Ухвала суду № 78413368, 04.12.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/1456/2018

Єдиний унікальний номер судової справи225/6887/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

"04" грудня 2018 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Скиба М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солодкої Є.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -Васьковської І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) за 2016-2017 роки та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 07.02.2018 року по день фактичного розрахунку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 25.05.1994 року працював на шахті ВП «Шахта Північна», що входить до складу ДП «Торецьквугілля» в якості горно-робочого очисного забою з повним робочим днем на підземній роботі. З 06.02.2018 року звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я (наказ №10к від 06.02.2018 року). В цей же день розрахунок з ним всіх належних виплат при звільненні не проведено, а саме, не виплачено заборгованість по оплаті лікарняних за 2016-2017 р.р. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинний виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 07.02.2018 року по день фактичного розрахунку.

03.12.2018 року до Дзержинського міського суду Донецької області надійшов відзив ДП «Торецьквугілля» на позовну заяву ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування відзиву зазначено, що стосовно сплати суми по заборгованості за лікарняними листами за рахунок коштів підприємства за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, то відповідно до довідки №01/618 від 27.11.2018 року по платіжному дорученню №64 від 07.11.2018 року дані кошти були перераховані позивачу. Щодо затримки розрахунку по оплаті лікарняних при звільненні, в сумі - 121094,76 грн., зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відтак, оплата роботодавцем перших п'ять днів тимчасової непрацездатності працівника не тотожна поняттю «заробітна плата», тобто по своїй природі не є тією винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таким чином, за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших одержувачів коштів фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахункова на за кожний день прострочення платежу. Однак, законом не передбачено застосування до роботодавця такого санаційного заходу, як виплата працівникові середнього заробітку за час затримки виплати лікарняних, а відтак, застосування норми ст. 117 КЗпП України до затримки виплат по лікарняним листам є безпідставним. У зв'язку з чим просять повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в розмірі 1375,55 грн. по заборгованості за лікарняними листами за рахунок коштів підприємства за перші 5 днів тимчасової непрацездатності та в частині сплати затримки розрахунку по оплаті лікарняних при звільненні, в сумі - 121094,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні відмовилась від позовних вимог в частині стягнення з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_3 заборгованості по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) за 2016-2017 рр. Однак наполягала на задоволені вимог щодо стягнення заборгованості з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за період з 07.02.2018 року по 07.11.2018 року, тобто з наступного дня звільнення до фактичного розрахунку.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечувала з приваду задоволення позову, просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Вислухавши думку сторін, дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.1,2 ст.233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначена структуру заробітної плати, а саме:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Проаналізувавши зазначену норму, суд приходить до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду.

Аналогічної правової позиції дотримується в рішеннях Верховний суд, зокрема у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 61-992св17 чи в Постанові від 04.05.2018 року у справі №808/858/16.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 25.05.1994 року знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля». 06.02.2018 року він був звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я (наказ № 10к від 06.02.2018 року) (а.с. 7-8).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України,- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджено сторонами в судовому засіданні, що ОСОБА_3 нарахована та виплачена заборгованість по лікарняним листам за рахунок підприємства в розмір 1375,55 грн. тобто перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за наданими ОСОБА_3 лікарняними листами, про що свідчить довідка ВП «шахта «Північна» № 01/618 від 27.11.2018 року та платіжне доручення №64 від 07.11.2018 року (а.с. 16).

Отже, підприємство порушивши вимог ст. 116 КЗпП України, здійснло розрахунок з ОСОБА_3 не у день його звільнення, а лише 07.11.2018 року.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачеві сум в день звільнення.

Як вбачається з розрахунку позивача сум, що підлягають стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 07.02.2018 року по 07.11.2018 року становить 661,72 (середньоденний заробітна плата) х 170 раб. дн. = 112492,40 грн. Однак суд із зазначеним розрахунком не погоджується.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

З довідки ВП «шахта «Північна» №01/64 від 04.12.2018 року вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_3 складає 661,72 грн.

Враховуючи положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що з відповідача по справі на користь позивача необхідно стягнути розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.02.2018 року по 07.11.2018 року на загальну суму 124403 грн. 36 коп., виходячи із 188 робочих днів затримки при середньоденному заробітку у розмірі 661 грн. 72 коп.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 1224 грн. 69 коп. (а.с.2), тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача вказану суму судового збору з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державного підприємства "Торецьквугілля" (м. Торецьк, вул. Дружби, 19, ЄДРПОУ 33839013) про стягненнясереднього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 124403 (сто двадцять чотири тисячі чотириста три) грн. 36 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_3 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 69 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2018 р.

Суддя М.М. Скиба