Рішення № 78417238, 10.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. № 1440/2019/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Управління поліції охорони в Миколаївській області, вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби протиправною;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, в розмірі передбаченому частиною 2 статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацом 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей", в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 15 календарних років служби;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах. 23.04.2018 на підставі наказу № 44 о/с його звільнено зі служби в Національній поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію (за власним бажанням). Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" він має на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, але йому цю допомогу не було виплачено.

Відповідач надав позов, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, вказавши , що на день звільнення зі служби позивач не набув права на пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262). Відповідач зазначив, що посилання позивача на пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служи та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (надалі - Постанова № 393) є безпідставними, оскільки вказана постанова визначає порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати, зокрема грошової допомоги особам, які мають на це право. Позивач право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні не набув.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.

Наказом Управління від 23.04.2018 № 44 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580). Станом на день звільнення стаж служби ОСОБА_1 в поліції складає 15 років 06 місяців 11 днів.

26.06.2018 позивач звернувся до начальника Управління поліції охорони в Миколаївській області із заявою нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 9 Закону № 2262 в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У відповіді за вих. від 23.07.2018 № В- 01-з/43/34/1/01-2018 відповідач вказав, що позивач не набуто права на отримання пенсії на підставі Закону № 2262, отже не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Статтею 102 Закону № 580 передбачено, що, пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон № 2262).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2262, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні положення містяться і в Постанові № 393.

Абзацом 4 пункту 10 Постанови № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведені положення пункту 10 Постанови № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

Слід зазначити, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.

Тому не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі 21-80а15, та в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року по справі № 804/1782/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Про правильність тлумачення частини другої статті 9 Закону № 2262 на користь позивача свідчить зміст частини шостої цієї ж статті: "Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги".

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач мав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, і невиплата допомоги позивачує наслідком протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління поліції охорони в Миколаївській області (вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 40109016) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Миколаївській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

3. Зобов'язати Управління поліції охорони в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років служби.

4. Зобов'язати Управління поліції охорони в Миколаївській області протягом місяця з дня набрання рішенням у справі законної сили подати звіт про його виконання.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Миколаївській області (вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 40109016) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник