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", надіслано концентрат агломераційний залізорудний у вагонах №56226343 - 69 тон, № 56113376 - 69 тон. Одержувачем вантажу виступало публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

30.07.2018р. на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт № 485604/949 про недостачу вантажу у вагоні № 56226343 у кількості 3200 кг та комерційний акт № 485604/950 про недостачу вантажу у вагоні № 56113376 у кількості 5800 кг.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 12 065,63 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 47024294 від 14.06.2018р. та досильної накладної № 47085121.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Як встановлено судом, ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" здійснило відправлення по залізничній накладній № 47024294 від 14.06.2018р. та досильній накладній № 47085121 вагонів № 56226343 та № 56113376 з концентратом агломераційним залізорудним одержувачу приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

При надходженні вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах № 56226343 та № 56113376 не відповідає масі, вказаній у накладних.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами:

- у комерційному акті № 485604/950 зазначено, що після прибуття вагону на станції проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 56113376. При переважуванні вага виявилась меншою на 5800 кг, ніж зазначено в документах. Навантаження у вагоні навалом чотирма пагорбами нижче рівня бортів на 400-1400 мм. Поверхня вантажу не маркована. Маркування в документі не вказано. З лівого боку, по ходу потягу, мається виїмка на 3 люком розміром 2000 мм * 1500 мм * до полу вагону, що відповідає супутньому комерційному акту № 463003/100 від 16.06.2018р. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сорт. немає.

- у комерційному акті № 485604/949 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 56226343. При переважуванні вага виявилась меншою на 3200 кг, ніж зазначено в документах. Навантаження у вагоні навалом чотирма пагорбами нижче рівня бортів на 400-1400 мм. Поверхня вантажу не маркована. Маркування в документі не вказано. З лівого боку, по ходу потягу, мається виїмка на 1 люком розміром 2000 мм * 1500 мм * до полу вагону, що відповідає супутньому комерційному акту № 463003/99 від 16.06.2018р. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сорт. немає.

При цьому, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Зі змісту графи 20 залізничної накладної № 47024294 вбачається, вантаж перевозився у вологому стані, а тому, при визначенні розміру недостачі маси вантажу необхідно враховувати норму недостачі (суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 2 %.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість 1 тони вантажу, який перевозився по накладній № 47024294 відповідно до рахунку-фактури № 92060700 від 14.06.2018р. та сертифікату якості № 115 становить 1927,11 грн. з ПДВ.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (2 %) та кількості фактичної недостачі, у зв'язку з чим сума втраченого вантажу у вагонах № 56226343, № 56113376 становить 12 065,63 грн.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача як такі, що відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні оригінали комерційних актів № 485604/949 та № 485604/950 від 09.07.2018р., а також належним чином засвідчена копія рахунку-фактури № 92060700 від 14.06.2018р. та платіжного доручення № 4500039079 від 24.09.2018р.

Крім того, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу збитків та факту недостачі вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі маси вантажу у розмірі 12 065,63 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 12 065 грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.12.2018р.

Суддя А.І. Привалов