Постанова № 78401456, 07.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3158/18

Номер справи місцевого суду: 494/1243/17

Головуючий у першій інстанції Дєтков О. Я.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря: Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Березівської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області і Михайлівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області, за №647/А-2006 від 16 жовтня 2006 року, в частині передачі у приватну власність земельної ділянки та видачі Державного акту на право приватної власності на землю, визнання Державного акту на право приватної власності на землю недійсним, скасування Державного акту на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2017 року,-

встановив:

08 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Березівської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області і Михайлівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області, за №647/А-2006 від 16 жовтня 2006 року, в частині передачі у приватну власність земельної ділянки та видачі Державного акту на право приватної власності на землю, визнання Державного акту на право приватної власності на землю недійсним, скасування Державного акту на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у справі за вищезазначеним позовом, у зв'язку з тим, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2017 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 29 листопада 2018 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що викладений у позовній заяві спір, є публічно-правовим та повинен розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, але не цивільної юрисдикції, оскільки за змістом ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Однак, на думку апеляційного суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Водночас, у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності рішення Ради в частині передачі у приватну власність земельної ділянки, законності Державного акту про право приватної власності на цю земельну ділянку та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 21-1204а16, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

Крім того, у постанові від 16 грудня 2016 року № 6-2510ц15 Судові палати у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України зробили правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акту, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що районний суд помилково прийшов до висновку про необхідність розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, доводи апелянта про те, що районним судом було неправильно застосовано норми права, що призвело до винесення помилкової ухвали, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Апеляційний суд вважає, що апелянт надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, як то передбачено п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття продовження.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2017 року скасувати і направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття продовження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

Т.В. Цюра