Рішення № 78447199, 28.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/1365/2018

Справа №359/1440/18

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київській електричні мережі» про збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовував тим, що в 1968 році у віці 6 років йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті №1298, що належить ПАТ «Київенерго», внаслідок чого позивач став непрацездатним інвалідом ІІ групи з дитинства (довічно). Рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіяння шкоди ОСОБА_1 було визнано відповідача, а за ОСОБА_1 було визнано право на відшкодування шкоди в зв’язку з втратою працездатності згідно правил ст.462 ЦК УРСР. Крім цього, рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року за ОСОБА_1 було визнано право на санаторно-курортне лікування, а ПАТ «Київенерго» було зобов’язано сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень. Зважаючи на те, що ПАТ «Київенерго» ігнорує та своєчасно не виконує своїх зобов’язань, визначених рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року. Позивач змушений самостійно вирішувати питання щодо організації свого лікування у санаторно-курортних закладах, зокрема шляхом придбання санаторно-курортних путівок за власні кошти. Згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 були стягнуті понесені ним додаткові витрати на санаторно-курортне лікування у 2013 році у розмірі 17400 гривень, а також у 2016 році – у розмірі 24240 гривень. 28 лютого 2017 року Печерським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві були відкриті виконавчі провадження №53512221 та №53512234 з примусового виконання зазначених судових рішень. 28 грудня 2017 року виконавчі провадження були закінчені у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду. Враховуючи те, що ПАТ «Київенерго» своєчасно не виконував свої зобов’язання напротязі тривалого часу, чим прострочив відшкодування належних позивачу сум в якості відшкодування шкоди у зв’язку з каліцтвом. Тому, визначений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року, розмір відшкодування шкоди підлягає індексації у зв’язку з збільшенням вартості життя. Тому ОСОБА_1 просить стягнути з ПАТ «Київенерго» суму збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя та стягнути проіндексовані кошти у загальному розмірі 69440 гривень 54 копійки.

У судовому засіданні позивач підтримав пред’явлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні пред’явлений позов не визнала та заперечувала проти його задоволення. В обґрунтування відзиву на позовну заяву вказала на те, що ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог посилається на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Проте, даний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення та поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Крім цього, даним Порядком передбачено індексацію грошових доходів, що не мають разового характеру, а також виключно особі, яка перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності чи господарювання. Проте, ОСОБА_1 не перебував та не перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Київенерго», а тому відсутні підстави для відшкодування індексації на суми, які стягнуті на користь позивача відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року. Представник відповідача вказала на те, що суми, які постановлені до стягнення з ПАТ «Київенерго» відповідно до даних судових рішень відносяться до виплат, які мають разовий характер. Тому не підлягають індексації на підставі вимог ч.1 ст.1208 ЦК України. Тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ «Київенерго» коштів у розмірі 69440 гривень 54 копійки є неправомірними та не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 направила письмові пояснення щодо позову. Згідно з якими просила розглянути справу за її відсутності та постановити рішення відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд прийшов до висновку, що пред’явлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства довічно, що підтверджується копією посвідчення, серії ААА №242881, виданого на його ім’я (а.с.6).

Рішенням Залізничного районного народного суду м. Києві від 23 вересня 1969 року винним у заподіяні шкоди ОСОБА_1 було визнано відповідача, а також за ОСОБА_1 було визнано право на відшкодування шкоди згідно правил ст.462 ЦК УРСР (а.с.7-8).

В подальшому рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року за ОСОБА_1 визнано право на санаторно-курортно лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень (а.с.9-10).

Так, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року з АЕК «Київенерго» на користь ОСОБА_1 стягнуті відповідно витрати на санаторно-курортне лікування у розмірі 24240 гривень та у розмірі 17400 гривень (а.с.13-14, 11-12).

У відповідності до положення ч.1 та ч.2 ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Згідно із положенням ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином законом передбачене право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодження здоров'я.

Встановлено, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року, які набрали законної сили з моменту проголошення рішення Апеляційного суду Київської області, тобто з 01 лютого 2017 року, у добровільному порядку не були виконані ПАТ «Київенерго».

У зв’язку з цим, за заявою ОСОБА_1 були відкриті два виконавчі провадження №53512221 та №53512234 з примусового виконання виконавчих листів №359/7072/16-ц, виданих 28 лютого 2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області (а.с.59,63).

В подальшому дані виконавчі провадження були закінчені у зв’язку з фактичним виконанням рішень суду. Дана обставина підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження від 28 грудня 2017 року (а.с.57,60).

З копій платіжних доручень приєднаних до матеріалів цивільної справи вбачається, що грошові кошти у розмірі 17400 гривень на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року фактично було сплачено ПАТ «Київенерго» 29 листопада 2017 року (з урахуванням виконавчого збору) (а.с.58). Тоді як грошові кошти у розмірі 24240 гривень на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року – 06 грудня 2017 року (а.с.62).

Враховуючи, ту обставину, що зобов’язання з відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування у АЕК «Київенерго» на користь ОСОБА_1 виникло лише з 01 лютого 2017 року, тобто з дати набрання чинності рішенням, та враховуючи час фактичного виконання рішення. Тому, суд приходить до переконання, що суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя, які підлягають стягненню на користь позивача слід розраховувати за період з 01 лютого 2017 року по 29 листопада 2017 року щодо витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 17400 гривень, а також за період з 01 лютого 2017 року по 06 грудня 2017 року щодо витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 24240 гривень.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами у зв’язку з чим для розрахунку розміру відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя ним визначено період саме з 01 серпня 2016 року по 01 січня 2018 року.

При визначенні суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя, суд виходить з наступного.

За період з 01 лютого 2017 року по 29 листопада 2017 року величина приросту індексу споживчих цін становить 111,32%. Даний розмір відповідає даним Державного комітету статистики України та перевірений судом шляхом множення помісячних індексів в процентному вимірі між собою (1,01 ? 1,018 ? 1,103 ? 1,009 ? 1,013 ? 1,016 ? 1,002 ? 0,999 ? 1,02 ? 1,012 ? 1,009 ? 100) = 111,32%.

Зважаючи на даний розрахунок приросту індексу споживчих цін, збільшення розміру відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року, у зв’язку з збільшенням вартості життя, що підлягає стягненню з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 становить 19369 гривень 68 копійок (17400 гривень ? 111,32% :100).

В той же час, розмір збільшення відшкодування суми на санаторно-курортне лікування на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року, у зв’язку з збільшенням вартості життя, що підлягає стягненню з «Київенерго» на користь ОСОБА_1 становить 27250 гривень 61 копійок (1,01 ? 1,018 ? 1,103 ? 1,009 ? 1,013 ? 1,016 ? 1,002 ? 0,999 ? 1,02 ? 1,012 ? 1,009 ? 1,01? 100) = 112,42%, (24240 гривень ? 112,42% :100).

Тому сума збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя у загальному розмірі становить 46620 гривень 29 копійок (19369,68+27250,61).

До вказаних висновків суд приходить також враховуючи положення Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї» №1767-VI від 16 грудня 2009 року.

Так, згідно ст.28 Конвенції про права осіб з інвалідністю держава має забезпечувати достатній життєвий рівень та соціальний захист осіб з інвалідністю. Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на соціальний захист і на користування цим правом без дискримінації за ознакою інвалідності й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права, в тому числі шляхом забезпечення особам з інвалідністю та їхнім сім'ям, доступу до допомоги з боку держави з метою покриття витрат, пов'язаних з інвалідністю, зокрема належного навчання, консультування, фінансової допомоги та тимчасового патронажного догляду.

При цьому, суд погоджується з доводами представника відповідача, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Оскільки, відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Вказаною статтею передбачено лише індексування суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Зважаючи на те, що позивач не був працівником ПАТ «Київенерго», тобто спірні правовідносини регулюються іншими нормативно-правовими актами, суми відшкодування, якій йому виплачуються не підлягають індексації на підставі наведеного закону.

Водночас, на переконання суду та обставина, що до спірних правовідносин не підлягають до застосування положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», не може позбавити права позивача на отримання відповідного відшкодування у зв’язку з збільшенням вартості життя.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред’явленні позову ОСОБА_1 не сплатив судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок, оскільки на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору. Пред’явлений ним позов задоволений частково, а саме на 67,14% (46620,29 / 69440,54 ? 100%). З огляду на це, з ПАТ «Київенерго» в дохід держави слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 473 гривень 20 копійок (704,80 / 100% ? 67,14%).

На підставі викладеного та керуючись ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч.5 ст.11, ч.1 та ч.2 ст.1208 ЦК України, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 00131305) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) суму збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв’язку з збільшенням вартості життя у загальному розмірі 46620 гривень 29 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 00131305) в дохід держави судовий збір у розмірі 473 гривні 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2018 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський