Рішення № 7842004, 08.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2010 р.Справа № 11/106-10

За позовом Приватного підприємства "Баядера" м. Горлівка Донецької області

до підприємства споживчої кооперації "Маркет Чемерівці" смт. Чемерівці

про стягнення 4796,78 грн.

Суддя

Представники сторін:

Позивача : Березюк О.Б. за довіреністю від 31.12.09 р. (в судовому засіданні 05.02.2010р.)

Відповідача : не з`явився

В судовому засіданні 05.02.2010р. по справі оголошувалася перерва 08.02.2010р. для прийняття рішення по суті.

Суть спору: Позивач –ПП "Баядера" звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з відповідача - підприємства споживчої кооперації "Маркет Чемерівці" 4796,78грн. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання умов договору поставки від 15.04.2009р., з яких 4213,64грн. –сума основного боргу, 274,52грн. –пеня, 133,91грн. –10% річних та 174,71грн. –інфляційні.

Ухвалою суду від 15 січня 2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №11/106-10. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №5095861, з датою вручення 21.01.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву не наддав та позовні вимоги не оспорив.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи, оглянувши оригінали документів наданих позивачем в судовому засіданні, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

15 квітня 2009 року між сторонами по справі укладено договір поставки товару за №1042, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання, найменування, асортимент та кількість якого визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

На виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 48653,28грн., підтвердженням чого є видаткові накладні: №220959, №220960 від 12.08.2009р., №21851, №221852 від 19.08.2009р. та №222704 від 26.08.2009р.

Відповідно до п. 2.2. договору, розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом сплати покупцем вартості партії товару протягом 21 календарних днів з дати поставки такої партії.

Свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, і станом на 12.01.2010р. за ним рахувалася заборгованість в сумі 4213,64грн., які відповідач, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 20.12.2009р., визнає повністю.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачується постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

На підставі цього та у відповідності до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 133,91грн. –10% річних та 174,71грн. –інфляційних втрат та 274,52грн. –пені.

На момент слухання справи в суді інформація та докази зменшення заборгованості відповідача відсутня.

Дослідивши зібрані у справі докази щодо первісного позову та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На виконання умов договору поставки товару за №1042 від 15 квітня 2009 року позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 48653,28грн., підтвердженням чого є видаткові накладні: №220959, №220960 від 12.08.2009р., №21851, №221852 від 19.08.2009р. та №222704 від 26.08.2009р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

На відміну від позивача, відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, і станом на момент винесення рішення по справі за ним рахується заборгованість в сумі 4213,64грн.

20.12.2009р. між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач заборгованість визнає.

Позивач просить суд стягнути з відповідача - підприємства споживчої кооперації "Маркет Чемерівці" дану заборгованість.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачується постачальнику 10% річних від суми заборгованості.

Позивачем за порушення зобов’язання відповідачем нараховано до стягнення 133,91грн. –10% річних та 174,71грн. –інфляційних втрат.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно ст.. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.(ст.. 614 ЦК України).

Стаття 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачується постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 274,52грн. пені.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних, річних та пені, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Баядера" м. Горлівка Донецької області до підприємства споживчої кооперації "МаркетЧемерівці" смт. Чемерівці про стягнення 4796,78 грн. задовольнити.

Стягнути з підприємства споживчої кооперації "МаркетЧемерівці" смт. Чемерівці, вул. Центральна, 45 (код 35180920) на користь приватного підприємства "Баядера" м. Горлівка Донецької області, вул.. Озерянівська, 2, код 13491057) –4796,78грн. заборгованості, (з яких 4213,64грн. –сума основного боргу, 274,52грн. –пеня, 133,91грн. –10% річних та 174,71грн. – інфляційні), витрати по оплаті державного мита в сумі 102грн. та 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя