Ухвала суду № 78413356, 04.12.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/954/2018

Єдиний унікальний номер судової справи225/3593/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

"04" грудня 2018 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Скиба М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солодкої Є.В.,

представника відповідача - Орешкіної І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) за 2017 рік та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30.06.2018 року по день фактичного розрахунку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.05.2015 року працював на шахті ВП «Шахта Північна», що входить до складу ДП «Торецьквугілля» в якості забійника на відбійних молотках 6 р. 13 грудня 2016 р. він був звільнений за переводом на ВП «шахта «Центральна» за п.5 ст.36 КЗпП України та 27 грудня 2016 року прийнятий у зв'язку з переводом в якості забійника 6р. з повним робочим днем на підземній роботі. З 30.06.2017 року звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я (наказ №100 від 03.07.2017 року). В цей же день розрахунок з ним всіх належних виплат при звільненні не проведено, а саме, не виплачено заборгованість по оплаті лікарняних за 2017 рік. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинний виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30.06.2018 року по день фактичного розрахунку.

27.08.2018 року до Дзержинського міського суду Донецької області надійшла уточнена позовна заява про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В якій він просить стягнути з ДП «Торецьквугілля» на свою користь заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) за січень, лютий, березень та квітень 2017 року а також заборгованість за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.07.2018 року по день фактичного розрахунку.

17.09.2018 року до Дзержинського міського суду Донецької області надійшов відзив ДП «Торецьквугілля» на позовну заяву ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування відзиву зазначено, що на момент звільнення нарахована сума до виплати Позивачеві склала 8788,45 грн. (465,85 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 8322,60 грн. місячна допомога згідно Колектичного договору) ДП «Торецьквугілля» сплатило зазначену суму з затримкою розрахунку трьома платіжними дорученнями: 465,85 грн. - згідно платіжного доручення №287 від 09.09.2017 року; 833,60 грн. - згідно платіжного доручення №680 від 20.09.2017 року. Таким чином остаточний розрахунок з позивачем було проведено 20.09.2017 року, але ДП «Торецьквугілля» повністю заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, у зв'язку з простроченням тримісячного строку для звернення з позовною заявою до суду, відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України.

Позивачем заява була подана 18.07.2018 року, а згідно з наданою ДП «Торецьквугілля» довідкою - повний розрахунок з позивачем відбувся 20.09.2017 року, тобто тримісячний строк для подачі позовної заяви закінчився 21.12.2017 року.

Позивачем вказано в позовній заяві, що ДП «Торецьквугілля» має заборгованість з оплати лікарняних за 2017 рік, але це не відповідає дійсності, так як на сьогоднішній день заборгованість із нарахованих сум (у відповідності до діючого законодавства України) до виплат ОСОБА_2 не має, у зв'язку з тим, що за даними Державного реєстру останній місяць сплачених страхових внесків вересень 2016 року.

Нарахування і виплата лікарняних будуть проведені коли у розрахунковому періоді будуть сплачені всі страхові внески, та буде донараховані суми до виплат за наступними лікарняними:

лікарняний з 10.01.2017 року - 14.01.2017 року буде донараховано 1863,80 грн. - за рахунок коштів підприємства;

лікарняний з 15.01.2017 року - 15.02.2017 року буде донараховане 11928,32 грн. - за рахунок фонду соціального страхування;

лікарняний з 16.02.2017 року - 19.03.2017 року буде донараховане 11928,32 грн. - за рахунок фонду соціального страхування;

лікарняний з 20.03.2017 року - 26.04.2017 року буде донараховане 11182,80 грн. - за рахунок фонду соціального страхування.

Загальна сума оплати лікарняних, яка буде донарахована, при умові сплачених страхових внесків, складає 36903,24 грн. (з них 1863,80 грн. - за рахунок коштів ДП «Торецьквугілля» і 35039,44 грн. - за рахунок коштів соціального страхування).

Таким чином, ДП «Торецьквугілля» діє у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року і на сьогоднішній день не має права на нарахування лікарняних у повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку відповідно до ст.117 КЗпП України за весь час затримки виплати підприємством заборгованості по лікарняним листам, зауважуємо наступне:

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» та п.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 - оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації - також відноситься до «Інших виплат, що не належить до фонду оплати праці».

Окрім того, ні Кодексом законів про працю України, ні Законом України «Про оплату праці» не передбачено обов'язок роботодавця оплачувати працівникові допомогу про тимчасовій непрацездатності.

Слід зауважити, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено відповідальність різних суб'єктів за порушення його вимог. Таким чином, за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших одержувачів коштів фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахункова на за кожний день прострочення платежу. Однак, законом не передбачено застосування до роботодавця такого санаційного заходу, як виплата працівникові середнього заробітку за час затримки виплати лікарняних, а відтак, застосування норми ст. 117 КЗпП України до затримки виплат по лікарняним листам є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті лікарняних, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди з ДП «Торецьквугілля» у повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволені позовних вимогах наполягає.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечувала з приваду задоволення позову, просила відмовити у задоволені позовних вимог з мотивів викладених у відзиві.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.1,2 ст.233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначена структуру заробітної плати, а саме:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Проаналізувавши зазначену норму, суд приходить до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду.

Аналогічної правової позиції дотримується в рішеннях Верховний суд, зокрема у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 61-992св17 чи в Постанові від 04.05.2018 року у справі №808/858/16.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 12.05.2015 року працював на шахті ВП «Шахта Північна», що входить до складу ДП «Торецьквугілля» в якості забійника на відбійних молотках 6р. 13 грудня 2016 р. позивача було звільнено за переводом на ВП «шахта «Центральна» за п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №211к від 13.12.2016 року) та 27 грудня 2016 року прийнятий у зв'язку з переводом в якості забійника 6р. з повним робочим днем на підземній роботі (наказ №62 від26.12.2016 року). З 30.06.2017 року звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я (наказ №100 від 03.07.2017 року) (а.с. 7-8).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України,- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на лікарняному листі з 10.01.2017 року по 26.04.2017 року та йому були нараховані перші п'ять днів за рахунок коштів підприємства в сумі 1863,30 грн. та виплачені згідно платіжного доручення №349 від 07 листопада 2018 року в сумі 1500,36 грн. за винятком обов'язкових утримань, про що свідчить довідка ВП «шахта «Центральна».

Таким чином суд доходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДП «Торецьквугілля» заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) за січень, лютий, березень та квітень 2017 року слід відмовити, оскільки відповідач виплатив заборгованість по лікарняним листам за рахунок підприємства в розмір 1863,80 грн. тобто перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за наданими ОСОБА_2 лікарняними листами.

Однак, підприємство порушивши вимог ст. 116 КЗпП України, здійснив розрахунок з ОСОБА_2 не у день його звільнення, а лише 07.11.2018 року.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачеві сум в день звільнення.

Як вбачається з розрахунку позивача сум, що підлягають стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 01.07.2017 року по 07.11.2018 року становить 426,80 (середньоденний заробітна плата) х 362 раб. дн. = 154501,60 грн. Однак суд із зазначеним розрахунком не погоджується.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

З довідки ВП «шахта «Центральна» вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає 426,80 грн.

Враховуючи положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що з відповідача по справі на користь позивача необхідно стягнути розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.07.2017 року по 07.11.2018 року на загальну суму 145112 грн., виходячи із 340 робочих днів при середньоденному заробітку у розмірі 426 грн. 80 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вказані положення Закону, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 654 грн. 07 коп.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державного підприємства "Торецьквугілля" (м. Торецьк, вул. Дружби, 19, ЄДРПОУ 33839013) про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

В частині вимог стосовно стягнення з Державного підприємства "Торецьквугілля" на користь ОСОБА_2 заборгованості по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) за 2017 рік - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 145112 (сто сорок п'ять тисяч сто дванадцять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» судовий збір на користь держави у сумі 654 (шістсот п'ятдесят чотри) грн. 07 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2018 р.

Суддя М.М. Скиба