Рішення № 78417062, 29.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/503/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідачів Шийович С.Я.,

представник третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2016 № 0001451301.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 відповідачем 22.03.2018 складено акт № 184/1720/3219404827. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення рішення від 28.04.2016 № 0001451301. При цьому позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про отримання ним додаткового блага є помилковим, оскільки у разі списання заборгованості банком за кредитним договором від 16.11.2011 № 910.12230 відбулося зарахування створеного страхового резерву, а отже згідно з п. 7 Постанови Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 172 є підставою для припинення зобов'язань за кредитним договором. Звертає увагу, що ПАТ "Ідея Банк" листом від 06.06.2014 № 12.2-07/102418 повідомив, що з урахуванням сплаченої 06.06.2014 суми, кредитний договір від 16.11.2011 № 910.12230 повністю погашений, претензій щодо його виконання не має. На думку позивача, прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача, Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву від 26.03.2018 (вх. № 7852), в якому зазначає, що не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прошена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу. Оскільки за рішенням щодо анулювання (прощення) боргу (кредиту), позивачу анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), а не суму у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом позивача та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. Відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає.

У підготовчому засіданні 09.10.2018 судом залучено в якості співвідповідача Головне управління ДФС у Львівській області.

У судовому засіданні представник відповідачів просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання представник третьої особи не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

29.11.2018 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву (від 29.11.2018 вх. № 37043), у якому зазначає, що відповідачем при складанні акту перевірки не визначено складові заборгованості від сплати яких він звільнив Позичальника банк, що відповідно призвело до того, що повідомлення рішення прийняті на всю суму прощеного боргу (тіло кредиту, відсотки, пені, штрафи). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2018 у справі № 813/1290/15, від 18.04.2018 у справі № 813/1742/16, від 05.09.2018 у справі № 806/2368/16, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідачів, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16.11.2011 між ОСОБА_4 (позивальник) та ПАТ "Ідея Банк", укладений Кредитний договір № 910.12230, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні ресурси в сумі 145025,00 грн на строк 84 місяці.

Повідомленням від 06.06.2014 Банк проінформував ОСОБА_4, з приводу відносин за Кредитним договором від 16.11.2011 № 910.12230, а саме, що з урахуванням сплаченої суми 06.06.2014, Кредитний договір від 16.11.2011 № 910.12230 повністю погашений, претензій щодо його виконання банк не має.

Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, про що 22.03.2018 складено акт № 184/1720/3219404827 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України,в результаті чого встановлено неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму

податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 38833,62 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у ІІ кварталі 2014 року у сумі 229865,99 грн та не сплачено з такого доходу податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем, від 28.04.2016 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001451301, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 48712,03 грн (в т.ч. за основним платежем 38833,62 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9878,41 грн).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 у № 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 806/2368/16.

Згідно додаткової угоди № 910.12230/1 до Кредитного договору від 16.11.2011 № 910.12230:

2.1 Позичальник зобов'язується повернути Банку у строк до 5 (п'ять) банківських днів від дати укладання цієї Додаткової угоди частину отриманого ним у фактичне користування кредиту в сумі 82991,93 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривня 93 копійки).

2.2. За умови своєчасного та у повному обсязі виконання Позичальником своїх зобов'язань, визначених п. 2.1 цієї Додаткової угоди, Банком здійснюється прощення боргу, в сумі 229865,99 (Двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 99 копійок), а саме прощення:

- заборгованості за кредитом, що становить 79368,95 (Сімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 95 копійок);

- заборгованості за платою за обслуговування кредитної заборгованості (кредиту), що становить 0,00 (Ноль гривень 00 копійок);

- заборгованості за процентами за користування кредитом, що становить 33744,82 (Тридцять три тисячі сімсот сорок чотири гривні 82 копійки);

- заборгованості за іншими комісіями (комісійними винагородами), що становить 0,00 (Ноль гривень 00 копійок);

- нарахованої і несплаченої неустойки (пені, штрафи) за порушення умов Кредитного договору, що становить 116752,22 (Сто шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 22 копійки);

- нарахованих і несплачених витрат пов'язаних із супроводом і стягненням простроченої заборгованості за Кредитним договором, що становить 0.00 (Ноль гривень 00 копійок). Про прощення боргу Банк повідомляє Позичальника письмово.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором від 16.11.2011 № 910.12230 станом на 05.06.2014: основний борг - 116559,25 грн, прострочений борг - 21042,95 грн, строкові проценти - 1426,54 грн, прострочені проценти - 56720,33 грн, , разом по кредиту - 195749,07 грн, разом пеня - 116752,22 грн, дебіторська заборгованість - 313,33 грн, загальна заборгованість - 312814,62 грн.

Згідно виписок по особовому рахунку ОСОБА_4 на виконання додаткової угоди № 910.12230/1 до Кредитного договору від 16.11.2011 № 910.1223006.06.2016 погашено заборгованість, в тому числі тіло кредиту у розмірі 116559,25 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що банк списав основну суму заборгованості за кредитом.

Оскільки висновок контролюючого органу про одержання позивачем доходу у вигляді додаткового блага на суму 229865,99 грн не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність у позивача обов'язку декларувати ці кошти в податковій звітності.

Отже, враховуючи те, що відповідачем під час проведення перевірки не було в повній мірі досліджено обставини, які мають значення для встановлення факту порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, а тому висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, відтак винесене податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 28.04.2016 № 0001451301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 705,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 28.04.2016 № 0001451301.

3. Судовий збір в розмірі 705 грн 00 коп. присудити на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.12.2018.

Суддя Костецький Н.В.