Рішення № 78418240, 06.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року № 826/8318/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці та неврахування стажу роботи за період з 13 серпня 1984 року по 01 лютого 1988 року та період з 03 лютого 1988 року до 14 листопада 1994 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зарахувавши до пільгового стажу роботу за період з 13 серпня 1984 року по 01 лютого 1988 року та період з 03 лютого 1988 року до 14 листопада 1994 року з дати звернення за призначенням, а саме з 07 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній, досягнувши пенсійного віку, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку№ 2 (55 років), звернувся до відповідача із заявою для призначення пенсії. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, оскільки в наданих ним до заяви документах наявні розбіжності в посадах, зокрема, в записі трудової книжки зазначається посада газоелектрозварник, а відповідно до наданої довідки - атестація проведена по посаді електрозварник ручного зварювання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 25 червня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на день ухвалення рішення, відповідач відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

07 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. До заяви додав:

- довідку з ВАТ «Домобудівний комбінат № 1» від 29 серпня 2016 року № 10-к та № 11-к;

- накази про зарахування, звільнення та переміщення посад;

- наказ про проведення атестації робочого місця № 34 від 8 червня 1994 року;

- список робочих місць, які підлягали атестації № 34 від 8 червня 1994 року;

- довідку про заробітну плату від 1 вересня 2016 року № 50;

- копію трудової книжки;

- копія паспорту;

- копію військового квитка;

- копія ідентифікаційного коду.

21 лютому 2017 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом вих. № 3094/06 повідомило позивача, що у поданих ним документах виникли розбіжності, що не дають права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Виявлена розбіжність полягає у посадах, а саме: згідно з трудової книжки (запис № 9-11) ОСОБА_1 зарахований на посаду газоелектрозварник, згідно з довідкою № 11-к від 29 серпня 2016 року позивач зарахований на посаду електрогазозварника, а атестація робочого місця № 83 від 13 грудня 1994 року проведена на посаді електрозварники ручного зварювання колективне робоче місце комплексної бригади. Також у своєму листі відповідач запропонував позивачу надати уточнюючу довідку, яка підтвердить факт його роботи в комплексних бригадах, оскільки в довідці № 11-к від 29 серпня 2016 року зазначено про роботу позивача лише газозварником, а згідно з наказом № 34 к/п від 2 серпня 1984 року позивач з 13 серпня 1984 року переведений на посаду газозварника 5 розряду та на нього покладено обов'язки слюсаря-сантехніка з доплатою за суміщення професій.

Для встановлення факту роботи на посаді електрогазозварника, яка відноситься до Списку № 2 і надає право на строковий вихід на пенсію за віком ОСОБА_1 звернувся до місцевого загального суду.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у справі № 754/6100/17 встановлено факт роботи ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника в Будівельно-монтажному управлінні № 6 ордена Леніна Головкиївміськбуд в період з 3 лютого 1988 року по 14 листопада 1994 року.

Даним судовим рішенням встановлено, що позивач з 13 серпня 1984 року по 01 лютого 1988 року працював на посаді газозварником, повний робочий день та виконував роботи по зварюванню складних деталей, вузлів трубопроводів, сталевих та залізобетонних конструкцій, а з 03 лютого 1988 року по 14 листопада 1994 року працював на посаді електрогазозварника повний робочий день.

Наказом ДК Домобудівний комбінат №1 №83 від 13 грудня 1994 року затверджено результати атестації робочих місць за умовами праві, у відповідності до якого професії електрозварника ручного зварювання та електрогазозварника ручного зварювання є професіями з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку 2.

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача, надавши рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у справі № 754/6100/17 як уточнення його роботи на посаді електрогазозварника.

14 лютого 2018 року листом вих. № 2806/06 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1, що надане ним судове рішення лише встановлює факт його роботи на посаді електрогазозварника в Будівельно-монтажному управлінні № 6 ордена Леніна Головкиївміськбуд в період з 03 лютого 1988 року по 14 листопада 1994 року. Враховуючи, що інших зобов'язань судовим рішенням не покладено, у відповідача відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку.

Незгода позивача із відмовою Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні пенсії стала підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, при вирішенні якої Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV), Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Аналогічне правове положення закріплено й у статті 48 КЗпП України та в пункті 1 Порядку № 637.

Також, пунктами 1, 2, 20 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.

Відповідно до Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, і Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у розділі ХХХІІІ «Загальні професії» передбачено професії електрозварника ручного зварювання (23200000-19906), газозварника (23200000-11620).

Таким чином, суд приходить до висновку, що «електрогазозварник» і «газоелектрозварник» - це різні найменування однієї професії, тому, при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 стала невідповідність його посад: в трудовій книжці вказано газоелектрозварник, у довідці № 11-к від 29 серпня 2016 року зараховано на посаду електрогазозварника, а атестація робочого місця № 83 від 13 грудня 1994 року проведена по посаді електрозварники ручного зварювання колективне робоче місце комплексної бригади.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже зазначалося судом, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у справі № 754/6100/17, яке набрало законної сили 28 листопада 2017 року, встановлено факт роботи ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника в Будівельно-монтажному управлінні №6 ордена Леніна Головкиївміськбуд в період з 03 лютого 1988 року по 14 листопада 1994 року.

Відповідно до наказу № 34 від 08 червня 1994 року «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» до переліку професій, посад працівників, яким за результатами атестації робочих місць підтверджено право на державне пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 належить робоче місце електрогазозварника ручного зварювання по ремонту сантехнічних мереж житлового фонду ЖКК ДБК-I.

Відповідно до довідки ВАТ «Домобудівний комбінат № 1 імені М.В. Співака» від 29 серпня 2016 року № 11-к ОСОБА_1 працював в Будівельно-монтажному управлінні № 6 ордена Леніна Головкиївміськбуд з 03 лютого 1988 року по 14 листопада 1994 року електрогазозварником повний робочий день на будівництві нових будинків, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем безпідставно відмовлено позивачу листами № 3094/06 від 21 лютого 2017 року та від 14 лютого 2018 року № 2806/06 в призначенні пенсії за віком по Списку № 2 внаслідок наявності розбіжності в посадах.

В той же час, суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві» утворено Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 набрала чинності 05 квітня 2017 року.

Як встановлено судом, 27 квітня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10661120009012687 про припинення діяльності юридичної особи - Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та цього ж дня внесено запис № 10741340000074949 про реєстрацію Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Частинами 1 та 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що свідчить про те, що пред'являючи позовні вимоги лише до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, позивачем правильно визначено склад учасників справи, оскільки Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві припинило свою діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 352,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII від 07 вересня 2016 року вересня 2017 року з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко