Рішення № 78445440, 30.11.2018, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/610/14-ц

Провадження № 2/340/1/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право приватної власності на землю,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконними і скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.04.2009 в частині затвердження проекту землеустрою та передання в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га в с Берестечко (Дземброня), урочище Підгорби, Верховинського району, Івано-Франківської області та виданого на підставі цього рішення Державного акту про право приватної власності на землю серії ЯЖ №858388, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010930000076.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 17.04.2000 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради №9 від 07.12.1999 в його власності знаходиться земельна ділянка площею 0,10 га в с Дземброня, що призначена для будівництва та обслуговування дачного будинку. На зазначеній земельній ділянці ним побудовано житловий будинок, якому рішенням ОСОБА_4 сільської ради присвоєно адресу - будинок 226, с Дземброня урочище Могурівка. В жовтні 2013 року, він приїхав на свою земельну ділянку і виявив, що на заїзді до земельної ділянки, яким він постійно користувався, зведено фундамент, а тепер і сам будинок. З приводу даних обставин він звернувся до сільської ради, де йому повідомили, що даною земельною ділянкою на праві власності користується відповідач ОСОБА_1, якому рішеннями сесії надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та затверджено проект землеустрою, на підставі чого видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ №858388 площею 0,0700 га, цільове призначення якої для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою с Берестечко (Дземброня) ур.Підгорби.

Зазначає, що жодного документу про погодження зовнішніх меж земельної ділянки він не підписував, а тому відповідачем ОСОБА_4 сільської радою при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою, не встановлено правдивість та повноту зазначених в ньому відомостей, що свідчить про неправомірність прийнятого рішення, та виданого на підставі нього Державного акту.

Оскільки відповідачами порушено його право на вільне та безперешкодне користування земельною ділянкою, що перебуває в його власності. Просить позов задовольнити.

Відзиву на позов в порядку визначеному чинним ЦПК України у встановлений судом процесуальний строк до суду не надходило.

В той же час, відповідач ОСОБА_1 15.09.2014, за правилами ЦПК в редакції 2004 року, подав заперечення на позов вказавши, що на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради йому була надана земельна ділянка площею 0,0700 га для індивідуального дачного будівництва, на підставі якого йому був виданий Державний акт на праві власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №858333 від 19.06.2009, в якому міститься план меж земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки №262088100101001:0214, були встановлені межі земельної ділянки в натурі у відповідності до плану меж земельної ділянки. Вважає, що ОСОБА_3 не надав доказів, що документ про погодження зовнішніх меж земельної ділянки входить до переліку технічної документації із землеустрою, які є підставою для складання документів, що посвідчують право особи на земельну ділянку.

Пункт 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю (яка діяла на момент отримання ОСОБА_1 державного акту) передбачає перелік документів, що містить технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, та яка не включає документ про погодження зовнішніх меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами. Натомість, на кадастровий план земельної ділянки наносяться межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, що відображено в установленому порядку на Державному акті ОСОБА_1 Крім того, позивачу було відомо про його намір здійснювати будівництво на власній земельній ділянці. Проектом забудови земельної ділянки Позивача, заїзд запроектований до його земельної ділянки поруч земельної ділянки ОСОБА_1 Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 14.09.2015 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в попереднє судове засідання.

На підставі ухвали суду від 16.09.2014 справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховинського районного суду від 07.11.2014 позов залишено без розгляду, однак така скасована ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.05.2015, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 10.06.2015 призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18.08.2015 зупинено провадження в справі у зв’язку з призначенням судової земельно-будівельної технічної експертизи.

На підставі ухвали суду від 07.09.2015 відновлено провадження в справі у зв’язку із припиненням повноважень експерта та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 24.09.2015 призначено по справі судову земельно-будівельну технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_5, зупинено провадження по справі.

Згідно ухвали суду від 31.03.2016 відновлено провадження в справі для вирішенням заяви про відвід експерту та призначено її до розгляду.

07.04.2016 ухвалою суду відведено експерта ОСОБА_5 від проведення експертизи та її проведення доручено експерту-будівельнику ОСОБА_6, зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 21.06.2016 відновлено провадження у справі у зв’язку з вирішенням питання про направлення справи для проведення експертизи іншому експерту, у зв’язку з смертю експерта-будівельника ОСОБА_6

Ухвалою суду від 04.07.2016 проведення експертизи доручено експерту ОСОБА_7, зупинено провадження в справі. На підставі ухвали суду від 22.08.2016 відновлено провадження в справі у зв’язку з вирішенням заяви про відвід експерту ОСОБА_7 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 01.09.2016 відмовлено в заяві про відвід експерта, зупинено провадження у справі.

На підставі ухвали суду від 28.11.2016 відновлено провадження в справі у зв’язку з поверненням ухвали суду від 04.07.2016 без виконання, призначено справу до розгляду.

Згідно з ухвалою суду від 26.01.2017 призначено по справі судову земельно-будівельну технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 17.03.2017 надано експерту дозвіл на самостійне залучення до проведення експертизи ліцензованої землевпорядної організації.

13.11.2017 ухвалою суду відновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.03.2018 розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

На підставі ухвали суду від 04.05.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове засідання 01.08.2018 проводилося в режимі відеоконференції з Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на підставі ухвали суду від 18.06.2018 відповідно, постановленої за клопотанням судового експерта ОСОБА_8

Ухвалою суду від 30.11.2018 клопотання представника позивача ОСОБА_9 від 05.03.2018, подане позивачем ОСОБА_3, через канцелярію суду 01.08.2018, про призначення судової почеркознавчої експертизи, залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні 01.08.2018 підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві, додатково пояснив, що згідно Державного акту на земельну ділянку в його власності є земельна ділянка площею 0,10 га в с Дземброня, урочище Могурівка, на якій ним побудовано дачний будиночок, якому рішенням сільської ради присвоєно №226. В 2013 році він виявив, що на заїзді до його земельної ділянки знаходиться побудований житловий будинок. Звернувшись з приводу даного питання до сільської ради, він з’ясував, що такий належить відповідачу ОСОБА_1, при цьому земельна ділянка на якій побудовано житловий будинок знаходиться в іншому місці, що також було встановлено експертизою. Оскільки, він не погоджував межі земельної ділянки ОСОБА_1, а наявний в матеріалах справи акт з його підписом є недійсним, а тому рішення сільської ради та виданий на підставі нього Державний акт є неправомірними та підлягають скасуванню, просить позов задовольнити.

В останнє судове засідання позивач, його представник не з’явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Позивач подав на адресу суду письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідно до вимог ст.198 ЗК України та п.2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, погодження меж земельними ділянками із суміжними власниками (користувачами) є обов’язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Розгляд справи просить проводити без його участі та участі його представника. А тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у відсутності позивача, його представників.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених в запереченні на позов. Додатково пояснили, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,07 га в с Дземброня Верховинського району. Твердження позивача про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в іншому місці не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка має кадастровий номер та в Державному акті на земельну ділянку така межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 Заїзд до земельної ділянки позивача в дійсності є обмежений, однак огорожею яка там знаходиться давно та проходить до межі земельної ділянки ОСОБА_1 і знаходиться на землях запасу сільської ради. Вважають, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, а тому просять в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 сільська рада в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про розгляд справи належним чином повідомлявся, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника. А тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності зазначеного відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши експерта, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд відмовляє в позові з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серія І-ІФ №013467 (а.с.5-6 том 1) виданого 17.04.2000 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради від 07.12.1999 №9, передано у приватну власність 0,1000 га землі в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування дачі, що розташована на території с Дземброня ОСОБА_4 сільської ради. Згідно з планом зовнішніх меж якої земельна ділянка з точки А до точки Б межує з землями Верховинського районного лісгоспу, а з точки Б до точки А з землями запасу сільської ради.

Рішенням ОСОБА_4 сільської ради від 14.12.2010 №57 (а.с.7 том 1) присвоєно номер 266 житловому будинку, який побудував ОСОБА_3 в с Дземброня, урочище Могурівка.

Також встановлено, що на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради шостої сесії п’ятого демократичного скликання від 18.01.2007 (а.с.77 том 1), затверджено містобудівне обґрунтування ОСОБА_1 для будівництва індивідуального дачного будинку площею 0,0700 га в с Берестечко (Дземброня), урочище Горби.

Рішенням ОСОБА_4 сільської ради двадцять першої сесії п’ятого демократичного скликання від 05.04.2009 (а.с.73 том 1) затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0700 га для індивідуального дачного будівництва та надано у власність земельну ділянку, яка розташована в с Берестечко (Дземброня) урочище Підгорби, Верховинського району, Івано-Франківської області,

19.06.2009 відповідачем ОСОБА_1 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради 21 сесії 5 скликання від 05.04.2009, виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №858333, площею 0,0700 га, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в с Берестечко (Дземброня), урочище Горби, Івано-Франківська область, Верховинський район, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010930000076. Згідно з планом зовнішніх меж земельної\ ділянки, така з точки А до точки Б межує з землями запасу сільської ради (пасовище), Б – В землі загального користування (дорога), В – Г землі запасу сільської ради (пасовище), Г – А ОСОБА_3 (а.с.12-13 том 1).

Також 14.06.2013 ОСОБА_1 виготовлено будівельний паспорт індивідуального дачного будинку в с Дземброня, присілок Підгорби, Верховинського району, Івано-Франківської області (а.с.26-47 том 1).

Рішенням ОСОБА_4 сільської ради від 11.08.2015 №36 присвоєно поштову адресу на індивідуальний дачний будинок, який належить ОСОБА_1 в с Дземброня, урочище Підгорби №1 (а.с.11 том 3). 01.03.2018 ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на садовий (дачний) будинок в с Дземброня присілок Підгорби №1, Верховинського району, Івано-Франківської області (а.с.8-10 том 3) та 23.03.2018 зареєстровано право приватної власності (а.с.7 том 3).

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України (в редакції статті на час виникнення спірних правовідносин), зокрема ч.6 даної статті передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а саме проект відведення земельної ділянки. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Усунення будь-яких порушень прав особи на землю може бути застосовано судом у разі встановлення, що таке порушення мало місце, в чому саме полягає таке порушення та якими доказами це підтверджується.

Також відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Одночасно, у відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити шляхом дослідження представлених позивачем належних, допустимих та достатніх доказів, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого – вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, у відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, вихід за межі заявлених предмету та підстав позову судом не допускається.

Позивач ОСОБА_3 вважає рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.04.2009 та виданий на підставі нього Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №858388 незаконними з тих підстав, що вони винесені на підставі проекту землеустрою, при виготовленні якого він не погоджував межі земельної ділянки і така перекриває заїзд до його земельної ділянки.

Однак, жодних доказів про те, що земельна ділянка, передана у власність відповідачу, перекриває заїзд до його земельної ділянки суду не представлено.

В той же час, як вбачається з висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №36 (а.с.126-143 том 2), розташування земельних ділянко землекористувачів ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на землю, виданий 17.04.2010 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради №9 від 07.12.1999) та ОСОБА_1 (державний акт на право власності на землю, серії ЯЖ №858333, виданий на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.04.2009), з прив’язкою до орієнтирів на місцевості, та нанесеними будівлями і спорудами, що на них знаходяться, зображені на додатку №2 до висновку.

Фактична конфігурація та розташування земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не відповідають конфігурації та розташуванню, відповідно до Державних актів на ці земельні ділянки, оскільки обидва землекористувачі користуються земельними ділянками з іншими розмірами та конфігурацією.

Відповідно до правовстановлюючої документації, а саме Державного акту на право власності на землю, серія ЯЖ №858333, виданого на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.09.2009, земельна ділянка ОСОБА_1 не перешкоджає здійсненню заїзду до земельної ділянки ОСОБА_3, так як її межі знаходяться в іншому місці.

Фактично встановлено, що проїзд на земельну ділянку ОСОБА_3 частково обмежується дерев’яною огорожею типу тин, яка є продовженням огорожі що по межі земельної ділянки якою користується ОСОБА_1 і перетинає місце можливого заїзду (дорогу) на земельну ділянку ОСОБА_3

При цьому, в наданих на дослідження експерту документів на земельні ділянки, в проекті забудови земельної ділянки землекористувача ОСОБА_3, що в с Дземброня графічно зображений заїзд, що має здійснюватися зі сторони дороги на присілок Горби. Даний заїзд на місцевості фактично відсутній; в проекті землеустрою по відведенню земельної ділянки землекористувачу ОСОБА_1, в частині містобудівного обґрунтування у графічному вигляді зображено позначення дороги під’їзду (проїзду) до земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Даний під’їзд фактично існує лише до ділянки ОСОБА_1

Крім цього, допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_8, підтримав свій висновок, роз’яснив, що згідно правовстановлюючих документів земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не межують між собою та не накладаються, оскільки згідно з визначеними точками координат знаходяться в різних місцях. Зокрема, згідно з дослідженою документацією та точок координат, земельна ділянка ОСОБА_1, належна йому згідно з державним актом на право власності на землю, серії ЯЖ №858333, виданим на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.04.2009, повинна знаходитися в іншому місці, ніж земельна ділянка ОСОБА_10, надана йому у власність згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданим 17.04.2010 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради №9 від 07.12.1999. А тому по юридичному місцю знаходження, земельна ділянка ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає заїзду до земельної ділянки ОСОБА_10

При цьому вказав, що дійсно по фактичному місцю знаходження земельних ділянок є очевидним, що проїзд до земельної ділянки ОСОБА_10 є відсутній та місце його можливого розташування перекривається огорожею, що є продовженням огорожі межі фактичного місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1, а будівля ОСОБА_1, споруджена на фактичному місцю розташування земельної ділянки відповідача, жодним чином не накладається на місце можливого заїзду до земельної ділянки позивача.

За таких обставин, оскільки позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів про те, що внаслідок прийняття ОСОБА_4 сільською радою оскаржуваного рішення та виготовлення на підставі нього Державного акту про право власності на землю, у власність відповідача передано земельну ділянку за рахунок його частини земельної ділянки, або облаштованого заїзду до його земельної ділянки, чи в інший спосіб порушено, обмежено його законні права, а здобутими в ході судового розгляду доказами встановлено, що земельна ділянка, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає вільному заїзду ОСОБА_3 до його земельної ділянки, оскільки згідно технічної документації на дану земельну ділянку, така знаходиться зовсім в іншому місці, у зв’язку із чим суд приходить до переконання про відсутність підстав вважати, що цими рішенням та державним актом порушуються законні права, свободи чи інтереси позивача.

При цьому суд враховує, що фактичне місце розташування земельної ділянки відповідача не відповідає розташуванню земельної ділянки згідно з оскаржуваним рішенням та державним актом. Однак, у випадку переконання позивача про те, що внаслідок такого розташування земельної ділянки ОСОБА_1 та розміщення будівель, інших споруд йому чиняться перешкоди у користуванні його власністю, він вправі захистити своє право в інший передбачений цивільним законодавством спосіб шляхом усунення відповідних перешкод у користуванні власністю. Проте, таких позовних вимог позивачем не заявлено, а суд будучи позбавлений можливості виходити за межі заявлених предмету та підстав позову, не вправі давати оцінку цим правовідносинам.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача про те, що він не підписував акт встановлення та узгодження меж, оскільки встановлено, що земельні ділянки сторін не межують між собою.

Більш того, слід зазначити, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Даний висновок суду кореспондується з правовим висновком зробленим Верховним Судом України в постанові по справі №681/1039/15-ц.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушень законних прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок прийняття ОСОБА_4 сільською ради рішення від 05.04.2009 та виготовлення на підставі нього Державного акту про право приватної власності на землю серія ЯЖ №858333, та враховуючи, що земельна ділянка ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає ОСОБА_3 у доступі до його земельної ділянки, а тому у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.

При цьому суд зазначає, що позивач просить визнати незаконним та скасувати Державний акт про право приватної власності на землю серії ЯЖ №858388, тоді як судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.04.2009 виготовлено Державний акт про право приватної власності на землю серії ЯЖ №858333, державний акт серії ЯЖ №858388 відповідачу не видавався на підставі цього рішення, що є додатковою підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради від 05.04.2009 в частині затвердження проекту землеустрою та передання в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га в с Берестечко (Дземброня), урочище Підгорби, Верховинського району, Івано-Франківської області та виданого на підставі цього рішення державного акту про право приватної власності на землю серії ЯЖ №858388, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010930000076, відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Відповідачі: ОСОБА_4 сільська рада, юридична адреса: с Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 04357302,

ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_2.

Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя: Бучинський А.Б.