Рішення № 78416921, 29.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Справа № 1140/2883/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, вул. Менделеєва, 21, м. Бобринець, Кіровоградська область, 27200

до відповідача: Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вул. В.Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006

про визнання недійсними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, просить визнати недійсним (протиправним) та скасувати:

1) рішення №00001311303 від 18.08.2017 року;

2) податкове повідомлення – рішення від 18.08.2016 року №0003341303;

3) податкове повідомлення – рішення від 18.08.2016 року №0003351303;

4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2016 року №Ф-0000601303.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, що не було надано оцінку наданим для перевірки у повному обсязі первинним документам на підтвердження факту здійснення господарських операцій з реалізації мінеральних добрив.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с.1-2).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві, який долучений до матеріалів справи (а.с.149).

Від представників сторін до суду надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.151).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 07.07.2017 року №787, посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року та утримання, нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатом якої складено акт перевірки від 07.08.2017 року №254/11-28-13-03/НОМЕР_1 (а.с.15-49).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення:

1. п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження отриманого доходу за 2015 рік, внаслідок чого дані порушення призвели до збільшення чистого оподатковуваного доходу та визначеної суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 11981,37 грн.;

2. пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення Податкового кодексу України» - в частині заниження податкового зобов’язання з військового збору за 2015 рік на 1198,14 грн.;

3. п.2 ч.1 ст.7, п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в частині заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 29234,54 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення – рішення від 18 серпня 2017 року №0003341303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 14976,71 грн., в тому числі, за основним платежем – 11981,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2995,34 грн. (а.с.51);

- податкове повідомлення – рішення від 18 серпня 2017 року №0003351303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 1497,68 грн., в тому числі, за основним платежем – 1198,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 299,54 грн. (а.с.52);

- рішення №00001311303 від 18.08.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкцій в сумі 2923,45 грн. (а.с.50);

- податкову вимогу № Ф-0000601303 від 18.08.2017 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на суму 29234,54 грн. ( а.с.53).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не повністю включено в дохід виручку від реалізації мінеральних добрив у грудні 2015 року, що призвело до заниження задекларованого доходу за 2015р. на загальну суму 79875,79 грн., чим порушено вимоги пп.177.2.1 ст.177 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб підприємців визначений ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеним: пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Виходячи із висновків акту перевірки та письмових доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.

Оцінюючи такі доводи, слід вказати, що п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів) (п.п.177.4.1);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п.177.4.2);

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (п.п.177.4.3 п.177.4 ст.177, в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.177.4.4).

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності ч.ч.1,2 ст.9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, посадовими особами відповідача зазначено, що позивачем неповністю включено в дохід виручку від реалізації мінеральних добрив у грудні 2015 року, що призвело до заниження задекларованого доходу за 2015 рік на загальну суму 79875,79 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.03.2012 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець за договором) та ПП «Хутір» (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №14/03 (а.с.68).

Згідно умов укладеного договору позивачем було реалізовано ПП «Хутір» аміачну селітру на загальну суму 397850,44 грн. (в тому числі ПДВ – 66308,41 грн.), що підтверджується рахунком на оплату №14/03 від 30.03.2012р., видатковою накладною №14/03 від 30.03.2012р. та податковою накладною №14 від 30.03.2012 р. (а.с.69-71).

Так, позивач, керуючись вимогами податкового законодавства, включив в 2012 році суму 397 850 грн. до податкового зобов’язання.

В зв’язку з непроведенням ПП «Хутір» оплати за отриманий товар, утворилась дебіторська заборгованість, про що позивач повідомив податковий орган (а.с. 77).

Судом встановлено, що оплату за придбаний товар ПП «Хутір» проведено лише в 2015 році, що підтверджується копіями банківських виписок, долучених до матеріалів справи (а.с.81-110).

Згідно з приписами ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать витрати до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.

Так, вартість реалізованого товару підтверджується необхідними первинними документами та не ставиться під сумнів податковим органом під час проведення перевірки.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.03.2013р. №395, акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у висновку акту документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Проте, як слідує з Акту перевірки, він не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про заниження задекларованого доходу, що свідчило б про порушення вимог п.177.2 ст.177 ПК України.

Суд зазначає, що зміст акту перевірки свідчить про те, що замість перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні ним чистого оподатковуваного доходу у 2015 році, представники контролюючого органу вдались до самостійного математичного розрахунку такого доходу.

Однак, акт перевірки повинен містити виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, натомість, він містить не аргументований власний розрахунок контролюючого органу доходів позивача, а не аналіз дотримання позивачем вимог податкового закону при декларуванні доходу.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

При перевірці правильності нарахування та сплати єдиного внеску податковим органом використовувалась звітність, що подавалась позивачем, документи, відповідно до яких провадилося нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок, а також інші первинні документи, для визначення суми загального оподатковуваного доходу (витрат).

З акту перевірки вбачається, що донарахування позивачу 29234,54 грн. по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем здійснено з урахуванням суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, визначеного контролюючим органом під час проведення перевірки.

Як було зазначено вище, встановлене податковим органом заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 22 % від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону №2464-VI(ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що судом спростовано висновок відповідача про заниження задекларованого доходу, заниження бази оподаткування єдиним внеском, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій за рішенням №00001311303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.08.2017 року та відповідно винесеної вимоги про сплату боргу від 18.08.2017року №Ф- НОМЕР_2.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що спірні податкові повідомлення – рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання недійсними та скасування рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати:

1) рішення №00001311303 від 18.08.2017 року;

2) податкове повідомлення – рішення від 18.08.2016 року №0003341303;

3) податкове повідомлення – рішення від 18.08.2016 року №0003351303;

4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2016 року №Ф-0000601303, прийняті ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Присудити на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( код – НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 779,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2