Рішення № 78432748, 19.11.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6786/17

Номер провадження 2/404/958/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Вітохіної Н.А.

учасники справи: позивач - не з”явився, відповідач- Волкова І.В., її представник-Іващенко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ПАТ КБ ”Приватбанк”, який 21.05.2018 року змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 25.10.2007 року відповідач отримала кредит у розмірі 2 800,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом в заяві. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.07.2017 року має заборгованість 19 910,67 грн., яка складається із заборгованості за кредитом — 2 793,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 15 693,28 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 924,32 грн. - (процентна складова). Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 листопада 2017 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі та призначено судове засідання на 01 лютого 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2018 року, з врахуванням клопотання сторони позивача, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 41).

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.3-зворотня сторона, 22).

Відповідачка в судовому засіданні визнала тіло кредиту, щодо інших нарахувань заперечувала .

Крім того, просила застосувати строк позовної давності, про що подала заяву.

Заслухавши виступ відповідачки, її представника, дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так з'ясовано, що 25 жовтня 2007 року ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір шляхом підписання заяви позичальника, яка разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (“Стандарт”), Тарифами складає кредитно-заставний договір (а.с. 8).

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Підписавши заяву від 25 жовтня 2007 року, відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (“Стандарт”).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що між сторонами 25 жовтня 2007 року був укладений кредитний договір, який виконувався сторонами.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку №4149437312538059 із встановленим на ній початковим лімітом у розмірі 2 800,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з пп. 3.2, 3.3. Умов клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 6.5 Умов позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Згідно з п. 6.6 Умов у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу Банку клієнт повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплатити винагороду банку.

Відповідно до п.8.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач перед позивачем належним чином не виконала зобов'язання, внаслідок чого станом на 31.07.2017 року має заборгованість 19 910,67 грн., яка складається із заборгованості за кредитом — 2 793,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 15 693,28 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 924,32 грн. - (процентна складова), розрахунок якої додається (а.с. 4-7).

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа № 489/9289/14-ц, провадження № 61-5307св18), у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо; боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку; такий висновок наведений і у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік, з 01.01.2013 року процентна ставка була зменшена до 30,00 % річних, з 01.09.2014 року зменшена до 34,80% річних, а з 01.04.2015 року збільшена до 43,20 % річних.

Однак, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення до 43,20 % річних з 01.04.2015 року, а тому суд за цей період бере до уваги первинну процентну ставку - 36,00 % річних (3% на місяць).

Щодо дотримання порядку зміни процентної ставки до 30,00 % річних у період з 01.01.2013 року до 31.08.2014 року та до 34,80% річних у період з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року, то слід зазначити, що зменшення процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку правомірно. Крім того, суд звертає увагу, що поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.

До 28.02.2015 розмір заборгованості за тілом кредиту змінювався, та станом на 28.02.2015 року загальний залишок заборгованості за процентами становив 432,71 грн.

У період з 28.02.2015 року до 31.03.2015 року (32 дні) процентна ставка за Кредитним договором становила 2,9% на місяць (34,8% на рік). З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у Кредитному договорі, денна процентна ставка становить 0,097%.

У період з 01.04.2015 року до 31.07.2017 року (853 дні) процентна ставка за Кредитним договором становила 3,0% на місяць (36%на рік). З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у Кредитному договорі, денна процентна ставка становить 0,1%.

Заборгованість за процентами за період з 28.02.2015 року до 31.03.2015 року є добутком: 2 793,07 грн.(заборгованість за тілом кредиту, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався)*32днів (з 28.02.2015 року до 31.03.2015 року включно)*0,097% та дорівнює 86,70 грн.

Заборгованість за процентами за період з 01.04.2015 року до 31.07.2017 року є добутком: 2 793,07 грн.(заборгованість за тілом кредиту, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався)*853 дні (з 01.04.2015 року до 31.07.2017 року включно)*0,1% та дорівнює 2 382,49 грн.

У підсумку,заборгованість за процентами за весь період користування кредитом складає 2 901,90 грн.(432,71 грн.+ 86,70 грн.+2 382,49грн.), а не 15 693,28 грн. Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі- 7 119, 29 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту - 2 793,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 2901,90 грн., а також штрафи: 500 грн. - (фіксована частина), 924,32 грн. - (процентна складова).

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, заявлених стороною відповідача, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ПК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ПК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п’ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31 липня 2017 року вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 на погашення кредиту було здійснено 27 січня 2015 року (а.с.6- зворотня сторона), а тому момент виникнення права вимоги слід відраховувати з часу нездійснення чергового платежу, тобто з 25 лютого 2015 року, тому саме з цього моменту для позивача АТ КБ «ПриватБанк» почався перебіг позовної давності. Оскільки, позов до суду позивачем було подано в жовтні 2017 року, відтак строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку. Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 7 119, 29 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 572,10 грн. (7 119, 29 грн. х 100% : 19 910,67 грн. х 1 600,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.10.2007 року в розмірі- 7 119, 29 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту - 2 793,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 2901,90 грн., а також 572,10 грн. -сплаченого судового збору.

У іншій частині вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570 ;

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда