Рішення № 78417654, 10.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. Справа № 2040/8276/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 26 протоколу № 73 від 13.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 26 протоколу №73 від 13.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав того, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходи службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вважає їх протиправним, оскільки згідно постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані Верховній Раді України та згодом Міністерству оборони України. Позивач проходив діючу військову службу в Збройних Силах СРСР та звільнився наказом Міністра оборони СРСР, таким чином одноразову грошову допомогу позивачу повинно виплачувати саме Міністерство оборони України.

Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

11.10.2018 року (Вх. №01-26/52848/18) від представника відповідача - Харківського обласного військового комісаріату, до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік у військовій частині 2066, яка належала до прикордонних військ та був військовослужбовцем прикордонних військ. Правонаступником прикордонних військ колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, аз 1991 року Комітету по охороні державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка являється правоохоронним органом спеціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Таким чином, оскільки позивач звільнений зі строкової військової служби з прикордонних військ, правонаступником з огляду на вищевикладеного є Державна прикордонна служба України, то в силу ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, правових підстав призначити та виплатити позивачу Міноборони, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії немає.

Також, зазначив, що позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги Харківським ОВК складено не було. Згідно вказівки Департаменту фінансів МО України від 06.09.2016 р. №248/3/6/3625, Харківському обласному військовому комісаріату заборонено складати висновок та відправляти його на розгляд комісії МОУ, у разі відсутності всіх документів, зазначених у вищезазначеному Положенні. Аналогічна позиція викладена у Телеграмі Державного секретаря Міністерства оборони України від 31.01.2017 року.

У відзиві на позов представник Харківського обласного військового комісаріату просив суд закрити провадження по даній справі в частині позовних вимог, звернених до Харківського ОВК, оскільки позивач у березні 2018 року вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського ОВК із аналогічним позовними вимогами щодо складання висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 та наказу МОУ від 14.08.2014 року № 530 (справа № 820/1508/18) та рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов було задоволено, яке набрало законної сили.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року клопотання Харківського обласного військового комісаріату про закриття провадження в частині позовних вимог по даній справі було залишено без задоволення.

19.10.2018 року (Вх. № 01-26/54526/18) представником відповідача - Міністерства оборони України, було надано відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 звільнено з військової служби, на день звільнення з військової служби заявник проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. Таким чином, Міноборони не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки МО СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснювало розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу саме в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) з 31.10.1985 року по 15.01.1987 року проходив військову службу у Збройних силах та з 24.03.1987 року по 06.12.1987 року приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066, що підтверджується копією військового квитка Серії НОМЕР_2 від 24.10.1985 року (а.с. 21 - 23).

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_3, виданого 11.12.2015 року (а.с. 32).

Як свідчать матеріали справи, під час проходження військової служби позивач отримав осколкове поранення голови, контузію головного мозку, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а саме в результаті вибуху снаряду під час воєнних дій у республіці Афганістан, що підтверджується копіями свідоцтва про хворобу № 14 від 11.11.1998 року лікарняної комісії Дзержинського РВК, висновку експерта ХОБСМЕ № 921-Д від 25.05.1998 року (а.с. 18 - 20).

Внаслідок отриманих поранень та у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії, позивачу 14.12.1998 року вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, після повторного огляду з 01.01.2016 року - встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджено копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА № 104831 від 11.12.2015 року (а.с. 17).

Судом встановлено, що 19.12.2017 року позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи у 2015 році (повторно), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Проте, Харківським ОВК було повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності.

Не погоджуючись із позицією Харківського ОВК позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року по справі № 820/1508/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає у неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги..." та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 р. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги..." та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 23.05.2018 року.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання судового рішення від 22.03.2018 року по справі № 820/1508/18 Харківським ОВК було направлено до МО України документи для вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 73 від 13.07.2018 року (пункт 26 протоколу) сержанту ОСОБА_1 (Харківський ОВК) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР. ОСОБА_1 29.09.1987 року звільнено зі стокової військової служби, 14.12.1998 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок отриманого поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, в країнах, де велися бойові дії, з 01.01.2016 року підтверджено ІІІ групу інвалідності безстроково. На день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КГБ СРСР. Згідно з п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 та п.6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Крім того зазначено, згідно зі статтею 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військова формування та правоохоронні органи. Таки чином, витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України (а.с. 13).

Позивач, вважаючи вказане рішення МО України противоправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Спірні правовідносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України № 2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (далі - Постанова № 975) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок). Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Так, згідно пункту 17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Щодо посилань Міністерства оборони України у оскаржуваному рішенні на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ КГБ СРСР виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися Державною прикордонною службою України а не Міністерством оборони України, суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Згідно пункту 1 частини 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до пункту 1 та 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 року № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 року став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Позивач не проходив служби в зазначеному прикордонному окрузі КДБ СРСР. Разом з тим, станом на час проходження позивачем військової служби з 31.10.1985 року по 15.01.1987 року у Збройних Силах та з 24.03.1987 року по 06.12.1987 року приймання участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066, отримання ним поранення, прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 № 975, обов'язок призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо того, що Міністерство оборони України не є у даних правовідносинах правонаступником Прикордонних військ СРСР, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 825/551/16 (№ К/9901/1670/18 825/551/16).

У відзиві на позов представник Харківського ОВК також зазначив, що позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги Харківським ОВК складено не було.

З цього приводу суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року по справі № 820/1908/18, яке набрало законної сили, підтверджено право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, отже не може піддаватися сумніву та повторному перегляду в межах розгляду цього спору між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 26 протоколу № 73 від 13.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

З огляду на висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, з метою належного відновлення порушених права позивача, суд також вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Суд зазначає, що положеннями Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 передбачено, що питання подання висновку про виплату одноразової грошової допомоги за формою (додаток 13 Наказу № 530) розпорядникові бюджетних коштів, тобто Міністерству оборони України в даному випадку, належить саме до повноважень Харківського обласного військового комісаріату, а отже, стосується його прав та обов'язків.

Відповідно, рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти МО України на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13 Порядку № 975.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, Міністерству оборони України, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення та зобов'язання Міністерства оборони України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідачів, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання відповідачів подати у встановлений строк звіт про виконання даного судового рішення.

Позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а тому розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168), Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08166355, адреса: вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 26 протоколу № 73 від 13.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, Міністерству оборони України, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко