Рішення № 78428523, 06.12.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3720/15-ц

2/215/162/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Науменко Я.О.

за участю секретаря Конопліної С.І.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу №215/3720/15-ц за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про визнання недійсним кредитного договору №72/в від 31.01.2007 р., укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, та визнання припиненим договору іпотеки укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_3 31.01.2007 р. за №507,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2015 р. позивач за первісним позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернувся до суду з позовом в якому просив в рахунок погашення заборгованості відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 за кредитним договором № 72/в від 31.01.2007 року, що складає 368118,97 грн., звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_2 предмет іпотеки – нежитлове приміщення № 80, загальною площею 21,7 кв. м., збудоване на першому поверсі будинку № 96 по вул. 23 Лютого в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1». В обґрунтування позову зазначив, що 31.01.2007 р. між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 72/в, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20000 доларів США на строк до 30 січня 2017 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачеві за первісним позовом ОСОБА_2 кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору сторони по справі 31.01.2007 р. уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, ОСОБА_3, 21.01.2007р.. Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 не виконуються умови Кредитного договору № 72/в від 31.01.2007 року щодо своєчасного повернення грошових коштів відповідно до узгодженого графіка платежів, його заборгованість станом на 12.06.2015 р. складає 368118,97 грн., в тому числі: 9376 дол. США – заборгованість за кредитом, 4955,58 дол. США – відсотків за користування кредитом, що за курсом НБУ станом на 12.06.2015 р. складає 301357,23 грн. а також 66761,74 грн. – плата з пропуск платежів. Тому, враховуючи положення Іпотечного договору від 31.01.2007 року, згідно умов якого у разі невиконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів позичальник має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на нього, позивач за первісним позовом просить задовольнити позов.

Заочним рішенням від 20.01.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ухваленим у справі за зазначеним позовом позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі. Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.02.2016 р. в порядку ст.219 ЦПК України виправлено описки, допущені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення, а саме: замість вартістю 359400,00 грн. писати вартістю 259000,00 грн. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №72 від 31.01.2007 року в сумі 368 118,97 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 9 376,00 дол. США, відсотки за користування кредитом – 4955,58 дол. США, що по курсу НБУ 21,027495 станом на 12.06.2015 р. становить301357,23 грн., плата за пропуск платежів – 66761,74 грн. на належний на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП:НОМЕР_1) предмет іпотеки – нежитлове приміщення під номером 80, загальною площею 21,7 кв.м, збудоване у перший поверх п’ятиповерхового житлового будинку під номером 96 на вулиці 23 Лютого у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, вартістю 259000,00 грн., шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 19017842, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б.27 «Т»). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою від 23.01.2017 р. про перегляд заочного рішення посилаючись на те, що при розгляді справи, за результатами якого було винесено вказане заочне рішення, відповідач ОСОБА_2 не з’явився в судове засідання з поважних причин, а саме у зв’язку з тим, що він був відсутній у місті ОСОБА_5, що підтверджується актом з місця проживання.

Ухвалою від 03.05.2017 р. скасоване заочне рішення Тернівського районного суду міста ОСОБА_5 від 20.01.2016 року та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 29.05.2017 р. визначено проводити розгляд справи в режимі відео конференції з Дніпровським районним судом м. Києва.

Ухвалою від 08.11.2017 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7 про забезпечення позову.

Ухвалою від 08.11.2017 р. прийнято до розгляду разом із первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про визнання недійсним кредитного договору №72/в від 31.01.2007 р., укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, та визнання припиненим договору іпотеки укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_3 31.01.2007 р. за №507.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції. У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою від 01.02.2018 р. визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 06.03.2018 р. задоволено частково клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) про витребування доказів.

У судовому засіданні 01.11.2018 р. в зв’язку з неявкою представника позивача за первісним позовом було оголошено перерву до 06.12.2018 р..

У судове засідання 06.12.2018 р. представники сторін не з’явились.

Представник позивача за первісним позовом направив суду клопотання вих.№08/17299 від 05.12.2018 р. про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання через його участь в іншій справі, що розглядається іншим судом (вх.№19132 від 05.12.2018 р.).

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) подала суду заяву про розгляд справи, в зв’язку з постійною неявкою представників позивача за первісним позовом та з метою запобіганню зловживання процесуальними правами останнього і дотримання розумних строків розгляду, за її відсутності та ОСОБА_2 (вх.№19193 від 06.12.2018 р.).

Крім того, позивач за зустрічним позовом подала суду заяву про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду (вх.№19194 від 06.12.2018 р.).

Враховуючи тривалий розгляд справи, та те, що юридична особа не обмежена кількістю представників, які можуть від її імені представляти інтереси в суді, суд визнає неявку представника позивача за первісним позовом неповажною та розглядає справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

31.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (далі – ОСОБА_1) та ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2О.) укладено кредитний договір № 72 (далі – кредитний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав Позичальнику (ОСОБА_2О.) кредит у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США зі сплатою 14,0 % річних, на цільове призначення – ремонт нерухомого майна, терміном користування до 30.01.2017 р. (а.с.13-16, том 1).

18.05.2010 р. Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1».

Банк виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу суму кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № 20490 від 31.01.2007р. (а.с.7, том 1).

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, зокрема, що Кредитодавець має право у разі несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів вимагати дострокового погашення Кредиту у повному обсязі, сплати процентів за його користування та сплати відповідних штрафних санкцій; звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання Позичальником зобов’язань по поверненню Кредиту і сплаті процентів.

Пунктом 3.3. кредитного договору встановлено, що відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням; забезпечити повернення кредиту в строки та на умовах, що визначені цим Договором; сплачувати проценти за користування кредитом в строки та на умовах, що визначені цим Договором; на вимогу Кредитодавця достроково повернути наявну заборгованість за Кредитом, сплатити проценти за фактичний термін користування кредитом та штрафні санкції.

Відповідно до п.4.2. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, за кожний день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору за неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених п.3.3.3-3.3.7, 5.2 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5% від суми Кредиту, визначеної в п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами,зазначеними кредитодавцем.

В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору, між Банком (надалі – Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (надалі – Іпотекодавець) 31.01.2007 р. укладено іпотечний договір (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, ОСОБА_3 (а.с.18-23 том 1), та 31.01.2007р. зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 506 (а.с.24 том 1). Предметом іпотеки за цим договором є нежитлове приміщення під номером 80, загальною площею 21,7 кв. м., вбудоване в перший поверх п'ятиповерхового житлового будинку під номером 96 на вулиці 23 Лютого в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області (далі - предмет іпотеки).

Предмет іпотеки є приватною власністю відповідача на підставі Договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого 12 серпня 2005 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим номером 4830, зареєстрованого в КП «Криворізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 31 жовтня 2006 року, номер запису 5355 в книзі 12Н-355 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 10819103.

У зв'язку з посвідченням Договору іпотеки 31.01.2007 року накладено заборону відчуження зазначеної в договорі нежитлове приміщення під номером 80 вбудованого в перший поверх п'ятиповерхового житлового будинку під номером 96 на вулиці 23 Лютого в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, яка є власністю Іпотекодавця, до припинення чи розірвання договору іпотеки та зареєстровано в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна за № 506.

Згідно з п.5.1.6, 5.1.7, 5.1.12 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. У разі порушення Позичальником зобов’язання за Кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов’язань за цим Договором, а також інших обов’язків Іпотекодавця (Позичальника), Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Зобов’язання, а в разі його невиконання – отримати задоволення своїх вимог з вартості Предмета іпотеки, звернувши стягнення та реалізувавши предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.п.7.1 Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язання по Кредитному договору в цілому або в тій чи іншій частині та/або невиконання або неналежне виконання Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, в цілому або в тій чи іншій частині, Іпотекодержатель має право дострокового виконання Зобов'язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Пунктом 7.4. Договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі: за рішенням суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору.

Згідно з п.7.5 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених п.7.4. цього Договору.

За рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного Зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 7.6.1 Договору іпотеки).

На підставі Постанови Правління Національного Банку України №188 від 19.03.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №63 від 20.03.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016 р. Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора, продовжено строки ліквідації Банку по 19.03.2018 р. включно (а.с.34 том 2).

15.02.2018 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №474 від Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора, яким продовжено строк здійснення процедури ліквідації Банку по 19.03.2020 р. включно.

Враховуючи, що в результаті неналежного виконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_2 утворилася заборгованість, яку останній, незважаючи на вимогу Банку, не погасив, зазначене є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, предмет позову – звернення стягнення у спосіб визнання права власності за банком на іпотечне майно.

Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові – на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем ОСОБА_9 Верховного Суду у своїй Постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18 сформувала наступний правовий висновок.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, набутого в позасудовому порядку.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки – це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Пунктом 7.6.1. договору іпотеки передбачено, що у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець за цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю предмета іпотеки. Підписанням цього Договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття останнім одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього Договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення Іпотекодержателя про придбання предмету іпотеки у власність, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Також, як зазначено вище, договором іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотримання умов, визначених в Законі України «Про іпотеку» (п.7.6.2 Договору іпотеки).

Таким чином, сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Позивач у позовній заяві вказує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем графіку погашення заборгованості за Кредитним договором № 72/в, ОСОБА_1 направив відповідачу вимогу-претензію з повідомленням, що строк виконання зобов'язань за Кредитним договором є таким, що настав з вимогою виконати свої зобов'язання у 30-ти денний строк від дня пред'явлення вимоги та повернути заборгованість за Кредитним Договором № 72/в від 31.01.2007 р.

Проте, суд зазначає, що доказів як самої такої вимоги, так і її направлення відповідачу суду не надано та в матеріалах справи вони відсутні.

Положеннями ч. 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позивач за первісним позовом не скористався своїм правом щодо зміни предмету позову.

Таким чином, враховуючи, що питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем вирішується виключно в позасудовому порядку відповідно до Закону України «Про іпотеку» та укладеного між сторонами іпотечного договору, а в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, тому первісний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 5 статті 257 ЦПК України представником позивача за зустрічним позовом подано заяву про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Враховуючи, що положеннями статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а право позивача на залишення позову без розгляду передбачене цивільно-процесуальним законодавством, дана заява відповідає вимогам діючого законодавства, тому суд вважає можливим залишити зустрічну позовну заяву без розгляду, задовольнивши при цьому заяву представника позивача за зустрічним позовом.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 223, 247, 257, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У первісному позові Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про визнання недійсним кредитного договору №72/в від 31.01.2007 р., укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, та визнання припиненим договору іпотеки укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_3 31.01.2007 р. за №507.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 06.12.2018 р..

Суддя: