Рішення № 78434935, 05.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/17333/18

н/п 2/640/3225/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2», третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (надалі ТзДВ «Житлобуд-2»), третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2018 року позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків позову.

28.09.2018 року подана до суду уточнена позовна заява, яка ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 року прийнята до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_3 вказує, що її мати ОСОБА_4 з 1976 р. до 1998 р. працювала маляром у ТзДВ «Житлобуд-2» та отримала у користування квартиру АДРЕСА_2 на підставі ордеру № 122033, виданого Дзержинською районною радою 04.12.1997 року на виконання рішення Харківського міського виконавчого комітету № 223/48 від 25.11.1997 року, що підтверджується ордером та довідкою № 651 від 16.05.2012 року, виданої керуючим ТДВ «Житлобуд-2» ОСОБА_5 У свою чергу, ТДВ «Житлобуд-2» отримало квартиру АДРЕСА_2 від Харківського Авіаційного інституту на підставі договору про пайову участь у будівництві будинку по вул. Зоряній, 4, про що був складений акт приймання - передачі від 13.01.1997 року. При цьому, право власності на квартиру № 118 за Харківським авіаційним інститутом не зареєстровано. Таким чином, власником квартири АДРЕСА_2 було ТДВ «Житлобуд-2», однак згідно із листом № 2399 від 02.02.2017 року Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради квартира № 118 і житловий будинок № 4 по вул. Зоряній в м. Харкові не являються об’єктами комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Разом з тим, згідно із відповіді ТДВ «Житлобуд-2»на запит № 527 від 14.08.2017 року, квартира АДРЕСА_2 на балансі ТДВ «Житлобуд-2» також не перебуває. Позивач стверджує, що вона є дочкою ОСОБА_4 і вона зареєстрована та постійно, безперервно проживає у даній квартирі з 19.02.1999 року, тобто понад 18 років. Мати ОСОБА_4 померла 19.02.2017 року, а батько проживає за іншою адресою та не заперечує проти оформлення квартири на її ім*я. Враховуючи ті обставини, що вона позбавлена можливості приватизувати квартиру, просить визнати її власником за набувальною давністю згідно вимог ст.ст. 16, 344 ЦК України, оскільки вона безперервно, добросовісно, відкрито володіє та на свій розсуд користується зазначеним приміщенням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, вказаних в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, надав суду письмові пояснення, в яких не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглядати справу у відсутність відповідача.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні надав показання в якості свідка та пояснив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог дочки ОСОБА_3 та визнання за нею однією права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Також, вказував, що його права даним позовом ніяким чином не порушені і обставини, вказані в позові відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та свідка, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст.41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до пункту 3 цієї статті право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації виникає за набувальною давінстю з моменту державної реєстрації.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно п. 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Відповідно до п.14 вищезазначеної Постанови Пленуму, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на території Київського адміністративного району міста Харкова.

Згідно наданих до суду доказів мати позивача ОСОБА_4 з 1976 р. до 1998 р. працювала маляром у ТзДВ «Житлобуд-2» та отримала разім зі складом сім*ї (вона, чоловік та дочка) у користування квартиру АДРЕСА_2 на підставі ордеру № 122033, виданого Дзержинською районною радою 04.12.1997 року на виконання рішення Харківського міського виконавчого комітету № 223/48 від 25.11.1997 року, що підтверджується ордером та довідкою № 651 від 16.05.2012 року, виданої керуючим ТДВ «Житлобуд-2» ОСОБА_5

Судом встановлено, що ТДВ «Житлобуд-2» отримало квартиру АДРЕСА_2 від Харківського Авіаційного інституту на підставі договору про пайову участь у будівництві будинку по вул. Зоряній, 4, про що був складений акт приймання - передачі від 13.01.1997 року, що підтверджується довідкою № 17-795 від 04.08.2017 року, виданої директором Студентського містечка Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» ОСОБА_6

При цьому, право власності на квартиру № 118 за Харківським авіаційним інститутом ані на теперішній час, ані раніше не було зареєстровано.

Таким чином, можливими власником квартири АДРЕСА_2 було ТДВ «Житлобуд-2», однак згідно із листом № 2399 від 02.02.2017 року Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради квартира № 118 і житловий будинок № 4 по вул. Зоряній в м. Харкові не являються об’єктами комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Разом з тим, згідно із відповіді ТДВ «Житлобуд-2» на запит № 527 від 14.08.2017 року, квартира АДРЕСА_2 на балансі ТДВ «Житлобуд-2» також не перебуває.

Згідно відомостей, викладених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано за будь-якою особою.

Також, судом встановлено та підтверджується доказами, що позивач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 (а.с. 8,9).

ОСОБА_4 померла 19.02.2017 року, що вбачається з свідоцтва про смерть від 20.02.2017 року. (а.с. 16).

Батько позивача – ОСОБА_2, який зареєстрований також в спірній квартирі в судовому засіданні в якості свідка підтвердив обставини проживання дочки ОСОБА_3 постійно понад 18 років, його не проживання в квартирі постійно та визнав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечуючи проти оформлення права власності за ОСОБА_3 одноособово за набувальною давністю.

Допитаний свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив обставини проживання постійно позивача в квартирі АДРЕСА_2 з 2004 року.

Згідно даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 загальна площа квартири складає 51,2 кв.м., житлова площа 28,9 кв.м. (а.с. 44-46).

За даними звіту про оцінку майна від 08.09.2018 року оціночна вартість об*єкту (квартири АДРЕСА_2) складає 72243 грн. без ПДВ. (а.с. 47-48).

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Ухвалюючи рішення, суд згідно з ч.1 ст. 214 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі.

Згідно положень статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 добросовісно, безперервно та відкрито володіє об*єктом – квартирою № 118 по вул. Зоряній, 4 в м. Харкові з 1999 року, на який поширюється строк давності, передбачений вимогами ст. 344 ЦК України, турбуєтьсяся долею цього майна та не приховувала того, що ним користується.

Набувальна давність є юридичним фактом. Рішення суду про встановлення факту спливу строку набувальної давності не замінюватиме собою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а буде лише підставою для її проведення.

Також, суд зазначає, що набуття позивачем у власність квартирою, є саме тим правовим фактом, який породжує у неї в майбутньому цивільний обов'язок оформлення правових підстав введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до законодавства.

З огляду на вище викладені обставини, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт відкритого, добросовісного, безперервного протягом 18 років, володіння позивачем квартирою № 118 по вул. Зоряній, 4 в м. Харкові, визнання позовних вимог відповідачем, відсутність встановлення порушення прав інших осіб, а тому суд вважає за необхідне, визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15,16,335,344 ЦК України, п. 5,9,11,14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, ст. ст. 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_3 ( 61070, АДРЕСА_3, реєстр. номер НОМЕР_1)

Товариство з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (61145, м. Харків, вул. Космічна, 12, ідент.код 01270351).

ОСОБА_2 ( 61070, АДРЕСА_3, реєстр. номер НОМЕР_2)

Суддя: