Рішення № 78423716, 07.12.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1587/18

пр.№ 2/464/904/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2018 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Рудакова І.П.,

секретаря судових засідань Захарчук О.Ю.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Львівської митниці ДФС до ОСОБА_5 про стягнення витрат понесених Львівською митницею ДФС за зберігання товарів на складі митного органу,-

в с т а н о в и в :

Львівська митниця ДФС звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5, в якій просить стягнути з ОСОБА_5 на користь Львівської митниці ДФС витрати понесені Львівською митницею ДФС за зберігання на складі митного органу автомобіля марки «Mercedes-Benz 1524L», № шасі НОМЕР_1, сірого кольору, 1994р.в. та сигарет загальній в кількості 42610 пачок в сумі 19745,75 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.12.2016 у ОСОБА_5 було вилучено автомобіль марки «Mercedes-Benz 1524L», № шасі НОМЕР_1, сірого кольору, 1994р.в. та сигарети в кількості 42610 пачок (сигарети марки «L&a99;M» синього кольору з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках становить 16,00 грн. в кількості 3000 пачок; сигарети марки «KENT 8» з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках становить 24,50 грн. в кількості 10000 пачок; сигарети марки «Winston» синього кольору з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках 20,00 грн. в кількості 9990 пачок; сигарети марки «Marlboro Gold» з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках 25,00 грн. в кількості 19620 пачок), про що складено відповідний протокол № 5471/209089/16 від 16.12.2016. В подальшому, постановою Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 КУпАП було закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, а товар, вилучений згідно протоколу вирішено повернути ОСОБА_5 Водночас, в абзаці 2 сторінки 2 даної постанови суду чітко зазначено про наявність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.483 МК України. Відповідно до ст.242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. При цьому, в силу п.2 розділу ІІІ Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом МФ України від 15.06.2012 № 731, витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику. 24.07.2017 представником гр. ОСОБА_5 подано на Львівську митницю ДФС заяву про повернення товару та транспортного засобу згідно вищезазначеного судового рішення. Даний транспортний засіб з товаром був виданий зі складу 03.08.2017р. (видаткова накладна № 232 від 03.08.17). Відповідно до копії видаткової накладної № 232 від 03.08.2017 видача товару здійснена головним державним інспектором відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Козловською М.М. Доповідною запискою УМЗтаРІ від 22.11.2017 №623/13-70-03-05/20, керівника митниці повідомлено, що витрати за зберігання товарів та транспортного засобу на спеціальний рахунок Львівської митниці ДФС не надходили. А тому, листом Львівської митниці ДФС від 17.08.2017 № 263/К/13-70-03-05/19, скерованого представнику гр. ОСОБА_5 визначено, що загальна сума відшкодування за зберігання транспортного засобу з товаром на складі Львівської митниці ДФС 19 745,75 грн. Оскільки добровільно позивач свої боргові зобов'язання не виконає, виникла необхідність у вирішенні даного питання в судовому порядку.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 05.04.2018 даний позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

19.06.2018 представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги позивача заперечуються з наступних підстав. У позовній заяві позивач зазначає, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 КУпАП було закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил та вирішено повернути вилучений товар та транспортний засіб. Аргументи позивача у позовній заяві, зводяться до того, що у зв'язку із тим, що в мотивувальній частині постанови суду вказано про наявність ознак адміністративного правопорушення зі сторони ОСОБА_5, а тому, на думку позивача, ОСОБА_5 мав би сплатити витрати за зберігання товару і автомобіля Львівській митниці ДФС. Вважає, що позивач допустив неправильне тлумачення норм законодавства, які регулюють порядок відшкодування митних платежів, витрат на зберігання товарів та транспортних засобів, та порядок встановлення в діях особи вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Так, у ст.284 КУпАП зазначено, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну із таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього кодексу та 3) закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься, зокрема, за наявності обставин, передбачених ст.247 цього кодексу, у якій наведений вичерпний перелік обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, Галицький районний суд м.Львова 20.06.2017 року виніс постанову про закриття провадження у справі за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил. Тобто вказаною постановою, ОСОБА_5 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, на такого не було накладено адміністративного стягнення, а тому вини особи встановлено не було. У ч.1 ст.519 МК України зазначено, що витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього кодексу, а також інших понесених органами доходів і зборів витрат на провадження або розгляд справи. Враховуючи те, що витрати на зберігання товарів, транспортних засобі відносяться до витрат у справі про порушення митних правил, такі відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, щодо ОСОБА_5 така постанова відсутня, а тому в такому випадку, позов до ОСОБА_5 подано безпідставно. Частиною 2 розділу 3 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 731 від 15.06.2012 визначено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику. Враховуючи те, що у ч.3 розділу 3 даного Порядку вказується розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку, а такий випадок як раз і визначений у попередньому пункті розділу 3 Порядку, в якому описаний такий випадок і це лише тоді, коли особу визнано винною. Тому і в даному випадку, законодавство не передбачає можливості стягнення витрат за зберігання товару і транспортного засобу з відповідача. Крім того, зазначає, що ОСОБА_5 перебував за кордоном та переніс ряд операційних втручань, зокрема щодо видалення пухлини головного мозку. Враховуючи те, що ОСОБА_5 не зміг самостійно отримати товар і транспортний засіб, останній на території Італії 26.06.2017 видає на ім'я ОСОБА_7 довіреність на представництво його інтересів в Україні. Така довіреність була посвідчена віце-консулом Генерального консульства України в Мілані. Отримавши таку довіреність, ОСОБА_7 11.07.2017 одразу ж звернулась із відповідною заявою до позивача з проханням повернути їй товар і автомобіль. Таку заяву позивач не долучив до позовної заяви, чим свідомо скрив від суду факт первинного звернення до позивача. На що Львівська митниця ДФС надала відповідь № 5040/10/13-70-03-05/19 від 26.07.2017 про те, що не може повернути товар, оскільки довіреність, яка була подана із заявою, на їх думку не містить необхідних відомостей для отримання товару. Із покликанням на норми порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, Львівська митниця ДФС відмовила у видачі товару зі складу митниці. Таку відповідь, позивач також не долучив до матеріалів позовної заяви, при цьому саму відповідь позивач готував 15 днів. В подальшому, відповідач, перебуваючи далі в Італії, оскільки переніс операційне втручання, ще раз просить консула видати довіреність, де прописує який саме товар необхідно отримати у позивача. Повторно звернувшись із заявою про повернення вказаного товару та автомобіля марки «Mercedes-Benz 1524L» реєстраційний номер НОМЕР_2 24.07.2017, позивач лише 03.08.2017 повернув зазначене майно, без вказівки про сплату будь-яких платежів. Тобто, ОСОБА_5 вчиняв активні дії щодо отримання товару і транспортного засобу, видав довіреності, уповноважена особа зверталась до позивача із відповідними заявами, але в даному випадку сам позивач робив дії, які унеможливлювали забрати товар, і саме затягував час із відповіддю на первинне звернення, яке надійшло 11.07.2017 від ОСОБА_7 Відповідь на таку заяву позивач надав лише 26.07.2017. Тобто те, що товар зберігався на складі протягом вказаного терміну відбулося не з вини відповідача, а було штучно створене саме позивачем. З урахуванням наведеного, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

20.07.2018 представником позивача Львівської митниці ДФС - ОСОБА_2 було подано до суду відповідь на відзив, згідно з яким вказують на наступне. Відсутність події і складу адміністративного правопорушення та закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу є окремими підставами для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, які визначені різними пунктами ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В даному випадку, провадження у справі закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, а не за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в тому числі і суб'єктивної сторони такого. Навпаки, судом констатовано його наявність. Пунктом 2 розділу ІІ Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів передбачено, що витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику. У даному випадку датами початку та закінчення розрахунку суми витрат є 10.07.2017 по 02.08.2017 включно, що складає 24 доби. Займана площа товару становить 4,85 м.куб. Відповідно, розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару складає 116,40 євро (24 дні по 4,85 євро за добу). Курс НБУ станом на 03.08.2017 становить 30,64205500 гривень за 1 євро, що в перерахунку складає 3566,74 грн. Розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС транспортного засобу складає 528 євро (24 дні по 22,00 євро за добу). Курс НБУ станом на 03.08.2017 становить 30,64205500 грн. за 1 євро, що в перерахунку складає 16179,01 грн. Отже, загальна сума відшкодування за зберігання транспортного засобу з товаром на складі Львівської митниці ДФС становить 19745,75 грн. Крім того, в заперечення аргументів представника відповідача, щодо дій Львівської митниці ДФС, а саме затягування часу з відповіддю на звернення від 11.07.2017, повідомляє наступне. Пунктом 3 ст. 499 Митного кодексу України передбачено, що законні представники користуються під час участі у справі всіма правами, зазначеними у статті 498 Митного кодексу України. Повноваження інших представників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 498 цього Кодексу, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови органу доходів і зборів або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Пунктом 2.1 Глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, за зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 передбачено, що у довіреності мають бути чітко зазначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Проте, в переліку прав, які надаються представникові для виконання довіреності не зазначено права на отримання товару. Саме тому гр. ОСОБА_7 отримала відмову Львівської митниці ДФС на її заяві від 11.07.2017.

В свою чергу, представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подано заперечення на відповідь на відзив, за змістом якого повторно вказує на те, що вимоги позивача не відповідають законодавству та є необґрунтованими, з огляду на наступне. Досліджуючи питання про відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів слід взяти до уваги строк, протягом якого ОСОБА_7 подала відповідні документи для отримання товару і автомобіля. Так, пунктом 8 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012, встановлено, що при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються: час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз). Час затримки митного оформлення з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов'язки. У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. В даному випадку, затримка митного оформлення сталася з ініціативи митного органу. Особа, яка на підставі довіреності діяла в інтересах Відповідача, подала відповідні документи до Львівської митниці ДФС в строк, який відповідає чинному законодавству. На 11 день після вступу рішення в законну силу. Уся процедура візування заяви, яка подавалась первинно представником відповідача тривала понад 10 днів, і в подальшому саме митним органом було прийнято рішення про невідповідність довіреності, яка була видана відповідачем на території Італії. Для того, щоб виправити і врахувати всі зауваження митного органу, необхідним було знову ж таки отримати іншу довіреність також на території Італії, оскільки саме у вказаний період часу відповідач переносив хірургічне втручання щодо видалення пухлини головного мозку. Така довіреність була повторно засвідчена консулом та передана на територію України. І вже разом із іншою заявою була повторно подана до Львівської митниці ДФС. Тобто, якби Позивач розглянув заяву представника відповідача протягом 3-ох днів, то відповідач швидше виправив всі зауваження і таким чином зменшив термін перебування товару на митному складі. Те, що товар і ТЗ перебували та території митного складу протягом вказаного терміну часу є виною сама позивача, і в силу цього - відповідач не може нести жодні негативні наслідки саме що пов'язано із несвоєчасним виконанням позивачем своїх функцій.

Представник позивача Львівської митниці ДФС - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов повністю підтримала, надала пояснення аналогічні змісту поданих позовної заяви та відповіді на відзив відповідача, додатково вказавши, що стороною позивача долучено до справи усі наявні та необхідні докази в підтвердження позовних вимог, сукупність яких дає підстави для задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила, надала пояснення аналогічні змісту раніше поданих відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, вважає позов взагалі безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі протоколу про порушення митних правил № 5471/209089/16 від 16.12.2016 у відповідача ОСОБА_5 було вилучено товар, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz 1524L», № шасі НОМЕР_1, сірого кольору, 1994р.в. та сигарети в кількості 42610 пачок (сигарети марки «L&aan;M» синього кольору з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках становить 16,00 грн. в кількості 3000 пачок; сигарети марки «KENT 8» з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках становить 24,50 грн. в кількості 10000 пачок; сигарети марки «Winston» синього кольору з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках 20,00 грн. в кількості 9990 пачок; сигарети марки «Marlboro Gold» з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках 25,00 грн. в кількості 19620 пачок).

В подальшому, постановою Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 по справі №461/3102/17 провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 КУпАП - закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил. Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 5471/20908/16 від 16.12.2016, а саме: сигарети марки «L&a.Л;M» синього кольору з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках становить 16,00 грн. в кількості 3000 пачок; сигарети марки «KENT 8» з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках становить 24,50 грн. в кількості 10000 пачок; сигарети марки «Winston» синього кольору з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках 20,00 грн. в кількості 9990 пачок; сигарети марки «Marlboro Gold» з марками акцизного збору України (пачка: 20 сигарет з фільтром) ціна згідно написів на пачках 25,00 грн. в кількості 19620 пачок вирішено повернути ОСОБА_5

Постанова Галицького районного суду міста Львова по справі №461/3102/17 набрала законної сили 30.06.2017р.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Як з'ясовано судом, відповідач ОСОБА_5 не зміг самостійно отримати товар і транспортний засіб, оскільки перебував за межами території України в країні Італії, де проходив медичне лікування та переніс хірургічне втручання щодо видалення пухлини головного мозку. Так, останній на території Італії 26.06.2017 року видає на ім'я ОСОБА_7 довіреність на представництво його інтересів в Україні, яка була посвідчена віце-консулом Генерального консульства України в Мілані ОСОБА_8 Отримавши дану довіреність, ОСОБА_7 11.07.2017 звернулась із відповідною заявою до Львівської митниці ДФС з проханням повернути їй товар та автомобіль.

Відповіддю Львівської митниці ДФС № 5040/10/13-70-03-05/19 від 26.07.2017 заявника ОСОБА_7 було повідомлено, що повернути товар не дається можливим, оскільки довіреність, яка була подана із заявою, не містить необхідних відомостей для отримання товару, що визначено нормами порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Як наслідок Львівська митниця ДФС відмовила у видачі товару зі складу митниці ОСОБА_7

Водночас, 24.07.2017 представником гр. ОСОБА_5 - ОСОБА_7 було повторно подано до Львівської митниці ДФС заяву про повернення товару та транспортного засобу з долученням нового примірнику довіреності складеної 21.07.2017 віце-консулом Генерального консульства України в Мілані ОСОБА_9 (реєстрац.№3203). ОСОБА_7, в свою чергу, в порядку передоручення, на підставі довіреності виданою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 03.08.2017 (реєстрац.№1503) уповноважила ОСОБА_10 на отримання на її ім'я будь-яких оформлених документів та товарів.

Так, раніше конфіскований транспортний засіб з товаром був виданий зі складу 03.08.2017 (видаткова накладна № 232 від 03.08.17). Відповідно до копії видаткової накладної № 232 від 03.08.2017 видача товару здійснена головним державним інспектором відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Козловською М.М.

Водночас, доповідною запискою УМЗтаРІ від 22.11.2017 №623/13-70-03-05/20, керівника митниці повідомлено, що витрати за зберігання конфіскованих товарів та транспортного засобу на спеціальний рахунок Львівської митниці ДФС не надходили.

Підставність вимог щодо стягнення з відповідача коштів за зберігання транспортного засобу та товарів позивач мотивує тим, що в абзаці 2 сторінки 2 постанови Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 року по справі №461/3102/17 зазначено наступне: «Вивчивши матеріали справи та подані докази вважаю, що в діях ОСОБА_5 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.483 МК України, однак, провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності слід закрити за закінченням строку накладення адміністративного стягнення…». Сторона позивача вважає, що оскільки справу відносно відповідача ОСОБА_5 закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, а не за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, відтак вина останнього по суті встановлена, у зв'язку з чим такий повинен відшкодувати витрати за зберігання товарів.

Згідно представленого позивачем розрахунку, строк зберігання товарів тривав з 10.07.2017 по 02.08.2017 включно та складає 24 доби. Займана площа товару становить 4,85 м.куб. Відповідно, розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару складає 116,40 євро (24 дні по 4,85 євро за добу). Курс НБУ станом на 03.08.2017 становить 30,64205500 грн. за 1 євро, що в перерахунку складає 3566,74 грн. Розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС транспортного засобу складає 528 євро (24 дні по 22,00 євро за добу). Курс НБУ станом на 03.08.2017 становить 30,64205500 грн. за 1 євро, що в перерахунку складає 16179,01 грн. Таким чином, загальна сума відшкодування за зберігання транспортного засобу з товаром на складі Львівської митниці ДФС становить 19745,75 грн.

Однак, суд не погоджується з позицією сторони позивача щодо законності вимог про стягнення з відповідача коштів за зберігання конфіскованого транспортного засобу та товарів з огляду на наступне.

Так, у ст.487 МК України зазначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.527 МК України, у справах про порушення митних правил, суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну із таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Згідно із ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну із таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього кодексу та 3) закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься, зокрема, за наявності обставин, передбачених ст.247 цього кодексу.

Як було з'ясовано раніше, Галицьким районним судом м.Львова 20.06.2017 винесено постанову по справі №461/3102/17, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 КУпАП - закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил.

Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП. У даній ст.247 КУпАП наведений вичерпний перелік обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так, в силу вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. В даному випадку, оскільки мова іде про порушення митних правил, відтак статтею 467 МК України визначений шестимісячний строк з дня вчинення правопорушення для накладення адміністративного стягнення.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; закінчення встановленого законом двомісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення).

Визначення на законодавчому рівні тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.

Пункт 7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Слід також зазначити про принцип правової визначеності, на який у своїх рішеннях звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25.11.1999) суд вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований (п. 31). Тобто в даному випадку розуміється, що вимоги законодавства мають бути чіткими та зрозумілими особі. Якщо в національному законодавстві закріплено положення про те, що витрати на зберігання товару та транспортних засобів відшкодовується лише у випадку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на особу, а тому стягнення таких витрат в супереч закону, буде порушення принципу правої визначеності, оскільки таке стягнення не передбачено в національному законодавстві.

Більше того, у рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права: «Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абзац третій підпункту 3.1 п.3 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що правовій визначеності відповідатиме встановлення обмежень основних прав людини і громадянина лише за умови забезпечення зрозумілих і передбачуваних для особи наслідків застосування правових норм.

У нашому випадку, цей принцип говорить про те, що законодавством чітко має бути передбачена можливість стягнення витрат за зберігання товарів і транспортних засобів з особи, яка не була притягнена до адміністративної відповідальної. У випадку відсутності прямої вказівки на це у національному законодавстві, таке стягнення буде трактуватись як порушення прав особи.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають, як наслідок, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, не підлягають також стягненню з відповідача на користь позивача і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст.41, 61, 129 Конституції України, ст.ст.4, 242, 467, 527 Митного кодексу України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.247, 284 КпАП України та керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76-78, 80-81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволені позову Львівської митниці ДФС до ОСОБА_5 про стягнення витрат понесених Львівською митницею ДФС за зберігання товарів на складі митного органу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Сихівський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя Рудаков І.П.