Рішення № 78431423, 28.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22695/15-ц

Провадження № 2/127/4689/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Слізяк М.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її адвоката ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання недійсними акту державного виконавця та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання акту державного виконавця та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсними.

Позов мотивувала тим, що 19.04.2015 року помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на майно, у тому числі на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 37,7 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м. Зазначена квартира належала померлому на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_8, що посвідчене 26.03.2015 року та зареєстроване в реєстрі за №315 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 Приватним нотаріусом ОСОБА_10 30.04.2015 року відкрито спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 57403952). Відповідач ОСОБА_5 подала до Вінницького міського суду Вінницької області позов до позивача у цій справі та ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю з померлим, визнання наведеної вище квартири спільним сумісним майном та визнання за нею права власності на 1/2 частку вищезазначеної квартири. Спадкоємцями померлого є малолітній син позивача ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та мати померлого ОСОБА_7, а також малолітній син відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто кожен з них має право отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку спірної квартири. Померлий ОСОБА_8 на момент смерті в зареєстрованому шлюбі не перебував.

Позивач вказує на те, що вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_8 на момент придбання позивачем спірної квартири, що підтверджується змістом рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.08.2015 року, яким встановлено факт проживання однією сім’єю з серпня 2002 року по лютий 2013 року чоловіка ОСОБА_8, який помер 19.04.2015 року та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу.

16.11.2007 р. позивач уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11253630000 на суму 35 000 доларів США для придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 37,7 кв.м., яка була в заставі банку. Строк повернення кредитну був встановлений 13.11.2037 р. Оскільки виникла заборгованість по оплаті кредиту, зазначена квартира була продана та відповідно придбана з прилюдних торгів 22.11.2013 року за 79500 грн. і її придбав ОСОБА_8, що підтверджується протоколом № 28/140/13/А – 1 та свідоцтвом про придбання з прилюдних торгів від 26.03.2015 року.

Позивач вважає, що прилюдні торги щодо спірної квартири відбулись з порушенням вимог закону, а саме продаж квартири з прилюдних торгів відбувся без повідомлення позивача як власника квартири та боржника за виконавчим провадженням; учасниками торгів були ОСОБА_8 та ОСОБА_5, які (враховуючи позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю з померлим та визнання спірної квартири спільною сумісною власністю) є пов’язаними особами, проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, тобто фактично учасник торгів був один.

Згідно заяви про доповнення обґрунтування позову позивач вказала, що торги відбулись на підставі оцінки, що визначена звітом про оцінку майна, який на момент реалізації спірної втратив чинність, що є підставами для визнання проведених прилюдних торгів недійсними.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на п.п. 3.11, 4.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно яких спеціалізована організація зобов’язана письмово повідомити державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна; лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців; п.п. 3.2, 3.4. наведеного вище Тимчасового положення та ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» згідно яких обов’язковою умовою призначення та проведення прилюдних торгів, після збігу шестимісячного терміну з дати проведення оцінки майна, є проведення нового звіту про оцінку майна; ст.ст. 203, 215 ЦК України.Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вказаним вище позовом.

Ухвалою суду від 28.10.2015 року до участі в справі було заучено в якості співвідповідачів ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» та ОСОБА_6 відділ ДВС Вінницького МУЮ, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено ПАТ «УкрСиббанк» (т. 1 а.с. 43, 44).

Ухвалою суду від 25.01.2016 року провадження у справі закрито в частині вимог до ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» у зв’язку з ліквідацією останнього без правонаступників (т. 1 а.с. 159 – 160).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.04.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2016 року, позов задоволено. Визнано акт державного виконавця про проведені прилюдні торги відповідно до протоколу №28/140/13/А – 1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить фізичній особі – ОСОБА_1 від 22.11.2013 року, який затверджено начальником ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_13 від 12 березня 2014 року – недійсним. Визнано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_8, яке посвідчене 26 березня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за №315 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 – недійсним.Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації судового збору 487,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації судового збору 487,20 грн. (т. 1 а.с.184-196, 245-247, т. 2 а.с.121-123).

Постановою Верховного ОСОБА_1 України від 19.04.2017 року заяви ОСОБА_5, ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд вказаних вище судових рішень задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2016 року,ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25.04.2016 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, вказавши, що суди касаційної та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судове рішення, помилково не застосували до спірних правовідносин норми Закону України «Про іпотеку», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 360 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень. Хоча суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про іпотеку», разом з тим його висновки про те, що стаття 48 цього Закону не підлягає застосуванню, не містять належних доводів та є суперечливими. Крім того, проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення та підставою для визнання цих торгів недійсними але за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Жодних доказів того, що майно станом на момент проведення прилюдних торгів здорожчало матеріали справи не містять (т. 2 а.с.332-336).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та в заявах про доповнення обґрунтування позову (т. 1 а.с. 2-8, 134, 177-178, т. 3 а.с. 117). Позивач ОСОБА_1 надала суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви та заяв про доповнення обґрунтування позову, просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову, вказуючи на те, що позивач була повідомлена про проведення прилюдних торгів, які проводились на сходовій клітині перед квартирою. На запрошення присутніх вийти та перебувати на торгах ОСОБА_1 не відреагувала, хоча знаходилась у квартирі. Окрім того коли відділ ДВС поставив питання про продаж квартири в межах виконавчого провадження для погашення заборгованості позивача перед ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 сама повідомила про це померлого ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та просила їх взяти участь у торгах та спробувати придбати квартиру, якщо вони мають фінансову можливість, щоб квартира гарантовано була кимось придбана, а борг погашено, що було в її інтересах. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вирішили піти назустріч позивачу, тим більше, що квартира їх дійсно зацікавила. Тому вони вирішили спробувати придбати квартиру на торгах, що їм вдалося. З приводу участі в торгах двох, як наводиться позивачем «пов’язаних» осіб, зазначили, що жодним нормативно – правовим актом не забороняється участь у прилюдних торгах споріднених осіб, а ні кровних родичів, а ні подружжя, ані тим більше осіб, які спільно проживали однією сім’єю, а тому враховуючи викладене вказана обставина не може слугувати підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Враховуючи вимоги ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь – який інший учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення прилюдних торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Враховуючи те, що позивач була обізнана про проведення прилюдних торгів, що її два роки влаштовувало, просили застосувати строки позовної давності до її вимог та в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – ОСОБА_6 ВДВС до судового засідання не з’явився, хоча був повідомлений судом належним чином про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи – ПАТ «УкрСиббанк» до судового засідання не з’явився, проте надав суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника, вказавши, що проти задоволення позовних вимог банк заперечує повністю, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду із даним позовом (т. 4 а.с. 39-40, 60).

В судове засідання третя особа ОСОБА_7 не з’явилась, будучи неодноразово повідомлена судом належним чином про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є кумою ОСОБА_5, оскільки хрестила її та померлого ОСОБА_8 дитину. Їй відомо, що спірна квартира була у ОСОБА_1 в кредиті, а потім цю квартиру відібрав банк. Вона дуже добре знала ОСОБА_8, оскільки товаришувала з ним. Саме вона познайомила ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Їй також відомо, що прийняти участь в прилюдних торгах ОСОБА_8 просила саме ОСОБА_1 Також їй зі слів, нині померлого, ОСОБА_8 відомо, що ОСОБА_1 була на торгах, але участі у них вона не приймала. Також вона знає, що ОСОБА_1 було відомо, що її квартиру реалізують з прилюдних торгів, оскільки до неї часто приходили люди з банку. Квартиру на себе ОСОБА_8 оформив за два місяці до смерті. На торгах свідок особисто присутня не була, а про те, як вони відбувались їй відомо зі слів ОСОБА_8 ОСОБА_8 разом з нею (коли саме не пам’ятає) приїжджав до спірної квартири та зрізав там замки, оскільки бажав вселитись до спірної квартири.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представників сторін, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 04.11.2009 року у справі №2–1584/09 р., про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_15 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 284765,77 грн. заборгованості за кредитним договором №11253630000 від 16.11.2007 року, Староміським районним судом м. Вінниці 27.04.2010 року було видано виконавчий лист (т. 1 а.с. 84 – 85).

В забезпечення виконання зобов’язань за наведеним вище кредитним договором №11253630000 від 16.11.2007 року в розмірі 35 000 доларів США між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 19.11.2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 передала АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру №49, по вул. Тарногродського, 25 в м. Вінниці. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 19.11.2007 року ОСОБА_16 (зареєстровано в реєстрі за №3663; накладено заборону, що зареєстровано в реєстрі за №3664) (т. 1 а.с. 86 – 89).

На підставі виконавчого листа №2–1584/09р., виданого 27.04.2010 року на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 04.11.2009 року та заяви представника стягувача, державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_17 10.06.2010 року було відкрито виконавче провадження ВП № 20059212 (т. 1 а.с. 83, 90).

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем Куйданом О.І. складено Акт опису й арешту майна від 22.02.2011 року серії АА 369011, згідно якого описано і накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1, а саме на квартиру №49, по вул. Тарногродського, 25 в м. Вінниці, загальною площею 37,7 кв.м., житловою 17,6 кв.м. Майно прийняла на відповідальне зберігання ОСОБА_1, її також повідомлено, що майно на реалізацію буде передане не раніше 03.03.2011 року (т. 1 а.с. 91 – 94).

Постановою державного виконавця Замостянського ВДВС ОСОБА_18 від 23.07.2013 року змінено відповідального зберігача майна боржника (квартири №49, за адресою вул. Тарногродського, 25 в м. Вінниця) з ОСОБА_1 на заступника директора Вінницької філії ПП «СП Юстиція» ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 95).

На підставі постанови державного виконавця Замостянського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_18 від 12.04.2013 року про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, визначено суб’єктом оціночної діяльності у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_20, який склав експертний звіт вартості спірної квартири станом на 29.04.2013 року та згідно якого вартість вказаної квартири станом на вказану дату становила 154947 грн. (т. 1 а.с. 96 – 98).

ОСОБА_6 ВДВС ВМУЮ від 17.06.2013 року № 11684/09 – 37/10 ОСОБА_1 повідомлено про визначену експертним шляхом вартість спірної квартири на рівні 154947 грн., про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 99 – 102).

Листом №13635/09 – 37/18 від 12.07.2013 року ОСОБА_6 ВДВС ВМУЮ направив до Управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області заявку на реалізацію арештованого майна та пакет документів для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу,попередньо встановивши, що майна попередньої черги, на яке можливо звернути стягнення в ході виконавчого провадження не встановлено(т. 1 а.с. 104 – 107).

24.07.2013 року між ОСОБА_6 ВДВС ВМУЮ та ПП «СП Юстиція» укладено договір про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно якого Відділ ДВС передає організатору прилюдних торгів (ПП «СП Юстиція) нерухоме майно арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири за стартовою ціною 154 947 грн. (т. 1 а.с. 10 - 109).

ПП «СП Юстиція» прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_1 призначались на 13.08.2013 року на 10 год. 30 хв. відповідно за стартовою ціною 154 947 грн., які не відбулись у зв’язку з відсутністю зареєстрованих покупців (т. 1 а.с. 113, 114).

Згідно акта державного виконавця про уцінку арештованого нерухомого майна від 14.10.2013 року проведено уцінку арештованого нерухомого майна (спірної квартири) на 10 % та визначено вартість майна після переоцінки на рівні 139 452,30 грн. (т. 1 а.с. 110).

Другі прилюдні торги ПП «СП Юстиція» з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_1 призначались на 01.11.2013 року на 10 год. 00 хв. відповідно за стартовою ціною (після переуцінки) – 139 452, 30 грн., які також не відбулись у зв’язку з відсутністю зареєстрованих покупців (т. 1 а.с. 111, 112).

Згідно акта державного виконавця про уцінку арештованого нерухомого майна від 01.11.2013 року проведено уцінку арештованого нерухомого майна (спірної квартири) на 49 % та визначено вартість майна після переоцінки на рівні 79 022, 97 грн. (т. 1 а.с. 115).

Треті прилюдні торги ПП «СП Юстиція» з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_1 були призначені на 22.11.2013 року на 11 год. 00 хв. відповідно за стартовою ціною (після повторної переуцінки) – 79 022,97 грн., в яких, згідно протоколу №28/140/13/А – 1 прийняли участь дві особи, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Переможцем торгів визнано ОСОБА_8, який запропонував найвищу ціну за спірну квартиру в розмірі 79500,00 грн. (т. 1 а.с. 148, 117).

12.03.2014 року державним виконавцем Замостянського ВДВС ВМУЮ ОСОБА_18 складено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, що затверджено начальником вказаного відділу ДВС цього ж числа, на підставі якого 26.03.2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_8, що зареєстровано в реєстрі за №315. (т. 1 а.с. 58, 59).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.03.2015 року (індексний номер 35510342), за ОСОБА_8 зареєстровано на праві приватної власності квартиру №49, по вул. Тарногродського, 25 у м. Вінниці (т. 1 а.с. 62).

19.04.2015 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І – АМ № 308914, яке видане 22.04.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області (т. 1 а.с. 9).

30.04.2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 було заведено спадкову справу №21/2015 до майна померлого 19.04.2015 року ОСОБА_8, відповідно до якої із заявами про прийняття спадщини 30.04.2015 року звернулися ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4. Мати померлого ОСОБА_8 – ОСОБА_7 подала нотаріусу заяву від 10.05.2015 року в якій вказувала, що від своєї частки спадщини відмовляється на користь сина померлого – ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 3 а.с. 79-112).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язанняодержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

За змістом ст. 41 Закону України «Про іпотеку» в редакції на день виникнення спірних правовідносин, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до ч. 1 ст. 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ч 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого судового рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об’єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобовязань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

На момент виникнення спірних правовідносин порядок реалізації арештованого майна регулювався Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999 року.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації арештованого майна на прилюдних торгах, що полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак, є правочином.

Відчуження майна з прилюдних торгів, відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів; правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, у разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті.

Згідно п. 3.11. Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Під час розгляду питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей (Правова позиція з цього питання викладена в Постанові Верховного суду України від 02.09.2015 року у справі №6 – 813 ЦС 15).

Згідно матеріалів виконавчого провадження, копії яких містяться в матеріалах даної цивільної справи, суд встановив, що після складення у присутності представника ПАТ «Укрсиббанк» та боржника ОСОБА_1 Акта опису й арешту майна від 22.02.2011 року, а саме квартири АДРЕСА_1, державним виконавцем 12.04.2013 року було призначено суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_20 для визначення вартості вказаної квартири з метою подальшої її реалізації. Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна - квартири АДРЕСА_1 станом на 29.04.2013 року, ринкова вартість даної квартири склала 154947,00 грн. В подальшому, державний виконавець 17.06.2013 року повідомляв банк і боржника ОСОБА_1 про вартість описаного і арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 в сумі 154947,00 грн., зокрема, шляхом надісланння повідомлення про результати оцінки майна рекомендованим листом за двома адресами боржника ОСОБА_1: зазначеною у виконавчому документі та за місцем фактичного проживання боржника (т. 1 а.с. 91-103).

Разом з тим, суд звертає увагу, що в подальшому про вчинення усіх подальших виконавчих дій у даному виконавчому провадженні, а саме: призначення прилюдних торгів на 13.08.2013 року; здійснення уцінки арештованого нерухомого майна від 14.10.2013 року (спірну квартиру уцінено на 10% та визначено вартість майна після уцінки на рівні 139452,30 грн.); призначення других прилюдних торгів з реалізації спірної квартири на 01.11.2013 року; здійснення уцінки арештованого нерухомого майна від 01.11.2013 року (квартиру уцінено на 49% та визначено вартість майна на рівні 79022,97 грн.); призначення третіх прилюдних торгів з реалізації спірної квартири на 22.11.2013 року та про результати останніх прилюдних торгів боржник ОСОБА_1 належним чином повідомлена не була і матеріали справи таких доказів не містять.

Вказане свідчить про порушення вимог закону в частині належного повідомлення ОСОБА_1 про день, час та місце проведення прилюдних торгів під час організації проведення прилюдних торгів.

Суд також погоджується із доводами позивача ОСОБА_1 про порушення п.п. 3.2, 3.4. наведеного вище Тимчасового положення та ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» згідно яких обов’язковою умовою призначення та проведення прилюдних торгів, після збігу шестимісячного терміну з дати проведення оцінки майна, є проведення нового звіту про оцінку майна, виходячи з такого.

Частиною 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Частинами 2-3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частинами 1, 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб’єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством.

Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення).

Частиною п’ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім пункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, (Інструкція та Тимчасове положення нині втратили чинність) передбачали підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна.

Так, у разі відсутності покупців та з інших визначених Тимчасовим положенням причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно витягу із Звіту про оцінку вартості спірного майна станом на 29.04.2013 року визначено його ринкову вартість на рівні 154947,00 грн. У Звіті датою проведення вказаної оцінки є 29.04.2013 року; термін дії звіту – 6 місяців від дати оцінки (т. 1 а.с. 97 – 98).

Проте, як вбачається з протоколу №28/140/13/А – 1 від 22.11.2013 року торги відбулись на підставі Звіту суб’єкта оціночної діяльності, що втратив свою чинність 29.10.2013 року (після спливу визначеного законом шестимісячного терміну) і вказане свідчить про порушення порядку реалізації майна з прилюдних торгів, що визначено ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктами 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Отже, спірне нерухоме майно на прилюдні торги було виставлено поза межами строку дії оцінки і повторну оцінку державною виконавчою службою не було проведено, а майно було продано за ціною, встановленою актом уцінки майна від 01.11.2013 року, виходячи з висновку про оцінку майна, який на час проведення прилюдних торгів був нечинним.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №ОС-309 від 17.09.2018 року ринкова вартість однокімнатної квартири №49, загальною площею 37,7 кв.м., розташованої за адресою: м.Вінниця, вул. С.Зулінського (колишня Тарногродського), 25, визначена порівняльним методичним підходом, станом на 22.11.2013 року, складає 191844,00 грн. (т. 4 а.с.2-28).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, належна позивачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_3 була продана на прилюдних торгах 22.11.2013 року за 79500,00 грн., тобто за ціною, в два з половиною рази нижчою від реальної вартості квартири.

Суд вважає, що реалізація майна з визначенням ціни, яка в рази нижча реальній вартості, порушує справедливу рівновагу, а заявник матиме особистий і надмірний тягар, що є порушенням ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення та підставою для визнання цих торгів недійсними, але за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Оскільки квартира АДРЕСА_3 була продана на прилюдних торгах 22.11.2013 року за 79500,00 грн., тобто за ціною, в два з половиною рази нижчою від реальної вартості квартири (згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №ОС-309 від 17.09.2018 року ринкова вартість даної квартири станом на 22.11.2013 року, складає 191844,00 грн.), дана квартира була реалізована без належного повідомлення про це боржника, зокрема, наслідком чого було позбавлення ОСОБА_1 права на оскарження стартової ціни реалізації майна після проведення державним виконавцем двох уцінок, а також проведення 22.11.2013 року прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, тому все вказане в сукупності порушує майнові права ОСОБА_1 і є підстави для задоволення позовних вимог по суті.

При вирішенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 46) про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що визначений ст. 48 Закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна та що позивач ОСОБА_1 пропустила наведені строки, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 5 статті 45 Закону України «Про іпотеку» за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.

Продаж предмета іпотеки оформлюється протоколом, який є письмовим доказом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Статтею 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника прилюдних торгів оскаржити результати цих торгів.

ВСУ роз’яснив, що оскарження результатів проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене цією статтею, є пред’явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах.

За таких умов оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку» (постанова ВСУ від 05.04.2017 у справі №6-1375цс16).

Як встановлено судом по справі, оскаржувані ОСОБА_1 прилюдні торги відбулися 22.11.2013 року, а до суду позивач ОСОБА_1 звернулася 24.09.2015 року, тобто із пропуском 3-х місячного строку з дня проведення торгів – майже через 2 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 5 цієї статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач ОСОБА_1 у своїй заяві від 03.03.2016 року (т. 1 а.с. 177-178) вказувала про поважність причин щодо подання нею даного позову не протягом 3-х місяців з дня проведення торгів, а лише після того, як вона дізналася про їх проведення з матеріалів цивільної справи №127/16659/15-ц, що є підставою для застосування судом ч. 5 ст. 267 ЦК України, про що заявила суду.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 81 ЦПК України, а саме, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, при вирішенні питання про поновлення ОСОБА_1 строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав щодо визнання недійсним акта державного виконавця про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить фізичній особі – ОСОБА_1 від 22.11.2013 року та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_8, яке посвідчене 26 березня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за №315 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, суд виходить із такого.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 6 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» протягом п’яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця, приватного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення 22.11.2013 року прилюдних торгів і ОСОБА_1 як іпотекодавцю не було направлено копію такого акта державного виконавця та доказів у спростування вказаного стороною відповідача суду не надано.

Позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що про продаж квартири на прилюдних торгах вона дізналася тільки тоді, коли отримала з Вінницького міського суду судову повістку та копію позову ОСОБА_5 до неї та ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 та визнання права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, власником якої вона була.

Провадження за цим позовом було відкрито 24.07.2015 року згідно ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області Гриневича В.С. (справа №127/16659/15-ц), розгляд справи було призначено на 03.09.2015 року. В додатку до позову було надано копії документів, в тому числі свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів від 26.03.2015 року та відповідно ОСОБА_20 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.03.2015 року.

ОСОБА_1 вказувала, що отримавши позов ОСОБА_5 вона звернулася за правовою допомогою та одразу оспорила результати торгів, подала судді Гриневичу В.С. (справа №127/16659/15-ц) зустрічну позовну заяву з вимогами про визнання недійсними цих торгів, але ухвалою Вінницького міського суду від 22.09.2015 року їй було відмовлено в прийнятті даного позову як зустрічного та об’єднанню його з первісним, роз’яснено право подати даний позов в загальному порядку, що нею й було зроблено 24.09.2015 року, одразу ж після отримання копії цієї ухвали суду. І ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 року було відкрито провадження у даній справі за даним позовом ОСОБА_1

Вказані обставини підтверджуються копією позовної заяви ОСОБА_5 від 14.07.2015 року, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2015 року, позовною заявою ОСОБА_1 по даній справі – вх. №75593 від 24.09.2015 року (т. 1 а.с. 2-8, 15-19).

Матеріали справи не містять будь-яких інших належних доказів, які б переконливо, поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 була обізнана про проведення 22.11.2013 року прилюдних торгів з реалізації належної їй на праві власності квартири і протягом 3-х місяців з дня проведення прилюдних торгів вона не зверталася до суду з позовом про їх оскарження без поважних причин.

Представники відповідача ОСОБА_5 в доведення обізнаності ОСОБА_1 про проведення 22.11.2013 року прилюдних торгів з реалізації належної їй на праві власності квартири посилалися на зміст заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю по цивільній справі №127/14001/15-ц.

Так, в судовому засіданні було оглянуто матеріали цивільної справи №127/14001/15-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, із якої встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.08.2015 року заяву ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_8, який помер 19.04.2015 року та ОСОБА_1, проживали однією сім’єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з серпня 2002 року до лютого 2013 року (т. 3 а.с. 43-45).

У даній заяві ОСОБА_1, зокрема, вказано: «19 квітня 2015 року помер ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-АМ №308914. Приватним нотаріусом ОСОБА_10 30.04.2015 року відкрито спадкову справу номер у Спадковому реєстрі 57403952, номер у нотаріуса №21/2015. Спадкоємцями померлого є мій малолітній син ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_3, законним представником якого є я, його мати, та мати померлого ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, в тому числі: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37,7 кв.м., житловою 17,6 кв.м. Я проживала однією сім’єю з померлим ОСОБА_22 з серпня 2002 року по лютий 2013 року, вели спільне господарство, у нас був єдиний сімейний бюджет. Спочатку проживали на різних квартирах по найму, що можуть підтвердити свідки. 16.11.2007р. я уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11253630000 в сумі 35000 доларів США для придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 37,7 кв.м., житловою 17,6 кв.м., яка була в заставі банку. Строк повернення кредиту був встановлений 13.11.2037р. З листопада 2007р. робили ремонт в зазначеній квартирі, в 2008р. поселились в ній та були всі втрьох – я, померлий ОСОБА_8, наш син ОСОБА_23, проживали за однією адресою проживання, що підтверджується довідкою про склад сім’ї. У нас 21.05.2010р. народилась дитина ОСОБА_21, батьком якої був померлий, що підтверджується записом про його батьківство в свідоцтві про народження. З 06.11.2009р. і до даного часу я була зареєстрована у батьків померлого: мати ОСОБА_7, відчим ОСОБА_24, які теж можуть підтвердити факт проживання мене та померлого однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Вимушена звернутися до суду з цією заявою, оскільки встановлення цього факту мені необхідно з метою подання нотаріусу для визначення моєї частки в спадковому майні.».

Разом з тим, суд звертає увагу, що ні зміст вказаної вище заяви ОСОБА_1 по цивільній справі №127/14001/15-ц, ні самі матеріали цивільної справи №127/14001/15-ц про встановлення факту проживання однією сім’єю не містять в собі жодного зазначення ОСОБА_1 в цій заяві та жодних доказів того, що вона була обізнана про проведення прилюдних торгів 22.11.2013 року і що переможцем торгів став ОСОБА_8

Так само і в матеріалах даної цивільної справи, і в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 відсутні будь-які належні докази про обізнаність ОСОБА_1 про проведення прилюдних торгів 22.11.2013 року і що переможцем торгів став ОСОБА_8

При цьому суд відхиляє пояснення свідка ОСОБА_14 щодо обізнаності ОСОБА_1 про проведення 22.11.2013 року прилюдних торгів з реалізації належної їй на праві власності квартири, оскільки як пояснила свідок суду, про ці обставини їй відомо зі слів померлого ОСОБА_8, а також її пояснення з даного приводу не підтверджені ніякими іншими письмовими доказами (ч. 2 ст. 90 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними, позивачем відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, а тому такий строк підлягає поновленню.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в рахунок компенсації судового збору по 487,20 грн. та по 1800,00 грн. за проведення судової експертизи з кожного відповідача.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року №68/5, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, ст. ст. 203, 215, 575 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-78, 81, 82, 89, 90, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позов задовольнити.

Визнати акт державного виконавця про проведені прилюдні торги відповідно до протоколу №28/140/13/А – 1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить фізичній особі – ОСОБА_1 від 22.11.2013 року, який затверджено начальником ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_13 від 12 березня 2014 року – недійсним.

Визнати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_8, яке посвідчене 26 березня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за №315 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 – недійсним.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації судового збору 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. та 1800,00 грн. за проведення судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації судового збору 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. та 1800,00 грн. за проведення судової експертизи.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: м. Вінниця, 1 – й провулок Трублаїні, 8.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 13, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідач: ОСОБА_6 відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ідентифікаційний код 34983238, місцезнаходження за адресою: м.Вінниця, вул. Соборна 15а.

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», місцезнаходження за адресою: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12, ЄДРПОУ 09807750.

Третя особа: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, проживає за адресою: м. Вінниця, 1 – й провулок Трублаїні, 8.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2018 року.

Суддя: