Рішення № 78417406, 10.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2969/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у невиплаті пенсії, починаючи з липня 2016 року по липень 2017 року ОСОБА_1;

- зобов'язання відповідача виплатити заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по липень 2017 року негайно після проголошення рішення.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02 жовтня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою перейшов до розгляду адміністративної справи № 1640/2969/18 у спрощеному провадженні в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Також, зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

23 жовтня 2018 року суд своєю ухвалою зобов`язав ПАТ "Державний ощадний банк України" надати відомості щодо відкритих позивачем рахунків у зазначеній банківській установі протягом 2016 року по 2017 року.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначено, що Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області протиправно, як на її думку, не здійснювалась виплата їй пенсії з липня 2016 року по липень 2017 року.

Вказано, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як отримувач пенсії за віком. Оскільки вона проживала на тимчасово окупованій території м.Стаханов Луганської області, то 01 серпня 2014 року отримала статус внутрішньо переміщеної особи та стала на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

З серпня 2017 року ОСОБА_1 взята облік як внутрішньо переміщена особа Управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Полтаві ради, у зв`язку з чим виплату пенсії їй переведено з м. Сєвєродонецька до м. Полтави (Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області).

З незрозумілих для позивача підстав у період з липня 2016 року по липень 2017 року виплата пенсії їй не здійснювалась.

Бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 вважала протиправною, та такою, що порушує її права на належний соціальний захист, у зв'язку з чим звернулась до суду із вказаним позовом.

19 вересня 2018 року Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі також - відповідач -1) надало до суду відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувало в повному обсязі /а.с.19/. Зокрема, відповідачем-1 вказано, що пенсія ОСОБА_1 у період з липня 2016 року по липень 2017 року не виплачувалась, оскільки дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої за попереднім місцем фактичного проживання, закінчилась 11.11.2015.

22 жовтня 2018 року до суду надійшли пояснення залученого другого відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області /а.с. 37-39/, в яких вказано, що підставою для припинення виплати пенсії з липня 2016 року стало те, що позивач не мала рахунку, відкритого у відділенні ПАТ "Державний ощадний банк України", що є необхідної передумовою для виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надсилала.

Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області у відзиві на позов просило розгляд справи здійснювати без участі його представника /а.с. 19 зворотний бік/.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не забезпечило явку свого уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялось належним чином.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, перебуває на обліку Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком з 04.06.2014 року (а.с.9).

ОСОБА_1, первинно була взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичною адресою проживання в м. Сєвєродонецьк 04.12.2014 року (а.с.7), у зв`язку з чим стала на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яким здійснювалось нарахування та виплата пенсії позивачу.

В подальшому, змінивши своє фактичне місце проживання на АДРЕСА_2, позивач отримала в Управлінні соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Полтаві ради довідку від 15 серпня 2017 року № 0000298693 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а.с. 12/.

Відповідно до заяви позивача та вказаної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виплату пенсії ОСОБА_1 переведено з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у зв`язку з чим з 15.08.2017 року вона почала отримувати пенсію в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області.

Через те, що у період з липня 2016 року по липень 2017 року ОСОБА_1 не отримувала пенсію, вона звернулась до адміністративного суду із даною позовною заявою, вказуючи на протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду України та вважаючи порушеним своє право на отримання пенсії.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конституцією України закріплено основи соціальної спрямованості держави. Так, згідно статті 1, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно статті 3, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 19 приписує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Стаття 92 Конституції України, встановлює норму, згідно якої виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статус внутрішньо переміщеної особи встановлений Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно статті 4 цього ж Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 цього ж Закону «Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій та припинення їх виплати врегульовується Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 цього Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 46 Закону № 1058-IV внормовує виплату пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно статті 47 цього Закону, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Припинення та поновлення виплати пенсії передбачено статтею 49 Закону № 1058-IV:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом ( - саме на цей пункт посилався відповідач у даному разі).

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

В редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", чинній на час припинення виплати пенсії ОСОБА_1 передбачалось, що виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором;

Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування: контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як на думку суду, до спірних правовідносин має бути також застосована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року). Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року у статті 1 визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд застосовує до спірних правовідносин рішення Європейського суду з прав людини - відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30). Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року містить висновок суду про те, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що право позивача на пенсію в цілому як таке не оспорюється ні відповідачами, ні будь-якими іншими особами.

Спір виник щодо правомірності припинення виплати у період з липня 2016 року по липень 2017 року, коли, як встановлено судом та цього учасники справи не спростовували, позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Суд зауважує, що відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, припиняючи виплату позивачу пенсії, керувався вимогами п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме: відсутністю відкритих банківських рахунків ОСОБА_1 у ПАТ "Державний ощадний банк України".

З метою перевірки цього твердження суд витребовував відповідні докази у ПАТ "Державний ощадний банк України".

З матеріалів справи, а саме: з листа ПАТ "Державний ощадний банк України" від 08.11.2018 № 46-07/11845/11900БТ, надісланого у відповідь на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 слідує, що у період з 2016 року по 2017 рік в АТ "Ощадбанк" були наявні наступні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1: у філії Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк" рахунки - № НОМЕР_3, НОМЕР_4 (закрито 27.12.2017), № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 (пенсійний); у філії Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк" рахунок - № НОМЕР_7.

Отже, не знаходить свого об`єктивного підтвердження аргумент другого відповідача про правомірність припинення виплати пенсії через відсутність відкритих рахунків у ПАТ "Державний ощадний банк України", оскільки судом встановлено протилежне.

Також, не є обґрунтованою підстава для припинення виплати пенсії, наведена Полтавським об`єднаним Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, що полягала у закінченні строку дії попередньої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії, а відповідно до статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково. Крім того, з матеріалів справи, зокрема з відзиву на позов, що наданий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, слідує, що ця обставина не була підставою для тимчасового припинення пенсійних виплат ОСОБА_1

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області порушило право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу у період з 01.07.2016 по 14.08.2017 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нездійснення виплати призначеної ОСОБА_1 у період з 01.07.2016 по 14.08.2017 пенсії за віком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Формулювання позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності суд вважає невірним, оскільки припинення виплат відбулося внаслідок активних дій відповідача, що призвели до порушення права, а тому визнає протиправними саме відповідні дії.

Як наслідок, суд застосовує засоби захисту порушеного права позивача та вважає необхідним зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити позивачу призначену їй пенсію за віком за період з 01.07.2016 по 14.08.2017, у зв`язку з тим, що саме в цьому Управлінні позивач наразі перебуває на обліку та отримує пенсію.

Приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, складає 704 грн 80 коп., який допустив порушення права позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ЄДРПОУ 40383769) щодо припинення з 01.07.2016 року по 14.08.2017 року виплати пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_2).

Зобов'язати Полтавське об"єднане управління Пенсійного фонду України (вул.Івана Мазепи, 30 м.Полтава ЄДРПОУ 40383769) здійснити виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_2) призначену їй пенсію за віком за період з 01.07.2016 року по 14.08.2017 року.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков