Рішення № 78422219, 06.12.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1095/18

№ пров. 2/544/482/2018

Номер рядка звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 грудня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого – судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку пай в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, у якому зазначив, що 25 листопада 1995 року помер його відчим ОСОБА_3. 12 грудня 1995 року померла мати позивача ОСОБА_4. ОСОБА_1 як єдиний спадкоємцем майна померлої та фактично прийняв спадщину після смерті відчима ОСОБА_3, у порядку спадкування за ст. 551 ЦК Української РСР 1963 року, тобто за спадковою трансмісією. Позивач прийняв спадщину на грошові квлади матері та 08 серпня 1996 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Проте звернувшись до ОСОБА_2 державної ноитаріальної контори для оформлення свого права на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю), отримав відмову нотаріуса у зв’язку з тим, що ОСОБА_5 не отримав сертифікат на земельну сатку (пай) у зв’язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

Просить визнати за померлим 25.11.1995 ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) КСП ім. Ілліча, площею 4,94 умовних кадастрових гектарів, на території Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області та визнати за ним, право на земельну частку (пай) КСП ім. «Ілліча» площею 4,94 умовних кадастрових гектарів, на території Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 25 листопада 1995 року та ОСОБА_4, померлої 12 грудня 1995 року.

Представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги свого довірителя підтримав, просив їх задовольнити з підстав викледених у позові, про що подав заяву. Просив слухати справу у його відсутнсть.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтовані та не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

25 листопада 1995 року помер ОСОБА_3 (а.с. 16).

З 1952 року по 1985 рік ОСОБА_3 працював шофером КПС ім. Ілліча та був членом колгоспу, що підтверджується копією трудової книжки № 453 та копією довідки від 12.02.1985 (а.с. 8-10).

12 грудня 1995 року померла ОСОБА_4 (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про одруження серія ЯС № 370559 виданого Смотрицьким сільзагсом Пирятинського району, 07.05.1950 укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у наслідок чого останній присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с. 18).

Єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 (а.с. 19, 21), який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти померлої матері (а.с. 20).

Син померлої 12.12.1995 ОСОБА_4 ОСОБА_8 помер 20 лисопада 1996 року.

ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті 25.11.1995 відчима ОСОБА_3 у порядку спадкування за ст. 551 ЦК Української РСР 1963 року, тобто за спадковою трансмісією.

Оскільки спадкодавець помер у 1995 році до набрання чинності ЦК 2003 року, дані правовідносини регулюються ЦК Української РСР 1963 року.

Позивач звернувся до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори для оформлення свого права на спадщину у вигляді земельної частки (паю), проте отримав відмову нотаріуса у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не отримував сертифікат на земельну частку (пай).

Відповідно довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53582921 та № 53582945 від 06 жовтня 2018 рок виданих ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою спадкові справи до майна померлої 12 грудня 1995 року ОСОБА_4 та померлого 25 листопада 1995 року ОСОБА_3 Нестерови відсутні (а.с. 41-44).

Відповідно до повідомлення міжрегіонального управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.08.2018 № 1027/2018 виготовлявся Державний акт на право колективної власності на землю по КСП ім. «Ілліча» серія ПЛ 4 зареєстрований 20 липня 1995 року за № 4. Відповідно до запису в Книзі реєстрації видачі сертифікатів на земельну частку (пай) по КПС ім. «Ілліча» на основі розпорядження ОСОБА_2 районної адміністрації від 04.12.1996 року № 351 ОСОБА_3 не був включений до списку на видачу сертифікатів на земельну частку (пай) (а.с. 11-15).

Загальними зборами КСП ім. Ілліча с. Сасинівка Пирятинського району Полтавської області було вирішено провести розпаювання землі, яка перебуває в постійному користуванні КСП ім. Ілліча, затверджено список членів КСП, які мають право на одержання земельного паю, створено та затверджено комісію по питаннях роздержавлення та паювання землі, що підтверджується копією протоколу загальних зборів КСП ім. Ілліча від 03.02.1996 (а.с. 48-53) та списком громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ілліча (а.с. 61-67).

ОСОБА_3 у список осіб членів КСП ім. Ілліча, які мають право на одержання земельного паю включений не був, оскільки розпаювання земель проводилося у січні-лютому 1996 року, а ОСОБА_3 помер 25 листопада 1995 року.

Відповідно до ст.ст. 25, 118, 121 Земельного Кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Передача земельних ділянок у власність громадянам – працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.

За таких обставин, право на земельну частку (пай) у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств виникає у осіб, які є працівникам цих підприємств, або є пенсіонерами цих підприємств.

Обравши спосіб захисту права шляхом пред'явлення позову про встановлення права на земельну частку (пай) та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_3 з 1952 року по 1985 рік працював шофером КПС ім. Ілліча та був членом колгоспу проте відповідно до свідоцтва про смерть останній помер до початку розпаювання земель КСВ ім. Ілліча.

Таким чином, оскільки розпаювання земель КСП ім. Ілліча проводилося у січні-лютому 1996 року, а ОСОБА_3 помер 25 листопада 1995 року, у останнього не виникло право на одержання земельної частки (паю) та його не внеседо до списків осіб членів КСП ім. Ілліча, які мають право на одержання земельного паю .

Посилання у позовній заяві на те, що на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Ілліча ОСОБА_3 був членом КСП та мав право на земельну частку (пай) розміром 4,94 умовних кадастрових гектарів, але з невідомих причин не був включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю, і відповідно не отримав сертифікат на право власності на земельну частку (пай) не доводить право позивача на визнання за ним, право на частку (пай) КСП ім. «Ілліча» площею 4,94 умовних кадастрових гектарів на території Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавсь в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 25 листопада 1995 року.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 25, 118, 121 Земельного Кодексу України, ст. 551 ЦК Української РСР 1963 року, с у д,

в и р і ш и в :

У задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку пай в порядку спадкування за законом – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.О. Ощинська