Ухвала суду № 78423718, 23.11.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/4728/18

пр.№ 2-о/464/77/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі: головуючого судді Тімченко О.В., секретар судового засідання Бондар Н.С., з участю представника заявника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, при розгляді у відкритому підготовчому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу № 464/4728/18 за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2, заінтересована особа Сихівський відділ РАЦС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в :

у провадженні суду знаходиться вище зазначена справа.

У підготовчому судовому засіданні з ініціативи суду поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі, яке представником заявника підтримано, так як не заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а також просить повернути судовий збір.

Представник заінтересованої особи подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника заявника та дослідивши матеріали заяви суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

У поданій заяві представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить в порядку окремого провадження встановити факт, що має юридичне значення, а саме приналежність бабці заявника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до національності “єврейка”, для того щоб його нащадки не втратили своєї національності.

Згідно із ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови “Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” від 31 березня 1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

На даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Відповідно до частини першої ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Згідно із п.1.15, 2.13.2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до п.1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у п.2.28 розділу II цих Правил.

Наведені норми не передбачають можливості розгляду у порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства заяв про встановлення факту національності, неправильності даних про національність в актовому записі про шлюб та внесення змін в нього. Хоча зазначений у ч.1 ст.315 ЦПК України перелік справ не є вичерпним, проте за змістом наведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.

Зазначена позиція узгоджується і з усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема з позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 560/1080/16-ц та від 1 лютого 2018 року у справі № 760/19921/16-ц. За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як передбачено у п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з цим, заявник не позбавлений можливості звернутися в порядку, визначеному положеннями Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, за вирішенням питання про приналежність ОСОБА_3 до певної національності до органів реєстрації актів цивільного стану, як суб'єкта владних повноважень з метою внесення змін до актового запису щодо її національності, а у разі відмови такого суб'єкта - оскаржити її в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі.

За умовами ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Виходячи з положень ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Керуючись ст.ст.141, 200, п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.258-261ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2, заінтересована особа Сихівський відділ РАЦС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 352,40 грн. відповідно до квитанції № ПН846 від 28 серпня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 23 листопада 2018 року.

Головуючий О.В.Тімченко