Рішення № 78418241, 04.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2018 року № 826/16010/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій"до про Служби безпеки України, Фонду державного майна України визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

за участю:

від позивача - Грачова А.В.;

від відповідача (Фонд) - Бєльський-Панасюк О.О.;

від відповідача (СБУ) - Скрипніков Д.С.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (далі - ТОВ "Інститут біохімічних технологій") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України та Фонду державного майна України із залучення співробітника Служби безпеки України - ОСОБА_4 до перевірки виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - корпусу основного виробництва та невстановленого обладнання, що перебуває на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення від 21.07.2006 № КПНБ-42;

- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України № 1067 від 10.08.2017 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 26.07.2018 № 998".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ є протиправним та не може слугувати законною підставою для участі співробітника Служби безпеки України в проведенні перевірки працівниками органу приватизації. На переконання позивача, для участі співробітника Служби безпеки України в проведенні перевірки виконання умов договору позивача, повноваження останнього повинні бути передбачені законом. Разом з тим, Закон України "Про Службу безпеки України" не наділяє співробітників Служби безпеки України правом перевіряти/приймати участь у проведенні перевірки виконання суб'єктами господарювання господарських договорів. Відповідно, не передбачені законом повноваження, не можуть бути надані наказом Фонду. Пояснює, що залучення співробітника Служби безпеки України призвело до зриву перевірки та протиправного складання акту про недопуск до проведення перевірки.

Ухвалою суду від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16010/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 30.10.2018.

25.10.2018 до суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи там, що оскаржувані дії та наказ вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, оскільки нормативно-правовими актами, якими у своїй діяльності керується Фонд, передбачено взаємодію з органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України. Вважає, що твердження позивача про порушення спірними діями його прав є безпідставними та не відповідають дійсності.

30.10.2018 представником позивача Грачовою А.В. подано до суду заяву, у якій остання просить суд долучити до матеріалів справи копію листа Служби безпеки України від 28.09.2018 № 211-248/115.

30.10.2018 до суду від представника Служби безпеки України Михальчука Ю.П. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що на Службу безпеки України у межах визначеної законодавством компетенції покладено захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. Звернув увагу, що згідно з чинним законодавством державні органи, підприємства, установи, організації та посадові особи мають сприяти Службі безпеки України у виконанні покладених на неї завдань. Пояснив, що ГУ КЗЕ Служби безпеки України листом від 28.12.2017 № 8/1/1-15781 проінформовано Фонд державного майна України про створення передумов до заподіяння шкоди економічній безпеці держави з боку ТОВ "Інститут біохімічних технологій" у зв'язку з невиконанням товариством умов договору та запропоновано провести перевірку у відповідності до вимог чинного законодавства та включити до складу комісії з проведення комплексного контролю виконання умов вказаного договору співробітника Служби безпеки України ОСОБА_4 Вважає, що рішення Служби безпеки України з залучення її співробітника до перевірки прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому, вважає, що підстави для задоволення позову - відсутні.

У зв'язку з тим, що представник позивача у судовому засіданні 30.10.2018 заявила клопотання про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, судом оголошено перерву до 13.11.2018.

07.11.2018 представником позивача Грачовою А.В. подано до суду відповідь на відзиви відповідачів, у якому остання звернула увагу, що незважаючи на загальні положення про право залучати інші органи до проведення перевірок важливим є те, що органи, які залучаються до перевірки, повинні мати відповідні повноваження, встановлені законодавством, що регулює їх діяльність. Зазначила, що Фонд державного майна України не має права своїми наказами розширювати повноваження інших органів, зокрема, Служби безпеки України. Вважає безпідставними посилання відповідачів на закони України "Про контррозвідувальну діяльність", "Про оперативно-розшукову діяльність", позаяк вказані закони застосовуються у випадку проведення однойменної діяльності - контррозвідувальної або оперативно-розшукової відповідно.

У зв'язку з перебуванням судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд адміністративної справи 13.11.2018 не відбувся, наступне судове засідання було призначено на 04.12.2018.

13.11.2018 представником Фонду державного майна України Бельським-Панасюком О.О. подано до суду клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі пунктів 7, 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивуючи тим, що наказом Фонду державного майна України від 19.10.2018 № 1335 визнано таким, що втратив чинність наказ від 26.07.2018 № 998, який є предметом розгляду даної справи.

22.11.2018 до суду від відповідача (Фонду державного майна України) надійшли заперечення, у яких останній звернув увагу на помилковості правової позиції позивача.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 04.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, зазначаючи, що повне відновлення прав позивача неможливе без визнання протиправними дій відповідачів, отже відсутні визначені пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для закриття провадження у справі.

Представник позивача у судовому 04.12.2018 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 04.12.2018 заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

У судовому засіданні 04.12.2018 судом не досліджувався наданий позивачем диск із записом перевірки від 04.09.2018, оскільки не є предметом розгляду даної справи дії відповідачів під час проведення перевірки, а також дії відповідачів, пов'язані з наслідками вказаної перевірки.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04.12.2018 проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.07.2018 Фондом державного майна України прийнято наказ № 998 "Про проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 № КПНБ-42", пунктом 1 якого призначено здійснити безпосередньо на об'єкті приватизації перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 № КПНБ-42 об'єкта незавершеного будівництва корпусу основного виробництва та невстановленого обладнання, що перебуває на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення у ІІІ кварталі 2018 року у такому складі:

- ОСОБА_7 - головний спеціаліст відділу по роботі внесення змін до договорів купівлі-продажу та післяприватизаційних продаж та оскарження перевірки Управління контролю постприватизаційних процесів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю;

- ОСОБА_8 - головний спеціаліст відділу контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу Управління контролю постприватизаційних процесів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю (а.с. 13).

Приймаючи спірний наказ, Фонд державного майна України керувався статтями 7, 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2012 за № 815/21127, та наказу Фонду державного майна України від 25.06.2018 № 864 "Про організацію перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна у ІІІ кварталі 2018 року".

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.06.2018 № 864 "Про організацію перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна у ІІІ кварталі 2018 року" та враховуючи лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 31.07.2018 № 8/1/1-8764 10.08.2018 Фондом державного майна України прийнято наказ № 1067, яким внесено зміни до пункту 1 наказу Фонду державного майна України від 26.07.2018 № 988 "Про проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 № КПНБ-42", включивши до складу перевіряючих виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - корпусу основного виробництва та невстановленого обладнання, що перебуває на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення, від 21.07.2006 № КПНБ-42, ОСОБА_4 - співробітника Служби безпеки України (а.с. 14).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо залучення до проведення перевірки співробітника Служби безпеки України та наказ Фонду державного майна України від 10.08.2018 № 1067, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з пунктом 19 частини другої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об'єктів приватизації здійснює орган приватизації.

Порядок здійснення контролю за виконанням зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.

Так, процедуру організації та здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням власниками об'єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу цих об'єктів приватизації визначає Порядок контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 N 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2012 за N 815/21127 (далі - Порядок N 631).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку N 631 контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації включає:

проведення державними органами приватизації безпосередньо на об'єктах приватизації або в господарських товариствах, акції (частки, паї) яких є об'єктом приватизації, перевірок виконання власниками цих об'єктів зобов'язань, визначених у договорах купівлі-продажу;

опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, отриманих від власників цих об'єктів на запит державних органів приватизації;

застосування санкцій, передбачених чинним законодавством і умовами договорів купівлі-продажу за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань, визначених договорами купівлі-продажу об'єктів приватизації.

За визначенням пункту 1.7 Порядку N 631 контроль може бути:

плановим, що здійснюється відповідно до щоквартальних графіків, які затверджуються наказами державних органів приватизації;

позаплановим, що здійснюється за рішенням державного органу приватизації для підтвердження усунення власником недоліків та порушень, виявлених під час проведення планового контролю, та на підставі звернень органів державної влади, судів, а також подання власником об'єкта приватизації заяви до державного органу приватизації про здійснення перевірки на його бажання.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку N 631 державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом:

проведення перевірок безпосередньо на об'єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки, паї) якого є об'єктом приватизації;

письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об'єкта приватизації документів (документарний контроль).

Пунктом 2.2 Порядку N 631 передбачено, що про проведення перевірки державний орган приватизації письмово повідомляє (не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення) шляхом направлення рекомендованого листа:

власнику (якщо об'єктом приватизації є об'єкт малої приватизації або єдиний майновий комплекс);

власнику та господарському товариству (якщо об'єктом приватизації є акції (частки, паї);

профспілковому комітету господарського товариства (якщо об'єктом приватизації є акції (частки, паї), який від імені трудового колективу підписав колективний договір.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 26.07.2018 № 998 Фондом державного майна України було призначено безпосередньо на об'єкті приватизації планову перевірку з питань виконання ТОВ "Інститут біохімічних технологій" умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 № КПНБ-42.

При цьому, представником позивача не заперечувались обставини щодо своєчасного повідомлення Фондом державного майна України ТОВ "Інститут біохімічних технологій" про проведення перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Фондом державного майна України при призначенні проведення планової перевірки дотримано процедуру її проведення в частині повідомлення позивача про здійснення такої перевірки.

Поряд з цим, позивач вважає, що у Фонду державного майна України не було правових підстав для залучення до проведення перевірки співробітника Служби безпеки України.

Суд вважає помилковими наведені висновки позивача, з огляду на наступне.

Статтею 16 Закону України "Про Фонд державного майна України" передбачено, що Фонд державного майна України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому цим та іншими законами України порядку з Верховною Радою України, органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами та організаціями.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку N 631 до перевірок виконання умов договору можуть залучатися представники інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за згодою).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Фонд державного майна України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з Верховною Радою України, органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.08.2018 до Фонду державного майна України від Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України надійшов лист від 31.07.2018 № 8/1/1-8764, у якому останній просив включити до складу комісії з проведення комплексного контролю співробітника СБ України ОСОБА_4 (а.с. 62).

На підставі вказаного листа, Фондом державного майна України наказом від 10.08.2018 № 1067 включено ОСОБА_4 до складу перевіряючих.

На переконання суду, дії Фонду державного майна України при прийнятті спірного наказу повністю узгоджуються з наведеними вище положеннями статті 16 Закону України "Про Фонд державного майна України" та пункту 3.1 Порядку N 631.

При цьому, доводи позивача про те, що у Служби безпеки України відсутні повноваження для здійснення такого виду перевірок, ґрунтуються на власному суб'єктивному трактуванні норм чинного законодавтва.

За визначенням статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України" на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

Згідно статті 2 наведеного Закону метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

Завданнями контррозвідувальної діяльності є: добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" правоохоронні та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації України, незалежно від форми власності, в межах, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами, сприяють органам і підрозділам Служби безпеки України у проведенні контррозвідувальної діяльності в інтересах забезпечення державної безпеки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що на Службу безпеки України покладено, у тому числі, і захист економічного потенціалу України, законних інтересів держави. При цьому, правоохоронні та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації України, незалежно від форми власності зобов'язані сприяти виконанню покладених на Службу безпеки України завдань.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідачів вчинені останніми на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому суд не вбачає підстав для задоволенні позовних вимог у цій частині.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що участь співробітника Служби безпеки України у проведенні перевірки виконання ТОВ "Інститут біохімічних технологій" умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 № КПНБ-42 не спростовує того, що вказана перевірка є плановим заходом та ініційована саме Фондом державного майна України на виконання повноважень, визначених статтями 7, 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а не Службою безпеки України, як помилково вважає позивач.

При цьому суд вважає необгрунтованими посилання представника позивача та ту обставину, що такі дії відповідачів призвели до невиправданого втручання у господарську діяльність позивача, оскільки позивачем не зазначено, а судом не встановлено саме втручання у господарську діяльність позивача з боку відповідачів. Дії ж відповідачів передбачені законом та передбачають контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Також суд не вбачає підстав для скасування наказу Фонду державного майна України № 1067 від 10.08.2017 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 26.07.2018 № 998", з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&?н;...&?и; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Фонду державного майна України від 19.10.2018 № 1335 визнано таким, що втратив чинність наказ Фонду державного майна від 26.07.2018 № 998 "Про проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2006 № КПНБ-42" (із змінами).

Враховуючи наведене та те, що відповідачем скасовано, у тому числі, зміни, внесені спірним наказом, суд дійшов висновку, що останній на час вирішення даної справи не створює жодних правових наслідків для позивача.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, 123) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2018 року.