Постанова № 78425056, 04.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/7394/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, суддя Спірідонов М.О., повний текст складено 03.10.18 по справі № 2040/7394/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було прийнято рішення про скасування дозволу ;на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач з зазначеним рішення не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що отримавши рішення суду першої інстанції та ознайомившись з ним виявив невідповідність (протилежність) резолютивної частини рішення мотивувальній частині. Враховуючи очевидну наявність невідповідності резолютивної частини рішення від 03.10.2018р. у справі №2040/7394/18 висновку мотивувальної частини - апеляційна скарга підлягає задоволенню шляхом зміни резолютивної частини рішення та задоволення позовної заяви.

На підставі викладеного просить скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018р. у справі №2040/7394/18 та змінити резолютивну частину судового рішення на задоволення позовної заяви громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.12.2018р. представник відповідача повідомив, що оскаржуване рішення знаходиться в архіві м. Донецьк, до якого у Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області доступ відсутній.

Третя особа, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.03.2004 року позивачці - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. ВГІРФО УМВС України в Донецькій області було видано посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 з посиланням на Розділ V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».

Також судом встановлено, що громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 прибула до Донецької області з В'єтнаму відповідно до Угоди укладеної між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємстві та організації СРСР від 02.04.1981 року.

Листом від 06.08.2018 року № 6301.8.1-16845/63.2-18 Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області повідомило позивачку ОСОБА_1 Листом про скасування дозволу на імміграцію в Україну рішенням УДМС України в Донецькій області (вх. № 8388 від 18.07.2013 року на адресу ГУ ДМС України в Харківській області).

Також судом встановлено, що зазначене рішення позивачкою отримано не було.

Колегія суддів зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07.06.2001 р. «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Положеннями ст. 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, за приписами пп. 2, 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 2491-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні), дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону № 2491-ІІІ квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 6 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Положеннями ст. 9 Закону № 2491-ІІІ встановлені умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про імміграцію» особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Колегія суддів зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983 (далі - Порядок № 1983).

У відповідності до пп. 2 п. 2 цього Порядку рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме, зокрема, батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно п. 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Отже, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні проводилася перевірка законності залишення на постійне проживання на території України позивача, та керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених у ст. 10 Закону України Про імміграцію», не виявив.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Отже, дозвіл на імміграцію може бути скасований у випадках, передбачених пунктами 1-5 ст. 12 вказаного Закону, а також в інших випадках, передбачених Законами України (пункт 6 ст.12 Закону України Про імміграцію).

Тобто, такі інші випадки, відповідно до наведеної правової норми, мають бути передбачені виключно Законами України.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області , третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення. Також в даній ухвалі, судом першої інстанції було прийнято рішення витребувати у Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в відзиві на позовну заяву зазначило, що натепер у ГУ ДМС України в Донецькій області відсутня можливість виконати зазначену вимогу суду через те що, такого рішення не виносилось. У 2009 році УГІРФО УМВС України в Донецькій області приймало рішення про скасування посвідок на постійне проживання які були видані громадянам Соціалістичної Республіки В'єтнам з порушення вимог абзацу 4 пункту 4 Розділу V «Прикінцеві положення Закону України про імміграцію». Крім того, у зв'язку із захопленням незаконним угрупуванням «ДНР» будівлі Управління ДАІ УМВС України в Донецькій області, в якому орендоване приміщення для ГУ ДМС України в Донецькій області за адресою м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 до повернення контролю української влади над територією міста Донецька доступ до всіх архівних документів та особових справ втрачено. Натепер у розпорядженні ГУ ДМС України в Донецькій області є лише електронний обліковий документ, який містить у тому числі відомості про те, що громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2009 році УГІРФО УМВС України в Донецькій області було скасована посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12.03.2004 яка видана не законно. Відсутність доступу до архівних документів УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області, на підставі яких було видано громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12.03.2004, а також рішення про визнання вищевказаної посвідки недійсною та такою що підлягає вилученню, не дозволяє суду оцінити обставини прийняття цих рішень та зробити висновок про наявність будь яких порушень при винесенні рішення УГІРФО УМВС України в Донецькій області у 2009 році (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України), а також належним чином отримати та оцінити письмові докази, які у цій справі мають значення для правильного вирішення спору (ст. ст. 72-77, 90, 94 КАСУ).

У відзиві Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області посилається на неможливість доступу до архіву після чого робить висновок, що з вищенаведеного вбачається, що він не приймав рішення про скасування дозволу на імміграцію

Відповідно до довідки Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 27.09.2018р. (а.с. 26) за наявними обліками ГУ ДМС України в Донецькій області посвідка на постійне проживання НОМЕР_2 на ім'я громадянки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Куйбишевським РВ не видавалась. Крім того відповідно до наявних обліків ВГІРФО ГУМВС України в Донецькій області у 2009 році прийнято рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 видану 12.03.2004 на її ім'я, але враховуючи, що 27.07.2004 вона знялась з реєстрації та вибула до м. Харкова, копію висновку щодо скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання та її вилучення у громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 були направлені до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 р. вирішено витребувати у Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області належним чином завірену копію рішення УГІРФО УМВС України в Донецькій області від 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 чи будь які інші документи, які стосуються прийняття даного рішення (висновки, рішення про визнання недійсною посвідки та інше).

Від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до суду надійшла відповідь на виконання вимог протокольної ухвали від 20.11.2018р., в якій зазначає, що за обліками ГУ ДМС України в Харківській області значиться громадянка СРВ ОСОБА_1, якій УГІРФО УМВС України в Донецькій області надано дозвіл на імміграцію в Україну. Листом ГУ ДМС України в Донецькій області від 18.07.2013 року №8388 повідомлено ГУ ДМС України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2009 році. Копії рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 до листа не було долучено. Надати вказаний лист до суду немає можливості, оскільки відповідно номенклатурної справи, в якій містився лист від 18.07.2013 року, знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Матеріали особової справи позивача до ГУ ДМС України в Харківській області не надходили. На даний час інформацію про стан чинності дозволу на імміграцію в Україну позивача надано суду з бази даних, в яку у 2013 році було внесено відомості з листа ГУ ДМС України в Донецькій області від 18.07.2013 року №8388. У зв'язку з викладеним, у ГУ ДМС України в Харківській області відсутня об'єктивна можливість надати суду запитувані документи

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

На запитання суду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.12.2018р. про можливість надати оригінал чи копію оскаржуваного рішення, представник відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, повідомила що не може надати суду оскаржуване рішення, однак лише в наслідок того, що оскаржуване рішення знаходиться в архіві м. Донецьк, до якого у Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відсутній доступ.

При цьому, як вбачається з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо обміну посвідки на постійне проживання (а.с.9) позивачку повідомлено про те, що звернення щодо обміну її посвідки на постійне пживання в Україні було розглянуто та згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться громадянка СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій було скасовано дозвіл на міграцію в Україну на підставі п.12 Закону України «Про імміграцію» і Л°8388 від 18.07.2013 року надійшов з ГУДМС України в Донецькій області). У зв'язку з викладеним, позивачці необхідно прибути до ГУ ДМС України в Харківській області для роз'яснення положень імміграційного законодавства.

Також колегія суддів враховує те, що відповідач Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області не заперечує факт скасування позивачці в 2009 році посвідки на постійне місце проживання в Україні, яка відповідно до положень ч. 4 ст. 11 Закону України "Про Імміграцію" надається після отримання дозволу на імміграцію.

Як вбачається з вищенаведеного, відзиву на позовну заяву, фактично відповідач, не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що у нього відсутня неможливість надати документів по справі, в тому числі оскаржуване рішення, через відсутність доступу до архівів Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Однак наведена підстава не можуть бути підставою для не вирішення питання між державою та фізичною особою та відмови в задоволенні позову фізичної особи.

З огляду на те, що ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Всі доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано, підстави для його винесення не можуть бути обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів існування підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію визначених ст. 12 Закону України "Про імміграцію" .

Враховуючи вищенаведене, те що оскаржуваного рішення, відповідачем, до суду не надано, відсутність обґрунтувань наявності підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію, передбачених ст.12 Закону України «Про імміграцію», а саме наявність такого дозволу слугувало підставою для відмови в обміні посвідки на постійне проживання в Україні, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну .

З урахуванням вищенаведеного доводи відповідача про не обґрунтованість позову є помилковими.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність підстав для обміну посвідки на постійне місце проживання в Україні в даному випадку не є предметом позову та судом не вирішується.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригіналу квитанції № 0.0.1128015637.1 від 08.09.2018р. яка міститься в матеріалах справи (а.с.12), сплатив судовий збір на суму 704 грн. 80 коп. та при подачі апеляційної скарги, згідно оригіналу квитанції № 0.0.1168411831.1 від 24.10.2018р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.39), судовий збір в сумі 1062,00 грн.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, положення ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1767 грн. 40 грн.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 2040/7394/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, яким в 2009 році скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1767 грн. 40 коп. витрати по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 10.12.2018.