Рішення № 78431856, 10.12.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1748/18 Провадження № 2/478/534/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщенні Казанківського районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_2 до Казанківської селищної ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Казанківської селищної ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що 08 лютого 2005 року, померла громадянка ОСОБА_3, яка є матір’ю позивача.

Після смерті своєї матері, позивач захворіла на серцеву недостатність та виразку шлунку, перенесла ішемічний інсульт, отримала ІІ групу інвалідності.

01 жовтня 2018 року, приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про прийняття спадщини через пропуск строку.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання.

В підготовче засідання сторони не з’явились, подали суду клопотання щодо проведення судового засідання без їх участі.

Відповідач, своїми листами від 01.11.2018 року № 1783/03-15 та від 10.12.2018 року №2125/03-15 повідомив суд про визнання позовних вимог.

Позивач, згідно поданої заяви від 10.12.2018 року, просила здійснити судовий розгляд справи та у зв’язку із визнанням позову винести судове рішення у справі.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Частинами 3 та 4 ст.200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 ЦПК України.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз’ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачем пред'явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до вимог ст.189 ЦПК України, виконано завдання підготовчого провадження, суд вважає за можливе прийняти рішення за результатами проведення підготовчого провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження, серії VII-УР № 0944139 виданого 02.02.1963 року, позивач – ОСОБА_2 народилась 11.01.1963 року, про що Казанківським районним бюро ЗАГС було зроблено запис в книзі реєстрації актів громадянського стану за № 11. Відповідно до вказаного свідоцтва, в графі батьки, записано, що матір’ю ОСОБА_2 є громадянка ОСОБА_3.

Згідно з свідоцтвом про смерть, серії 1-АП № 267349 виданого 17.02.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Казанківського районного управління юстиції у Миколаївській області, громадянка ОСОБА_3 померла 08 лютого 2005 року.

З огляду на досліджену судом копію сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК № 0066547 від 29.10.1996 року, громадянка ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 6,94 га на підставі рішення Казанківської РДА від 29.10.1996 року за № 381-р, яка перебувала в колективній власності КСП «ім. Петровського».

Згідно з випискою з історії хвороби амбулаторного, стаціонарного хворого, виданої Казанківською центральною районною лікарнею, в період з 2005 – 2006 років, позивач захворіла на серцево-судинну хворобу та проходила лікування з направленням на стаціонарне відділення лікарні.

З огляду на довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, серії 12 ААА № 277167, позивач як інвалід ІІ групи, може самостійно виконувати господарсько-адміністративну роботу в кабінетних умовах та з індивідуальним графіком поблизу дому.

Беручи до уваги наведені обставини, суд враховує наступне.

Згідно ст.ст.1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 до ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Згідно листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем .

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд

З досліджених доказів судом встановлено, що позивач відповідно до ст.ст.1223, 1233 ЦК України мала право на прийняття спадщини як спадкоємець за законом, але в нотаріальну контору в строк, передбачений законом, не звернулася в зв’язку з хворобою та тривалим лікуванням.

Враховуючи факт доведеності суду наявність у позивача на момент відкриття спадщини тяжкої хвороби, проведення тривалого стаціонарного лікування, суд вважає поважними причини пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини і визнає необхідним визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори такої заяви в один місяць після набрання цим рішенням законної сили. Вказаний строк на переконання суду є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1216,1217,1270, 1272 ЦК України, ст.ст.12, 13, 200,206, 263-265 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Сільська, 48, РНОКПП НОМЕР_1) до Казанківської селищної ради (Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Миру, 228, ЄДРПОУ 04375292) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 (Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Сільська, 48, РНОКПП НОМЕР_1), додатковий строк в один місяць з дня набрання чинності цим рішенням суду для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 08 лютого 2005 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 10 грудня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_5