Рішення № 78414465, 10.12.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/10818/18

провадження № 2/243/3524/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов’янська цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг»

вимоги позивача: про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він працює у відповідача з 19.07.2005 року по 30.03.2018 року. З червня 2010 року працівникам почали нерегулярно виплачувати заробітну плату. Згідно Довідки № 03-32 від 24.09.2018 року заборгованості з його заробітної плати за станом на 01.09.2018 року складає 28 025 грн. 08 коп. Судовим наказом Слов’янського міськрайонного суду, справа №243/10890/13-ц від 15.11.2013 року з Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг» на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з червня 2010 року по вересень 2011 року у сумі 2311 грн. 81 коп., яка відповідачем по даний час не виплачена. Таким чином заборгованість із заробітної плати, яка повинна бути стягнута з відповідача складає 28 025 грн. 08 коп. Також, посилаючись на ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати», вважає, що відповідач повинен виплатити на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку з червня 2010 року по березень 2018 року, яка відповідно до проведеного ним розрахунку складає 13511 грн. 70 коп. У зв’язку з чим, просить суд стягнути з Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг», код ЄДРПОУ 00130441, на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 28 025 грн. 08 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати ув’язку з порушенням термінів її виплати у сумі 13511 грн. 70 коп.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1, не з’явився, справу просив розглянути у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, що відповідає вимогам ст. 130 ЦПК України.

Представник відповідача Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг»,в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки(а.с.20), про причини неявки суду не повідомила. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 180 ЦПК України.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

27.11.2018 року по справі проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.23).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, а саме, з копії трудової книжки, вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно працює у відповідача Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг» з 19.07.2005 року.

Відповідно до довідки №03-32 від 04.09.2018 року, виданою Державним підприємством «Науково – дослідний інститут високих напруг», що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1, станом на 01.09.2018 року складає 28025 грн. 08 коп., а саме: червень 2010 року - 817,86 грн., липень 2010 року – 524,73 грн., серпень 2010 року – 801,47 грн., жовтень 2010 року – 0,43 грн., грудень 2010 року – 70,27 грн., січень 2011 року - 47,12 грн., вересень 2011 року – 49,93 грн., листопад 2014 року – 1621,69 грн., грудень 2014 року – 1040,71 грн., січень 2015 року – 2047,11 грн., лютий 2015 року – 1802,04 грн., серпень 2015 року – 2443,85 грн., вересень 2015 року – 134,84 грн., жовтень 2015 року – 1960, 97 грн., листопад 2015 року – 1830,21 грн., грудень 2015 року – 969, 90 грн., грудень 2016 року – 1847,47 грн., січень 2017 року – 2040,20 грн., серпень 2017 року – 2557,56 грн.,березень 2018 року – 5416,72 грн. (а.с.8).

Судовим наказом, виданим Слов’янським міськрайонним судом Донецької області 15.112013 року №243/10890/13-ц, що набув законної сили, з Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг», на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі, яка станом на 14.08.2013 року складала 2311 грн. 81 (а.с.7).

V. Оцінка суду.

Статтею 43 Конституції України, передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов’язки, в рівній мірі кореспондується обов’язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України “Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Позивач зазначає, що відповідач по теперішній час не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, в тому числі ту, що була стягнута відповідно до Судового наказу.

Вказані обставини підтверджені позивачем та не спростовані у належний спосіб відповідачем, оскільки підтверджуються Довідкою №03-32 від 24.09.2018 року, виданою Державним підприємством «Науково – дослідний інститут високих напруг», з якої вбачається що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1, станом на 01.09.2018 року за період з червня 2010 року по березень 2018 року складає 28025 грн. 08 коп. (а.с.8).

Таким чином з відповідача Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг» підлягає до стягнення заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 яка складає 25 713 грн. 27 коп., що утворилася за період з жовтня 2011 року по березня 2018 року (28 025 грн. 08 коп. загальна сума заборгованості – 2 311 грн. 81 коп. стягнута з відповідача за Судовим наказом).

Вирішуючи питання, щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За статтею 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок) відтворюють положення Закону лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: у тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Виходячи із зазначеного, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Як встановлено у судовому засіданні, заборгованість із заробітної плати у сумі 28 025 грн. 08 коп. не була виплачена позивачу.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, міститься висновок Конституційного Суду України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95 структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33,34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати.

За вказаних умов, невиплата компенсації втрат частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Подібне розуміння можливості обмежень прав власності на майно відповідає загальноєвропейським стандартам у галузі права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427(1427-97-п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 (692-99-п), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

В зв'язку з наведеним суд приходить до обґрунтованого переконання, що Державне підприємство «Науково - дослідний інститут високих напруг» повинен виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 01 червня 2010 року по 30 березня 2018 року.

Приріст Індексу споживчих цін за цей період складає:

червень 2010 року -1368,28 грн. (817,86 грн.*167,3%);

липень 2010 року – 880,50 грн. (524,73 грн. *167,8 %);

серпень 2010 року – 1319,22 грн. (801,47 грн. *164,6%);

жовтень 2010 року – 0,67 грн. (0,43 грн.*155,9%);

грудень 2010 року – 107,58 грн. (70,27 грн. *153,1%);

січень 2011 року – 70,96 грн. (47,12 грн. * 150,6%);

вересень 2011 року – 71,3 грн. (49,93 грн.*142,8%);

листопад 2014 року – 1607,09 грн. (1621,69 грн.*99,1%);

грудень 2014 року – 970,98 грн. (1040,71 грн.*93,3%)

січень 2015 року – 1791,22 грн. (2047,11 грн.* 87,5%);

лютий 2015 року – 1407,39 грн. (1802,04 грн.* 78,1%);

серпень 2015 року – 975,1 грн. (2443,85 грн.* 39,9%);

вересень 2015 року – 49,49 грн. (134,84 грн.* 36,7%);

жовтень 2015 року – 754,97 грн. (1960,97 грн.* 38,5%);

листопад 2015 року – 655,22 грн. (1830,21 грн.* 35,8%);

грудень 2015 року – 338,50 грн. (969,9 грн.* 34,9%);

грудень 2016 року – 369,49 грн. (1847,47 грн.* 20,0%);

січень 2017 року – 381,52 грн. (2040,2 грн.* 18,7%);

серпень 2017 року – 283,89 грн. (2557,56 грн.* 11,1%);

березень 2018 року – 108,33 грн. (5416,72 грн.* 2%);

Сума компенсації за період з 01 червня 2010 року по 30 березня 2018 року складає 13 511 грн. 70 коп.

Таким чином, позивач має право на отримання від ДП «Науково - дослідний інститут високих напруг» компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 червня 2010 року по 30 березня 2018 року у сумі 13 511 грн. 70 коп.

Крім того, у відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги до ДП «Науково - дослідний інститут високих напруг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, підлягають частковому задоволенню у сумі 25 713 грн. 27 коп., а вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підлягають задоволенню у розмірі 13 511 грн. 70 коп , з якої підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідність до вимог ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665 грн. 57 коп., що пропорційна сумі задоволених позовних вимог, а іншу частину віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,13,76,77,78,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283 ЦПК України, ст. ст. 95, 115, 1 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг», код ЄДРПОУ 00130441, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22, р/рахунок 26004619944719 в ПАТ “Промінвестбанк”, МФО 300012, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2014 року по березень 2018 року, станом на 01.09.2018 року, у розмірі 25 713 грн. 27 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг», код ЄДРПОУ 00130441, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22, р/рахунок 26004619944719 в ПАТ “Промінвестбанк”, МФО 300012, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати у сумі 13 511 грн. 70 коп., з якої підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі.

Стягнути з Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг», код ЄДРПОУ 00130441, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 22, р/рахунок 26004619944719 в ПАТ “Промінвестбанк”, МФО 300012, судовий збір у розмірі 665 грн. 57 коп. до державного бюджету коштів на доходний рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в частині стягнення з відповідача Державного підприємства «Науково – дослідний інститут високих напруг» заборгованості з заробітної плати в сумі 2 311 грн. 81 коп., за період з червня 2010 року по вересень 2011 року – відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3