Постанова № 78425049, 06.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/2788/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Катунова В.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гловного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року (суддя С.В. Воловик, повний текст складено 04.09.18 року) по справі № 1840/2788/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 11.04.2018 №О-2815-2206/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області.

30.08.2018 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 11.04.2018 року №О-2815-2206/21-18 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2018 року та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області на межами населеного пункту.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування зазначило, що листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області правомірно повідомлено позивача про врахування позиції сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також про відсутність у комплекті документів, поданому позивачем, правовстановлюючих документів на нерухоме майно чи довідки про їх відсутність. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправомірно зобов'язано відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки таке зобов'язання є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обгрунтування зазначила, що відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є неправомірними, оскільки не містять підстав для такої відмови, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 18.01.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумські області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 10).

20.02.2018 року відповідач листом повідомив позивача про неможливість задоволення її заяви, у зв'язку з тим, що управлінням враховано інформаційну довідку Міськрайонного управління у м. Суми та Сумському районі, згідно якої землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення: номер графи 14 (під господарськими будівлями та дворами), крім того в комплекті поданих позивачем документів відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно чи довідка про їх відсутність (а.с. 13).

02.03.2018 року позивач, у зв'язку з тим, що спеціалізованою експертною архітектурно-будівельною організацією ТОВ НВО "Гарпун" було проведене обстеження вказаної земельної ділянки та надана довідка, що дана земельна ділянка вільна від забудови, повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 26).

11.04.2018 року листом відповідача повідомлено позивача про неможливість задоволення її заяви, у зв'язку з тим, що управління повинно враховувати позицію органу місцевого самоврядування стосовно погодження у наданні земельної ділянки у власність, а листом Низівської селищної ради Сумського району Сумської області № 461/02-22 від 04.04.2018 р., сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки. Також в комплекті поданих позивачем документів відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно чи довідка про їх відсутність (а.с. 17).

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 11.04.2018 року №О-2815-2206/21-18 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.2 ст.50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду звернень позивача відповідачем складалися листи. Колегія суддів зазначає, що розгляд звернення у такий спосіб не є законним способом поведінки органу, оскільки листи є проміжними відповідями на звернення, які не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту у розумінні закону.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у його наданні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.04.2018 року по справі № 806/2208/17.

Отже, колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 11.04.2018 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за змістом та формою не може вважатись "відмовою" у розумінні ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, тобто, відповідачем за заявами позивача не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені у ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України.

Враховуючи, що відповідачем, за зверненнями позивача не прийнято рішення у встановленому законодавством порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.03.2018р.

Проте колегія суддів вважає передчасним висновок суду про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки рішення за результатом звернення позивача не прийнято у встановлений законодавством спосіб, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі № 1840/2788/18 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області та в цій частині відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року по справі № 1840/2788/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді В.В. Катунов О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 10.12.2018 року